Постанова № 51852702, 24.09.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24.09.2015 р. № 814/2546/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, пров. Транспортний, 1/1, Миколаїв, 54010

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби Миколаївської області, вул. Г. Петрової, 2-а, Миколаїв, 54029 проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1С.), посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, звернулась до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі також - відповідач, ДПІ): №0001151701 від 16.07.2015р., яким субєкту господарювання визначено суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходу платника податків у вигляді заробітної плати, збільшено на 831 грн. 45 коп. (665,16 грн. - за основним зобовязанням, 166,29 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0001161701 від 16.07.2015р., відповідно до якого суму за платежем військовий збір збільшено на 86 грн. 25 коп. (69,0 грн. - за основним зобовязанням, 17,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що в ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників (які не є оформленими) та зниження податкового зобовязання з військового збору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

В період з 22 червня 2015 року по 01 липня 2015 року на підставі наказу №320 від 22.06.2015р. співробітником ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання перевірки отриманої в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків та зборів до бюджету, результати якої оформлено відповідним актом № 756/14-04-17-01-00/НОМЕР_1 від 02 липня 2015 р. (далі також - ОСОБА_2).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення субєктом господарювання п.п. 163.1.1. п.163.1 ст. 163, п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1., п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п.п. 177.7 ст. 177 Податкового кодексу України, в звязку з виплатою позивачем заробітної плати без утримання відповідних податків і зборів гр. ОСОБА_2, яка не була належним чином оформлена як найманий працівник.

Підставою для таких висновків є посилання відповідача в ОСОБА_2 перевірки (арк.3 акта перевірки) (далі по тексту акта перевірки) на лист від 25.05.2015р. вх.№5453/Б, згідно якого у ОСОБА_1 працювала громадянка гр.ОСОБА_2 та отримала заробітну плату у розмірі 4600 грн. (в тому числі за лютий 2000 грн., за березень 2600 у березні 2015 року).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України встановлено, що не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які беруть участь в справі. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових і речових доказів.

Системний аналіз вказаних правових норм вказує на те, що субєкт господарювання податковий агент зобовязаний нараховувати та утримувати податок з доходів фізичних осіб. При цьому, в разі спору про отримання фізичною особою доходів від податкового агента, вказаний факт повинен бути доведений належними та допустимими доказами.

Позивач, заперечуючи проти висновків про порушення, в т.ч. податкового законодавства, зазначила, що гр. ОСОБА_2 дійсно мала намір працювати у ФОП ОСОБА_1 роздавальником листівок про що 25 лютого 2015 року між ними відповідно до ст.ст. 901-907 ЦК України укладено договір про надання послуг роздавальника листівок, однак в обумовлений термін 02.03.2015 року ОСОБА_2, посилаючись на хворобу, до роботи не приступила та в подальшому до місця здійснення позивачем господарської діяльності не прибувала.

Допитана у якості свідка гр. ОСОБА_3 зазначила, що працює адміністратором у ФОП ОСОБА_1 на підставі трудового договору від 12.02.2013 року. В період з 23.02.2015 року по 24.02.2015 року вона проводила із ОСОБА_2, яка мала наміри виконувати роботу по розповсюдженню рекламних листівок, інформаційну бесіду щодо місць розповсюдження листівок із повідомленням про послуги, які надаються позивачем. Однак, як зазначила ОСОБА_3, після погодження обумовленої дати надання послуг (розповсюдження листівок) гр. ОСОБА_2 до роботи не приступала, в телефонному режимі повідомила про свою хворобу. Фактично роботу ОСОБА_2 не виконувала. Показання ОСОБА_3 узгоджуються з поясненнями позивачки та спростовуються судження відповідача.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, пояснення сторін та матеріали, якими сторони підтверджують свою правову позицію, суд виходить з такого.

Як зазначено в акті перевірки № 756/14-04-17-01-00/НОМЕР_1 від 02 липня 2015 р. позивачем здійснена фактична перевірка позивача, яка проводилась з її відома та в присутності (арк. 1 акта перевірки). Однак, ці обставини спростовуються посадовою особою, яка здійснювала перевірку, та зазначає в ОСОБА_2 (арк. 3 акта перевірки), що на час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 не було, а податковий інспектор обмежився опитуванням інших осіб з питань наявності у них трудових відносин із позивачем. Питання про підтвердження фактів трудових відносин гр. ОСОБА_2 із позивачем в акті перевірки не висвітлювались. Підставами для наявності порушень податкового законодавства зазначено лише лист (заява) гр. ОСОБА_2 від 25.05.2015р..

Дослідивши залучений до матеріалів справи лист (заяву) гр. ОСОБА_2 від 25.05.2015р., суд зазначає, що відповідачем належним чином не було встановлено особу, яка даний лист подала до фіскальної служби. Як слідує із зазначеного листа, гр. ОСОБА_2 працювала у позивача адміністратором та отримувала грошове винагородження безготівковим шляхом через банкомати (без зазначення банківської установи). Докази такого отримання представником відповідача на вивчення суду надані не були. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про наявність трудових відносин між позивачем та гр. ОСОБА_4, а ні в листі заявниці, а ні в відповідних матеріалах відповідача, не має.

При цьому, у акті перевірки не наведено жодного первинного документа, який би підтверджував факт виплаченого гр. ОСОБА_2 доходу у розмірі, що зазначений контролюючим органом.

Лист до ДПІ від імені ОСОБА_4, на який посилається відповідач і який слугував підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не є первинним документом бухгалтерського або податкового обліку, на підставі якого відповідно відповідач повинен був зафіксувати відповідні обставини.

Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При розгляді справи встановлено, що висновок контролюючого органу про отримання гр. ОСОБА_4 заробітної плати від позивача, базуються тільки на неперевіреній заяві до ДПІ від імені ОСОБА_4 і не підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Відповідач не спростував доводи позивача про надуманість суджень контролюючого органу щодо отримання гр. ОСОБА_4 необлікованих доходів та не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Отже, оскільки відповідачем (субєктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано достатніх та допустимих доказів наявності трудових правовідносин ФОП ОСОБА_1 із ОСОБА_2 без відповідного оформлення найманого працівника, висновки про порушення податкового законодавства позивачем є бездоказовими.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області № НОМЕР_2 від 16.07.2015р..

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області № НОМЕР_3 від 16.07.2015р..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний