Постанова № 51851443, 08.09.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року справа № 813/3135/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Бугара М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012205 від 13 березня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставними, а висновки проте, що ТОВ «АЕБ «ЕФОРТ» завищено суму податкового кредиту за травень 2014 р.- 3 336, 67 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 3 336, 67 грн. за травень 2014 р. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ОСОБА_2 «Роял Пропертіс» є помилковими.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву б/н. Заперечення мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на відсутність у позивача усіх первинних документів, а договір поставки №1 від 01.03.14 р., укладений між ТОВ «АЕБ «ЕФОРТ» та ОСОБА_2 «Роял Пропертіс» не свідчить про реальність вчинення відповідної господарської операції. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та в письмових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення, клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області на підставі направлення від 11.02.2015р. №123, наказу від 11.02.2015 р. №108, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АЕБ «ЕФОРТ» (код ЄДРПОУ 32262103) з питань господарських відносин з ОСОБА_2 «Роял Пропертіс» за квітень 2014 р.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами і доповненнями ТОВ «АЕБ «ЕФОРТ» завищено суму податкового кредиту за травень 2014 р. -3336, 67 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 3336,67 грню за травень 2014 р. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ОСОБА_2 «Роял Пропертіс».

На підставі акту перевірки від 23.02.2015 року №171/22-10/32262103 винесено податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 року №0000012205 у звязку із збільшенням суми грошового зобовязання на податок на додану вартість, в т.ч. 3336,67 грн. основного платежу та 1668,33 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з винесеним повідомленням-рішенням від 13.03.2015 року №0000012205, позивач подав скарги від 08.04.2015р. та від 08.06.2015 р. до ГУ ДФС у Львівській області та Державної фіскальної служби України, однак подані скарги залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті суд встановив наступне.

Між позивачем ОСОБА_2 «АЕБ»Ефорт» та ТОВ «Роял Пропертіс» було укладено договір поставки №1 від 01.03.14 р., відповідно до якого ТОВ «АЕБ»Ефорт» придбав у ТОВ «Роял Пропертіс» товар, а саме два відео реєстратора MDR- 8900

На виконання своїх зобовязань з купівлі продажу на підставі отриманого рахунку-фактури № СФ- 0000043 від 03.04.2014р. ТОВ «АЕБ «Ефорт» здійснив оплату за товар, що підтверджується випискою з рахунків банку, внаслідок здійснення цієї господарської операції ТОВ «АЕБ «Ефорт» отримало податкову накладну № 43 від 03.04.2014р., згідно з якої було віднесено до складу податкового кредиту за травень 2014 р. суму ПДВ в розмірі - 3 336,67 грн., яка відображена в декларації з ПДВ за травень 2014р.

Господарські відносини ТОВ «АЕБ»Ефорт» з ТОВ «Роял Пропертіс» підтверджені доказами, що долучені до матеріалів справи: копія Рахунку-фактури №CA-0000043 від 03/04/2014 р., видаткової накладної № РН-0000043 від 03.04.2014 р., податкової накладної №43 від 03.04.2014 р., платіжного доручення №9328 від 08.04.2014 р., карток рахунків №631.1 за квітень, травень 2014р, оборотно-сальдових відомостей по рахунках, копії декларацій з податку на додану вартість з додатками та квитанціями про прийняття.

Представник позивача зазначив, що дані відеореєстратори MDR- 8900 (в кількості 2-шт.) були придбані на склад з метою подальшої реалізації майбутнім Замовникам для проведення монтажних робіт систем відеоспостереження. На даний час вказані відео реєстратори перебувають на складі, що підтверджується копією оборотно-сальдової відомості по рахунку 281.2. (а.с. 33)

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6ст. 198 ПК України).

Суд зазначає, що склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 ПК України, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч.ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що єдиним доказом на який посилається відповідач в акті перевірки є податкова інформація по ОСОБА_2 «Роял Пропертіс», якою встановлено відсутність цього підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням, безтоварність операцій здійснених цим підприємством тощо. Це, зокрема податкова інформація ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.01.2015р. № 2/26-55-22- 07/38912616 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ОСОБА_2 «Роял Пропертіс» (код ЄДРПОУ38912616) за квітень 2014р.

Як випливає з Додатку 3 до Методичних рекомендацій, який містить форми Акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не передбачено можливості органам ДПІ встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податків та визнавати правочини недійсними (нікчемними).

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку акта документальної позапланової виїзної перевірки, не може свідчити про те, що господарські операції не відбувались.

Судом взято до уваги і те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року (заява № 3991/03).

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що зібрані у справі докази в повній мірі підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом, а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Окрім того, суд зазначає, що в акті перевірки №171/22-10/32262103 від 23.02.2015 р. відсутні будь-які зауваження щодо порядку оформлення первинних документів, наявності реквізитів, підписів,печаток.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, податкове повідомлення-рішення, видане ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 13.03.2015 року №0000012205 винесено неправомірно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати в сумі 182 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 13.03.2015 року №0000012205.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство економічної безпеки Ефорт (ЄДРПОУ - 32262103) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 14.09.2015 року.

СуддяБратичак У.В.