Постанова № 51852579, 02.09.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2015 р. Справа № 814/1414/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом: Державної фіскальної служби України, м. Київ

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв

Суть спору: стягнення фінансових санкцій в сумі 1700, 00 грн.,

в с т а н о в и в:

Державна фіскальна служба України (надалі - позивач), звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем прийнято рішення про застосування фінансових санкції, які відповідач добровільно не сплатив, що є підставою для примусового стягнення боргу в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином про причини неявки суд не сповістив. Своїм правом не скористався письмових заперечень на адміністративний позов не наддав.

У разі неприбуття відповідача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин та від нього не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності відповідно до частини 3 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням Міндоходів у Миколаївській області встановлено факт неподання відповідачем звіту за формою 1-ОА за травень 2014 року, чим порушено вимоги частини 3 статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

10.09.2014 року позивач прийняв рішення № 0000289 про застосування фінансових санкцій, яким на відповідача накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн.

У той же час відповідач надав суду квитанцію від 27.08.2015 року про сплату суми штрафу згідно рішення від 10.09.2014 р. № 0000289.

Таким чином, сума боргу, що стягується на підставі рішення від 10.09.2014 р. № 0000289, уже сплачена відповідачем, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення визначеної в рішенні суми, а не податкового боргу в цілому. Відповідач не може бути зобов'язаний повторно сплатити один і той самий штраф.

Відповідно п.87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Податковим кодексом України закріплено право податкового органу щодо зарахування коштів, які сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

В матеріалах справи відсутня інформація про існування у ОСОБА_1 іншого податкового боргу. Тобто, сума штрафу згідно рішення від 10.09.2014 р. № 0000289 в розмірі 1700, 00 грн., сплачена відповідачем на р/р 3118106700003, одержувач УК у м. Миколаєві, Заводський район, 21081100, кв.№0.0.427407753.1. за цільовим його призначенням, а саме фінансових санкцій у вигляді штрафу, що позивачем доказами не спростовано.

За таких обставин, сума штрафних санкцій, яка є предметом даного позову, на день вирішення справи є фактично сплаченою.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами пункту 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як наслідок суд дійшов висновку, позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуюсь статтями 11, 69, 71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові Державної фіскальної служби України - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа