Постанова № 51852574, 07.09.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

07.09.2015 р. № 814/2633/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. в порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", вул. 1 Слобідська, 120, Миколаїв, 54002

до

Урпавління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, Миколаїв, 54001

про

визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» (далі по тексту – позивач, ДП «Миколаївський бронетанковий завод»), відповідно до уточнених позовних вимог, звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі – відповідач, ДВС ГУЮ у Миколаївській області), в якому посилаючись на незаконність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, просило визнати дії Управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області щодо нарахування та стягнення виконавчого збору у розмірі 309657,44 грн. неправомірними та зобов’язати відповідача повернути ДП «Миколаївський бронетанковий завод» грошові кошти у сумі 309657,44 грн..

Відповідач позов не визнав, вказавши про законність постанови про стягнення виконавчого збору з позивача, яким не виконано добровільно рішення суду в визначений законом строк.

На підставі ст. 122 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі також - Закон) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 41 Закону витрати органів державної виконавчої служби, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству. До витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Як вбачається з приписів п. 5 ст.12 Закону, сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Згідно ч.1 ст.28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Частиною 7 ст.28 Закону, що у разі виконання рішення, за яким закінчився строк для його самостійного виконання, але судом встановлено відстрочку чи розстрочку виконання рішення, виконавчий збір стягується в порядку, встановленому цим Законом, шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

Згідно п.3 ч.1 ст.43 Закону розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

03.02.2015 р. державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області (далі також – державний виконавець) на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2014 р. про стягнення з ДП «Миколаївський бронетанковий завод» на користь ПАТ «Миколаївобленерго» заборгованості в сумі 3096574,40 грн. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46317470.

13.02.2015р. державним виконавцем прийнято рішення про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 309657,44 грн. (постанова про стягнення виконавчого збору від 13.02.2015р. ВП №46317470).

29.04.2015р. Господарський судом Миколаївської області винесено ухвалу про розстрочку виконання рішення від 18.08.2014 р. про стягнення з ДП «Миколаївський бронетанковий завод» на користь ПАТ «Миколаївобленерго» заборгованості в сумі 3096574,40 грн. строком на 60 місяців з щомісячною оплатою починаючи з травня 2015 року по травень 2020 року у сумі 51609,58 грн., в зв’язку з неможливістю сплати вказаної суми боржником одноразовим платежем на рахунок стягувача. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. вищезазначене рішення Господарського суду про розстрочку виконання було залишено в силі.

14.07.2015р. державним виконавцем прийнято рішення (постанова від 14.07.2015р. ВП №46317470) про виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з ДП «Миколаївський бронетанковий завод» виконавчого збору від 13.02.2015р. та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №46317470 про стягнення з ДП «Миколаївський бронетанковий завод» виконавчого збору в сумі 309 657,44 грн..

15.07.2015 р. посадовими особами відповідача винесено постанову про накладення арешту на кошти ДП «Миколаївський бронетанковий завод», в усіх видах валют, що містяться на всіх рахунках відкритих в установах банків в межах загальної суми боргу у розмірі 309657,44 грн., а 04.08.2015 р. вказана сума списана з рахунків позивача на підставі наданого ДВС до ПАТ «Ощадбанк» платіжного доручення №48130167/1.

14.08.2015р. державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови №46317470 про стягнення з ДП «Миколаївський бронетанковий завод») виконавчого збору в сумі 309 657,44 грн..

Таким чином, відповідач в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Доводи позивача про можливість стягнення виконавчого збору тільки пропорційно стягнутій сумі, в даному випадку не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки ст.28 Закону встановлено, що у разі виконання рішення, за яким закінчився строк для його самостійного виконання, але судом встановлено відстрочку чи розстрочку виконання рішення, виконавчий збір стягується шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження, яке виконується в загальному порядку.

Вищенаведене в сукупності є підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний