Постанова № 51852727, 29.09.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

29.09.2015 р. № 814/2299/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

ТОВ "ИССО", вул. Новозаводська, 2/1, м. Миколаїв, 54056

до

ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

про

визнання незаконною та скасування

вимоги від 02.07.2015 р. № Ю-9187,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю "ИССО", звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі – Відповідач) про визнання незаконною та скасування вимоги від 02.07.2015 р. № Ю-9187.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що визначена у вимозі заборгованість виникла під час перебування товариства на тимчасово окупованій території України. Позивач посилається на Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (далі – Закон № 1636), який звільняє юридичних осіб від сплати єдиного внеску. З моменту реєстрації товариства в м. Миколаєві, єдиний внесок сплачено в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що заборгованість позивача виникла до анексії Криму і була передана з ДПІ у м. Євпаторії за карткою особового рахунку. З березня 2014 р. по лютий 2015 р. звіти позивачем не здавалися, а єдиний внесок не нараховувався. З огляду на викладене, вважає вимогу правомірною і просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

Позивач як юридична особа зареєстрований 26.11.1993 р. у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим.

Як зазначає позивач і підтверджує відповідач, у лютому 2015 р. товариство змінило місце реєстрації на м. Миколаїв, де взято на облік відповідачем.

02.07.2015 р. відповідач надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9187, якою визначена заборгованість з єдиного внеску станом на 01.07.2015 р. у розмірі 7484,08 грн.

Позивач вважає, що боргу зі сплати єдиного внеску не має, оскільки внески сплачував своєчасно та в повному обсязі. За період перебування на тимчасово окупованій території України взагалі звільнений від сплати єдиного внеску.

Спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", створює вільну економічну зону "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим"), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами є Закон № 1636.

Так, п.п. 1 п. 12.3 ст. 12 Закону № 1636 передбачено, що під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", не справляється з доходів, отриманих юридичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об’єктів оподаткування (в тому числі об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов’язків сплати єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" під час провадження їхньої підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України.

При цьому, згідно п. 12.1 ст. Закону № 1636 початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією № 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України.

Зважаючи на те, що позивач був зареєстрований на території Криму з 1993 р. до лютого 2015 р., з березня 2014 р. до моменту реєстрації в м. Миколаєві єдиний внесок з нього не справляється.

Відповідач у своїх запереченнях підтвердив, що позивач з лютого 2015 р. (з моменту реєстрації в м. Миколаєві) здавав звіти про нарахування єдиного внеску і сплачував їх у повному обсязі. Наявність недоїмки з єдиного внеску відповідач обґрунтував існуванням боргу за минулі періоди, виявленого з картки особового рахунку, яка була передана з ДПІ у м. Євпаторії. Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідач суду не надав.

На підставі ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів наявності в позивача заборгованості з єдиного внеску за попередні періоди та не обґрунтував правомірність формування оскаржуваної вимоги, що є підставою для її скасування.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (в редакції, що діяла на дату подання позову), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 182,70 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 02.07.2015 р. № Ю-9187.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ИССО" (ідентифікаційний код 25153041) судовий збір у сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська