Постанова № 51851487, 08.09.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року м. Львів № 813/3325/15

11 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Подібки М.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1;

відповідача: ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Львівський міський центр зайнятості (далі Львівський МЦЗ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2Д.) про стягнення коштів в сумі 13187,13 грн. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач з 18.09.2014 року перебувала на обліку у Львівському МЦЗ. За час перебування на обліку ОСОБА_2 отримала в центрі зайнятості матеріальне забезпечення з 25.09.2014 року по 01.04.2015 року в сумі 6073,76 грн. та соціальні послуги в сумі 7113,37 грн. Зокрема, відповідача направлено на участь в громадських роботах на період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, з 03.11.2014 року по 28.11.2014 року, з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року та з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року. Проте, під час реєстрації в центрі зайнятості, ОСОБА_2 не повідомила про останнє місце роботи з 19.08.2014 року по 27.08.2014 року у ТОВ «Альянс Маркет» та звільнення за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, а подала трудову книжку щодо припинення трудових відносин з ТОВ «Дон-Комплект» 01.08.2014 року згідно ст. 36 КЗпП України. В результаті подання недостовірних даних про останнє місце роботи та підставу припинення трудових відносин під час реєстрації в центрі зайнятості та надання статусу безробітної, ОСОБА_2 безпідставно виплачено допомогу по безробіттю та соціальні послуги.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позов заперечила, зазначила, що справді працювала з 19.08.2014 року по 27.08.2014 року у ТОВ «Альянс Маркет» та звільнення за власним бажанням. Проте, не погоджується із поверненням оплати за громадські роботи. На підставі викладеного, просила відмовити в задоволенні позву повністю.

Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, на підставі її заяви від 18.09.2014 року, було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю. Згідно розрахунку позовних вимог Львівського МЦЗ за період з 25.09.2014 року по 30.04.2015 року (за час перебування на обліку) відповідачем отримано допомогу по безробіттю та соціальні послуги участь у громадських роботах на загальну суму 13187,35 грн.

14.05.2015 року Львівським МЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідача відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За результатами розслідування складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №188, яким встановлено, що відповідно до листа ТОВ «Альянс Маркет» №03079-03/15-АМ/К від 27.03.2015 року, гр. ОСОБА_2 була прийнята на роботу на посаду касира торгівельного залу (наказ про прийом на роботу №0107-067-ЗХ/ПР-К від 19.08.2014 р.) та звільнена з 27.08.2014 р. за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (наказ про припинення трудового договору (контракту) №0078-067-ЗХ/ЗВ-К від 27.08.2014 року). На обліку в Львівському МЦЗ перебуває з 18.09.2014 року. Згідно поданих даних трудової книжки, останнє місце роботи ТОВ «Дон-Комплект», дата звільнення 01.0.2014 р., причина звільнення ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

На підтвердження цього факту, позивачем долучено копії: листа ТОВ «Альянс Маркет» №03079-03/15-АМ/К від 27.03.2015 року, наказу про прийом на роботу №0107-067-ЗХ/ПР-К від 19.08.2014 р., наказу про припинення трудового договору (контракту) №0078-067-ЗХ/ЗВ-К від 27.08.2014 року (а.с. 25-27).

Львівський МЦЗ надіслав ОСОБА_2 претензію про відшкодування коштів у сумі 13187,13 грн. №13/2717 від 15.05.2015 року про необхідність повернення безпідставно отриманої допомоги з безробіття та вартості соціальних послуг. Втім, ОСОБА_2 зазначену вимогу позивача не виконала і у звязку з цим останній звернувся до суду

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012 року (далі Закон України №5067-VI), зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України №5067-VI, зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Згідно ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон України №1533-III) визначено, що видами забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Відповідно до вимог ч. ч. 2 ст. 36 вищезазначеного Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. №198 (далі Порядок №198) під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України №5067-VI відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Пунктом 8 частини 1 ст. 45 Закону України №5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України №1533-III, виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України №1533-III допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Як зазначалось вище, відповідно до листа ТОВ «Альянс Маркет» №03079-03/15-АМ/К від 27.03.2015 року, гр. ОСОБА_2 була прийнята на роботу на посаду касира торгівельного залу та звільнена з 27.08.2014 р. за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, в той час, як згідно поданих даних трудової книжки, останнє місце роботи ТОВ «Дон-Комплект», дата звільнення 01.0.2014 р., причина звільнення ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 34 Закону України №1533-III Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Підпунктом 14 пункту 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 (далі Порядок №307) визначено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Оскільки станом на дату судового розгляду справи відповідач не повернув кошти виплаченого матеріального забезпечення в сумі 6073,76 грн. та не спростував відомості, які слугували підставою для звернення до суду, позовні вимоги Львівського МЦЗ в цій частині є обґрунтованими, документально підтвердженими, тому підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача вартості громадських робіт в сумі 7113,37 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що видами забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України «Про зайнятість населення», компенсації відповідно до статті 26 Закону України «Про зайнятість населення»; надання роботодавцям - суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 Закону України «Про зайнятість населення»; надання ваучера для підтримання конкурентоспроможності деяких категорій громадян шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності відповідно до статті 30 Закону України «Про зайнятість населення»; здійснення заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб відповідно до статті 24 1 Закону України «Про зайнятість населення»; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Відповідно до ст. 31 Закону України №5067-VI громадські роботи є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах. Громадські роботи, що відповідають потребам певної територіальної громади або задовольняють суспільні потреби територіальних громад, організовуються місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад за участю територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на договірних засадах. Фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що соціальна послуга з фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних надається Фондом місцевим держадміністраціям, виконавчим органам місцевих рад роботодавцям, які організовують оплачувані громадські роботи за участю державної служби зайнятості.

Враховуючи, що у відповідності до п.п.5, 10 Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. №175, з особами, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, роботодавці відповідно до законодавства про працю укладають у письмовій формі строкові трудові договори, оплата праці таких осіб здійснюється відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про оплату праці», суд дійшов висновку, що відповідач, як особа, яка була зайнята на оплачуваних громадських роботах, отримала заробітну плату згідно Закону України «Про оплату праці», а не соціальну послугу, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На думку суду, враховуючи те, що грошові кошти у сумі 7113,37 грн. отримані відповідачем як оплата за фактично виконані громадські роботи, то ці кошти не є соціальною послугою.

Відтак, суд приходить до висновку, що наведені позивачем підстави для стягнення із ОСОБА_2 коштів, витрачених на участь у громадських роботах не узгоджуються із вимогами ч.3 ст. 36 Закону №1533-III, ст. 31 Закону України №5067-VI та Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи пояснення позивача та заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів, витрачених на участь у громадських роботах у розмірі 7113,37 грн. є необґрунтовані і не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати відповідно до положень ст. 94 КАС України з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 112,122, 128, 136, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (вул. Кульпарківська, 121/42, м. Львів, 79071, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості кошти в сумі 6073 (шість тисяч сімдесят три) грн. 76 коп. на р/р 37170001000584 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 25555035.

В решті позовних вимог відмовити.

Судовий збір зі сторін стягувати не слід.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 14.09.2015 року.

Суддя Клименко О.М.