Постанова № 51849474, 28.08.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2015 року справа № П/811/1402/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 15.09.2014 року №0005181701, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1О.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі відповідач, Кіровоградська ОДПІ),в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 15.09.2014 року №0005181701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 191461,71 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 95730,86 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказане рішення порушує його права, суперечать діючому законодавству, прийняте на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки ОСОБА_2 перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в якості субєкта господарювання 13.11.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №500908 (т.1, а.с.80). Основним видом діяльності за КВЕД є вантажний автомобільний транспорт (т.1,а.с.81-86).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №1342 від 22.07.2014 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП "Артсіті" за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 року та з ПП "Глобал-Торг" за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, результати якої оформлено актом №567/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 04.08.2014 року (т.1,а.с.12-65).

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано порушення:

- ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік в сумі 170299,72 грн.;

- п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України донараховано податок на додану вартість в сумі 191461,71 грн., в тому числі за березень 2012 року 191461,71 грн.;

- п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" донараховано ЄСВ за березень 2012 року в сумі 4872,20 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 15.09.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 287192,57 грн., в тому числі за основним платежем 191461,71 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 95730,86 грн. ( т.1,а.с.77).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами ПП "Глобал Торг" та ПП "Артсіті", на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

По взаємовідносинам з ПП "Глобал-Торг" судом встановлено наступне.

Відповідно до договору поставки №01/03 від 01.03.2012 р. (т.1,а.с.167) ФОП ОСОБА_1 у березні 2012 року придбав у ПП "Глобал-Торг" запасні частини до автомобіля "КАМАЗ" на суму 409152,40 грн., у тому числі ПДВ 68192,07 грн., що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними (т.1,а.с.89-97).

Матеріалами справи встановлено, що основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт.

Також встановлено, що придбані запчастини були використані позивачем для утримання, ремонту та експлуатації транспортних засобів, про що складено акти на списання запчастин ( т.2,а.с.73-124).

За вказаною господарською операцією суму ПДВ у розмірі 68192,07 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту за березень 2012 року (загальна декларація) (т.1, а.с.116-118).

Крім того, з метою підтвердження наявності автотранспортних засобів у ФОП ОСОБА_1, позивачем надано копію списку автотранспортних засобів ФОП ОСОБА_1 (т.1,а.с.171-175).

Судом також враховано, що з метою надання послуг вантажного автомобільного транспорту, позивачем орендовано транспортні засоби з екіпажем (водієм), відповідно до договорів оренди від 01.01.2012 р., укладеного з ФОП ОСОБА_3 (т.1,а.с.176), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_4 (т.1,а.с.177), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_5 (т.1,а.с.178), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_6 (т.1,а.с.179), від 15.02.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_7 (т.1,а.с.181), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_8 (т.1,а.с.182), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_9 (т.1,а.с.183-186), від 01.03.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_10 (т.1,а.с.187), від 01.03.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_11 (т.1,а.с.188-189), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_12 (т.1,а.с.190-192), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_13 (т.1,а.с.193-194), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_14 (т.1,а.с.195), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_15 (т.1,а.с.196-197), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_16 (т.1,а.с.198), від 01.01.2012 р.,укладеного з ФОП ОСОБА_17 (т.1,а.с.199-200), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_2 (т.1,а.с.201), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_18 (т.1,а.с.202), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_19 (т.1,а.с.203-206), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_20 (т.1,а.с.207), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_21 (т.1,а.с.208), від 01.01.2012 року, укладеного з ФОП ОСОБА_22 (т.1,а.с.209-210).

Відповідно до умов укладених договорів, позивач зобов'язався протягом усього строку дії договорів підтримувати автомобіль у належному стані, включаючи проведення поточного та капітального ремонту і надання необхідного приладдя.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача про наявність у нього об'єктів, на яких встановлювались запчастини, придбані у ПП "Глобал-Торг".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у березні 2012 року сформовано податковий кредит у розмірі на підставі належно оформлених податкових накладних, виданої йому ПП "Глобал-Торг", яке на час їх видачі зареєстровано платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України було зобовязано виписувати податкові накладні.

Водночас визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обовязковими ознаками господарської діяльності є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання декларування сум податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість у разі, якщо такі особи не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

По взаємовідносинам позивача з ПП "Артсіті" судом встановлено наступне.

02.03.2012 року між позивачем (покупець за договором) та ПП "Артсіті" (продавець за договором) укладено договір №03/3 поставки нафтопродуктів. Предметом укладеного договору є постачання нафтопродуктів (мазут М-100, дизельне пальне, паливо пічне побутове, фракцію бензинову прямогонну та ін.) (т.1,а.с.164-166).

Згідно з п. 4 Договору відвантаження товару здійснюється продавцем. Продавець забезпечує відвантаження товару протягом 3 календарних днів з моменту надходження передплати й надання транспорту під завантаження.

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором, ПП "Артсіті" в період, який перевірявся, поставило позивачеві дизельне паливо ЕН590.

За наслідками виконання умов укладеного договору, ПП "Артсіті" виписало позивачеві: податкову накладну №68 від 26.03.2012 року на загальну суму 258532,56 грн., в тому числі ПДВ 43088,76 грн., податкову накладну №73 від 27.03.2012 року на загальну суму 245815,08 грн., в тому числі ПДВ 40969,18 грн. та податкову накладну №82 від 28.03.2012 року на загальну суму 235270,20 грн., в тому числі ПДВ 39211,70 грн. (т.1,а.с.144-146).

Передача нафтопродуктів від продавця покупцеві підтверджується рахунками та видатковими накладними (т.1,а.с.147-152).

Відповідно до письмових пояснень представника позивача, судом встановлено, що постачання дизельного пального, придбаного у ПП "Артсіті" відбувалось на автозаправочний пункт, який розташований на автобазі ФОП ОСОБА_1

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що між позивачем та ПП "Артсіті" існувала домовленість, відповідно до якої, в разі необхідності ФОП ОСОБА_1 здійснити заправку автомобілів, то при можливості дизельне пальне завозилось на базу до ФОП ОСОБА_1 або ж позивач використовував талони для заправки автомобілів, розташованій на автозаправочній станції, розташованої на сусідній вулиці з автобазою за адресою м. Кіровоград, вул. Аерофлотська-24. В підтвердження даного факту, позивачем надано талони (т.2,а.с.185).

Проте, представник позивача не зміг пояснити та надати підтверджуючі належні докази того, в якій кількості і коли, придбане дизельне паливо відвантажувалось на автозаправочний пункт і на яку кількість виписано талони для заправки.

Наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Також Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Як передбачено пунктом 5.1.1 приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Підрозділами 5.2-5.5 Інструкції передбачено порядок приймання нафти і нафтопродуктів, яка транспортується різними видами транспорту.

Обов'язковими умовами прийняття нафти і нафтопродуктів за кількістю та якістю є перевірка цілісності пломб, об'єму, густини, якісних характеристик, у разі якщо транспортування здійснюється залізничним чи автомобільним транспортом, а також спеціальними пристроями - у разі якщо транспортування здійснюється водним чи нафтопровідним транспортом.

Всупереч наведеному позивач не надав будь-яких доказів перевірки кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, придбаних у ПП "Артсіті".

Розділом 7.5 Інструкції встановлюється порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.

Згідно п.7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарною транспортною накладною (далі -ТТН) у чотирьох примірниках. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Підтверджуючи факт транспортування нафтопродуктів позивач надав копії товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів форми №1-ТТН (нафтопродукт) (т.2,а.с.179-184).

Так, згідно вимог абз. 2 п. 7.5.8 зазначеної Інструкції у ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства, та дата і час прибуття.

Судом встановлено, що надані позивачем ТТН не містять вищезазначених відомостей.

Крім того, абз.2. п. 5.4.1. Інструкції передбачено - прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Також, згідно п.3 (визначення термінів) Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за N 762/14029 визначено Паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів. Абзацом 2 п. 6.1.3 якої передбачено, що за відсутності паспорта якості допускається приймання нафти та/або нафтопродукту лише до окремих зачищених резервуарів або на залишок однойменного нафтопродукту після встановлення відповідності його якості вимогам нормативних документів на підставі результатів лабораторних випробувань.

Так, всупереч вищезазначеним вимогам законодавства позивачем не надано ані паспортів якості на дизельне паливо, ані доказів встановлення відповідності якості палива вимогам нормативних документів на підставі результатів лабораторних випробувань.

Дослідивши вказані копії документів, суд дійшов висновку, що вони не в повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому не визнаються судом в якості достатніх та належних доказів у справі.

При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, будь-які господарські операції можуть бути відображені платником податків у податковому обліку лише в разі наявності відповідних записів за даними бухгалтерського обліку такого платника. При визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість платник податку має враховувати саме дані бухгалтерського обліку, які (дані) мають в повній мірі відображати зміст конкретної господарської операції.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (надалі Інструкція №281/171/578/155).

Згідно пункту 14.1 Інструкції №281/171/578/155, під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Пунктами 14.3-14.6 Інструкції визначено, що облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м 3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП.

Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних витрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.

Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Так, представником позивача до суду копій документів обліку нафтопродуктів, зокрема, журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП надано не було.

Разом з тим, у наданих суду товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів форми №1-ТТН (нафтопродукт) відображення показників щодо об'єму, густини, температури нафтопродукту відсутнє.

Крім того, пунктом 14.4 Інструкції №281/171/578/155 визначено, що матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Отже, до внесення даних до Журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП матеріально відповідальні особи підприємства ведуть кількісний облік нафтопродуктів за формою №31-НП.

Разом з тим, звіту матеріальних відповідальних осіб щодо кількісного обліку нафтопродуктів та товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП позивач суду не надав.

Інших доказів щодо обліку нафтопродуктів на підприємстві позивачем не надано, а судом не встановлено.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що облік придбаних у ПП "Артсіті" нафтопродуктів відповідно до вимог Інструкції №281/171/578/155 позивачем не вівся.

При цьому, суд не приймає в якості належних доказів у справі залучені до матеріалів копії договорів, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних з огляду на відсутність належного обліку придбаних нафтопродуктів на підприємстві позивача.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказані господарські операції не носили реального характеру, відображення їх результатів у податковому обліку ФОП ОСОБА_1 здійснено безпідставно, а тому суд вважає що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму в розмірі 123269,64 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з положеннями частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з огляду на сплату позивачем судового збору в сумі 490,00 грн., з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір в сумі 1245,24 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 15.09.2014року в частині збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем 123269,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 61634,82 грн.

3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1245 (одну тисячу двісті сорок пять) грн. 24 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук