Постанова № 51851408, 26.08.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року № 813/2962/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Память-Плюс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Память-Плюс» (далі ТзОВ «ТД «Память-Плюс», Товариство») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, з врахуванням уточнення просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.02.2015 року в частині донарахування зобовязань в сумі 359 258,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та його контрагентами укладено договори на виготовлення поліграфічної продукції та її розповсюдження, а отримання товару та його розповсюдження підтверджується належно оформленими первинними документами. Вказано, що господарські операції фактично відбулись та їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності. До перевірки було надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документа, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності позивача, проте вони не були прийняті до уваги контролюючим органом. Вказано, що при перевірці були надані макети листівок, а також директором Товариства надано пояснення щодо їх отримання від контрагентів. Зазначено, що відповідач на підставі актів перевірок контрагентів позивача безпідставно прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій, що суперечить принципу персональної відповідальності платника та суперечить положенням чинного законодавства.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначив, що господарські операції позивача з його контрагентами позбавлені господарської мети, оскільки позивачем витрачено значну суму коштів, однак економічної доцільності проведення таких заходів не надано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що здійснені господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, придбані товари були використані у господарській діяльності Товариства, позивачем було здобуто результат від такої діяльності. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Додатково вказав, що при перевірці позивача й справді використано акти перевірок його контрагентів, яким не підтверджено факти здійснення господарської діяльності. Перевіркою встановлено, що господарські операції позивача фактично не відбулись та лише відображені у первинних документах. Вказав, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини з якими законодавець повязує права платника на податкову вигоду. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі факти, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ТД «Память Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТзОВ «Аксон-Актив» за лютий 2014 року, ТзОВ «Компанія БТС» за період червень 2014 року, ТзОВ «КВП «Спецбуд» за період серпень, вересень 2014 року.

За результатами перевірки встановлено порушення Товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, у звязку з чим завищено податковий кредит на суму 284 378,00 грн.

На підставі встановлених порушень 12.02.2014 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 426 567,00 грн. (за основним платежем 284 378,00 грн.; за штрафними санкціями 142 189,00 грн.).

Рішенням Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 5802/10/13-03-22-04/189 від 23.04.2015 року погоджено застосування податкового компромісу з ТзОВ «ТД «Память-Плюс» щодо вказаного вище податкового повідомлення-рішення на суму податкового зобовязання 67 309,00 грн. (по контрагенту ТзОВ «Аксон-Актив»).

Не погоджуючись з визначеними податковими зобовязаннями податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 в іншій частині позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що між ТзОВ «ТД «Память Плюс» та ТзОВ «Компанія БТС» укладено договори на виготовлення поліграфічної продукції (листівок) № 13/03-14 від 03.03.2014 року, договір на розповсюдження поліграфічної продукції № 15/06-14 від 26.06.2014 року.

Передача рекламних листівок від ТзОВ «Компанія «БТС» до ТзОВ «ТД «Пам'ять-Плюс» здійснювалась відповідно до актів передачі-приймання виконаних робіт (виготовлення рекламних листівок) від 20.06.2014 року б/н, від 27.06.2014 року б/н, від 27.06.2014 року б/н та від 30.06.2014 року б/н для подальшого їх розповсюдження у м. Львові за адресами: площа Ринок, проспект Шевченка, проспект Свободи, вулиця Виговського, вулиця Городоцька, проспект Чорновола, площа Петрушевича.

На виконання вказаних договорів ТзОВ «Компанія «БТС» виписано податкові накладні № 22 від 20.06.2014 року на суму 259 200,00 грн., № 117 від 27.06.2014 року на суму 40 513,00 грн., № 118 від 27.06.2014 року на суму 44 500,00 грн., № 319 від 30.06.2014 року на суму 48 514,28 грн. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Між ТзОВ «ТД «Память Плюс» та ТзОВ «КВП «Спецбуд» укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції (листівок) №01/06-2014 від 06.08.2014 року, договір на розповсюдження поліграфічної продукції №02/06-2014 від 06.08.2014 року.

Передача рекламних листівок від ТзОВ «КВП «Спецбуд» до ТзОВ «ТД «Пам'ять-Плюс» здійснювалась відповідно до актів передачі-приймання виконаних робіт (виготовлення рекламних листівок) від 29.08.2014 року №09-0000003, від 31.08.2014 року №09-0000019, від 26.09.2014 року №09- 0000027 для подальшого їх розповсюдження у м. Львові за адресами: площа Ринок, проспект Шевченка, проспект Свободи, вулиця Виговського, вулиця Городоцька, проспект Чорновола, площа Петрушевича.

На виконання вказаних договорів ТзОВ «КВП «Спецбуд» виписано податкові накладні № 1 від 29.08.2014 року на суму 59 961,60 грн., № 10 від 31.08.2014 року на суму 159 565,09 грн., № 17 від 31.08.2014 року на суму 249 782,40 грн., № 3 від 26.09.2014 року на суму 290 649,00 грн., № 5 від 30.09.2014 року на суму 149 728,58 грн. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Як зазначено у акті перевірки, на вимогу перевіряючих позивачем не було надано документального підтвердження щодо транспортування поліграфічної продукції (рекламних листівок) ; переміщення рекламних листівок від зазначених контрагентів до ТзОВ «ТД «Пам'ять-Плюс», документів щодо підтвердження затвердження ТзОВ «ТД «Пам'ять-Плюс» оригіналів-макетів рекламних листівок, виготовлених зазначеними контрагентами, документів, що підтверджують відрядження керівника ТзОВ «ТД «Пам'ять-Плюс» (наказів про відрядження та інших підтверджуючих документів) для укладання договорів (додатків до договорів) із зазначеними контрагентами.

Також проаналізовано той факт, що ТзОВ «КВП «Спецбуд» протягом одного дня не могло фактично здійснювати виготовлення рекламних листівок та розповсюдження рекламних листівок (в кількості 28 910 шт.), з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, тощо.

Крім того, при перевірці взято до уваги акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області №547/10-13-22-03/38275495 від 02.10.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Компанія «БТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року», яким встановлено, що підприємство провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались.

Суд вказує, що пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Із законодавчих положень ПК України вбачається, що податкові наслідки у виді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як пояснив представник позивача, після отримання поліграфічної продукції, така розповсюджувалася його контрагентами, тому у ТзОВ «ТД «Память Плюс» відсутні товарно-транспортні накладні. Також вказав, що підприємство спілкувалось зі своїми контрагентами шляхом обміну електронними листами, факсограмами, телефонограмами, тому складати документи, що посвідчують відрядження керівника Товариства необхідності не було.

Однак, досліджуючи надані позивачем копії договорів, актів прийняття-передачі листівок та робіт (послуг), тощо не є можливим встановити реальність господарських операцій.

Зокрема умовами договорів не визначено ні кількості (тиражу) замовленої продукції, ні вимог до її оформлення та якості (формат, розмір, папір на якому буде розміщено зображення, спосіб друку, кольорове рішення), що має значення для визначення вартості по виготовленню одиниці продукції. Не визначено таких вимог і в додатках до договорів по виготовленню поліграфічної продукції.

Представником позивача не надано жодного документу, який би свідчив про узгодження вказаних умов господарської операції, зокрема електронними листами. Позивач не міг пояснити яким чином формувалася ціна однієї рекламної листівки в сумі 7,20 грн. (без ПДВ).

Судом зауважено той факт, що ні до перевірки, ні до матеріалів справи позивачем не долучено макети рекламних листівок. В свою чергу надані позивачем «макети» є самими рекламними листівками. Також аналізуючи вказані у актах приймання-передачі дані щодо кількості виготовленої контрагентами позивача продукції, кількості переданої для розповсюдження, а також розповсюдженої за відповідними адресами продукції, можна зробити висновок, що жодна листівка не була втрачена, вилучена керівником Товариства для власного користування, а всі були розповсюджені. Проте долучені до матеріалів справи рекламні листівки свідчать протилежне.

Крім того дані в актах виконаних робіт (послуг) щодо кількості розповсюдженої продукції контрагентами позивача свідчать, що велика кількість листівок розповсюджена за короткий проміжок часу (в один день) за багатьма адресами, та значно менша кількість листівок розповсюджувалась за однією адресою протягом пяти днів. Однак представник позивача не міг надати пояснення щодо можливостей контрагентів надати такі послуги з урахуванням часу, оперативності проведення такої послуги, залучених трудових ресурсів, місцезнаходження контрагентів у м. Києві, тощо.

Також відсутні підстави вважати наявні в матеріалах справи податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (послуг) первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг з розповсюдження поліграфічних матеріалів ТзОВ «Компанія БТС» та ТзОВ «КВП «Спецбуд», оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизації, які саме роботи були виконані, їх вид та опис, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Необхідно також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що зменшує суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на суму пред'явленого постачальником податку в ціні поставленого товару (робіт, послуг).

Подані до матеріалів справи копії актів приймання виконаних робіт не можуть беззаперечно свідчити про використання отриманих від ТзОВ «Компанія БТС» та ТзОВ «КВП «Спецбуд» товарів та послуг у господарській діяльності позивача, оскільки останнім не доведено реальності господарських операцій з ТзОВ «Компанія БТС» та ТзОВ «КВП «Спецбуд».

Отже, наявність лише вказаних вище документів не є підставою для включення визначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо покликань позивача на той факт, що відповідачем порушено принцип персональної відповідальності платника (позивача), оскільки зроблено висновки про безтоварність господарських операцій на підставі актів перевірок контрагентів позивача, суд вказує, що актом перевірки проаналізовано надані Товариством первинні документи по зазначених господарських операціях, а дані, які наведені в акті перевірки ТзОВ «Компанія БТС» та інформація, що міститься в базі даних ІС «Податковий блок» щодо ТзОВ «КВП «Спецбуд», використано податковим органом як додаткова інформація, наявна в органах ДФС.

Так, складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентами не виконувались, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, тому суд критично ставиться до підставності формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Також під час розгляду справи не встановлено наявність у контрагентів позивача технічного персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою господарських операцій (розповсюдження поліграфічної продукції), а і умовами господарських операцій щодо самостійного виконання контрагентам спірних операцій. Під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів залучених працівників, або залучення інших підприємств для виконання спірних операцій на умовах субпідряду, тощо. Позивачем не надано на вимогу суду жодних доказів з цього приводу.

Позивачем не доведено факт реального виконання господарських договорів контрагентами, що надало б йому право на формування податкового кредиту.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Враховуючи юридичну дефектність первинних документів, відомості у яких не підтверджені іншими доказами (документи формально оформлені без фактичної поставки товару та його приймання, без фактичного виконання послуг), суд вважає, що позивач не набув права на формування на їх підставі даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене у сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності спірних постачальників, беручи до уваги сумнівність ведення господарської діяльності ТзОВ «Компанія БТС» та ТзОВ «КВП «Спецбуд» в рамках правового поля, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ, суд приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання господарських операцій є недостовірні.

Аналізуючи матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що подані Товариством первинні бухгалтерські документи не можуть доводити реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Компанія БТС» та ТзОВ «КВП «Спецбуд».

Оцінюючи докази, судом враховано, що платник податків повинен мати намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати дохід лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Кошти позивача, які витрачені на реалізацію поліграфічної продукції є надмірними і неспіврозмірними з обсягами доходів, які отримані позивачем.

Тому, одержання внаслідок таких операцій збитків на значні суми, призводить до виникнення формальних підстав для відшкодування з бюджету ПДВ та не є економічно виправданими.

Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Отже, факт виконання позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України недоведений позивачем належними доказами, та спростований відповідачем.

Статтею 83 ПК України визначено, що підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З досліджуваних у судовому засіданні документів, встановлено, що позивачем не надано суду документів на спростування порушень, про які зазначено в акті перевірки.

Дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачений частинами 4 та 5 статті 11 КАС України суд пропонував позивачу надати всі первинні документи на підтвердження права на отримання податкової вигоди, для чого в судових засіданнях оголошувались перерви. Жодних інших документів, ніж долучені до матеріалів справи, на вимогу суду позивачем надано не було.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки позивача знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин справи, тому податкове повідомлення-рішення у оспорюваній частині є правомірним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень надав суду достатні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 10 коп.) слід покласти на позивача та стягнути до Державного бюджету України судовий збір у сумі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 10 коп.) покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Память-Плюс» до Державного бюджету України судовий збір у сумі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.)

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2015 року.

СуддяЛейко-Журомська М.В.