Постанова № 51848886, 22.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року № 810/2852/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лапія С.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішеннь про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від:

- 15.01.2015 № 100260002/2015/000012/1;

- 15.01.2015 № 100260002/2015/000013/1;

- 16.01.2015 № 100260002/2015/000021/1;

- 16.01.2015 № 100260002/2015/000019/1;

- 16.01.2015 № 100260002/2015/000018/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000025/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000026/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000028/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000027/1;

- 23.01.2015 № 100260002/2015/000038/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000030/1;

- 21.01.2015 № 100260002/2015/000034/1;

- 23.01.2015 № 100260002/2015/000037/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000031/1;

- 23.01.2015 № 100260002/2015/000039/1;

- 27.01.2015 № 100260002/2015/000043/1;

- 27.01.2015 № 100260002/2015/000042/1.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що митним органом неправомірно визначено митну вартість товару за резервним методом без доведення неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. У свою чергу, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом, а саме за ціною договору. Тому, на думку позивача, оскаржувані рішення митного органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачем надано заперечення проти позову, в яких зазначається, що під час митного оформлення товарів, задекларованих позивачем, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей.

Крім цього, відповідачем наголошено, що в документах, поданих до митного оформлення для підтвердження митної вартості, містяться розбіжності, чим обґрунтовується правомірність вимог щодо надання додаткових документів. Так, зазначено, що митним органом було вжито всі передбачені законодавством заходи щодо митного оформлення товарів та здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, тому оскаржувані рішення є обґрунтованими та прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Фоззі-Фуд» є юридичною особою, зареєстроване 02.12.2002 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Між ТОВ «Фоззі-Фуд» та «Danish Crown A/S» (Данія) 26.12.2013 укладено контракт купівлі-продажу товарів № 182. Предметом даного контракту є постачання продукції в асортименті, кількості та вартості, визначеної інвойсами.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов зовнішньоекономічного контракту, позивачем в період з 15.01.2015 по 27.01.2015 подано до Київської міської митниці ДФС України митні декларації (далі МД) №100260002/2015/169194 від 16.01.2015; №100260002/2015/169172 від 15.01.2015; №100260002/2015/169171 від 15.01.2015; №100260002/2015/169195 від 16.01.2015; №100260002/2015/169196 від 16.01.2015; №100260002/2015/169248 від 20.01.2015; №100260002/2015/169250 від 20.01.2015; №100260002/2015/169241 від 20.01.2015; №100260002/2015/169252 від 20.01.2015; №100260002/2015/169339 від 23.01.2015; №100260002/2015/169276 від 20.01.2015; №100260002/2015/169296 від 21.01.2015; №100260002/2015/169343 від 23.01.2015; №100260002/2015/169275 від 20.01.2015; №100260002/2015/169344 від 23.01.2015; №100260002/2015/169400 від 27.01.2015; №100260002/2015/169395 від 27.01.2015.

Відповідно до вказаних митних декларацій було заявлено в режимі імпорт 40 товар (свиняча печінка морожена без наявності теплової та кулінарної обробки, торгівельна марка Danish Crown, виробник Danish Crown), митна вартість 0,33-0,34 євро за кг (електронне декларування).

На підтвердження задекларованої митної вартості товарів ТОВ «Фоззі-Фуд» надало документи, перелік яких вказано у графі 44 вказаних МД, зокрема:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код 1602);

- міжнародні автомобільні накладні (CMR) (код 2730);

- документи, що підтверджують вартість перевезення товару (код 3007);

- рахунки-фактури (інвойси) (код 3105);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (код 4104);

- додаткова угода № 1,2,3 (код 4103);

- страховий поліс (код 3530);

- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) (Держветфітослужба України) (код 5053);

- сертифікат про походження товару (код 7011);

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код 5501);

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (код 5504);

- інформація про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару (код 5503);

- договір (контракт) про перевезення (код 4301);

- резервна позиція (код 5511);

- сертифікат про походження товару (код 7011);

- сертифікати якості (код 9000);

- заявка на перевезення вантажу (код 9000);

- договір страхування № 101014611 (код 9000);

- лист б/н від 16.01.15 (код 9000).

Митна вартість товару позивачем визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлено ст. 58 Митного кодексу України. Документи для здійснення митного оформлення подавались особами, уповноваженими на декларування.

Київською міською митницею ДФС проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митними деклараціями та повідомлено позивача, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту необхідно подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Дані пропозиції направлені декларанту в електронному вигляді.

За результати розгляду пропозицій митного органу декларант, ТОВ «Фоззі-Фуд», відповідним листом повідомлено митний орган, що частина запитуваних митним органом документів вже надавалася до митного оформлення, та додатково надано прайс-листи, комерційні пропозиції, копія митної декларації країни відправлення, а інших документів на даний момент немає можливості надати, так як останні надаються лише у випадку їх наявності.

Зі змісту оскаржуваних рішень слідує, що причинами відмови у визнанні заявленої митної вартості вказано (графа 33 рішення): відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), наявність неточностей та розбіжностей в основних документах; невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно оскаржуваних рішень митна вартість товарів визначалася відповідачем за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних митним органом вартостях.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання на різницю між митними платежами, обчисленими із заявленої митної вартості, та митними платежами, обчисленими із скоригованої митним органом митної вартості, позивачем подано до Київської міської митниці нові митні декларації: № 100260002/2015/169199 від 16.01.2015; № 100260002/2015/169201 від 16.01.2015; № 100260002/2015/169184 від 15.01.2015; №100260002/2015/169201 від 16.01.2015; № 100260002/2015/169198 від 16.01.2015; №100260002/2015/169258 від 20.01.2015; № 100260002/2015/169261 від 20.01.2015; №100260002/2015/169264 від 20.01.2015; № 100260002/2015/169262 від 20.01.2015; №100260002/2015/169348 від 23.01.2015; № 100260002/2015/169283 від 20.01.2015; №100260002/2015/169352 від 23.01.2015; № 100260002/2015/169284 від 20.01.2015; №100260002/2015/169353 від 23.01.2015; № 100260002/2015/169412 від 27.01.2015; №100260002/2015/169408 від 27.01.2015.

Позивач, скориставшись правом, наданим ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, 04.04.2015 листом № УРБ10/14-1519 надав митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача відповідач листом від 10.04.2015 №2237/10/26-70-62-02-04 повідомив про відсутність підстав для перегляду прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів.

Вважаючи прийняті рішення про визначення митної вартості такими, що суперечить вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості, наведений у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Згідно ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма узгоджується з положеннями ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з визначеними ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З викладеного слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу вказаних статей також слідує наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

З матеріалів справи слідує, що витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач послався на ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Зі змісту оскаржуваних рішень слідує, що відповідачем не вказано, яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Оскаржувані рішення також не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої нею митної вартості товару та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Крім того, на порушення наведених вимог оскаржувані рішення не містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Натомість, митниця по суті лише загально зазначає, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Щодо зазначеного в оскаржуваних рішеннях неподання додаткових документів, судом встановлено, що у всіх випадках ТОВ «Фоззі-Фуд» не подало під час митного оформлення лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення, зокрема, виписку з бухгалтерської документації, платіжні документи та висновки експертних організацій, у зв'язку з необхідністю часу на їх отримання.

Так, виписки з бухгалтерської документації, платіжні документи, що підтверджують оплату імпортованого товару відповідно до умов контракту від 26.12.2013 №182, подавались позивачем протягом передбаченого ст. 55 Митного кодексу України 80-денного строку разом з листом ТОВ «Фоззі-Фуд» від 04.04.2015 № УРБ10/14-1519.

Щодо наявності розбіжностей в умовах оплати, суд зазначає наступне.

Пунктом 8.1 контракту передбачено, що оплата здійснюється через 30 днів з моменту отримання Покупцем товару, а в інвойсі зазначено 30 днів з дати інвойсу.

Проте, будь-які розбіжності щодо умов оплати в зазначених документах відсутні.

Відповідно до п.8.1. Контракту від 26.12.2013 № 182 оплата здійснюється через 30 днів з моменту тримання Покупцем товару, згідно п.3.1., 3.2. контракту і при умові надання повного пакету документів, вказаних в розділі 7 контракту.

У товаро-супровідних документах до оскаржуваних рішень дата поставки товару (дата вказана в CMR) збігалась з датою видачі інвойсу. Отже, жодних розбіжностей у вказаних датах немає, а тому такі зауваження митного органу є необґрунтованими.

Крім того, контроль митної вартості відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а не шляхом перевірки виконання сторонами умов зовнішньоекономічного договору, що не належить до компетенції митного органу.

Отже, умови оплати, зазначені в інвойсі, співпадають з умовами оплати, що визначені контрактом.

До того ж, відповідачем не доведено, що дані обставини будь-яким чином вплинули на числові значення митної вартості товару.

Також, судом критично оцінюються доводи відповідача в оскаржуваних рішеннях про те, що позивачем не підтверджена така складова митної вартості як вартість пакування у звязку з наступним.

Як встановлено судом, п. 2.1 контракту визначено, що ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочну упаковку, маркування, навантаження, витрати з митного оформлення товару в країні Продавця.

Згідно ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 6) витрати на навантаження до місця ввезення на митну територію України.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 2.1 контракту ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочну упаковку, маркування, навантаження, витрати з митного оформлення товару в країні Продавця.

Отже, згідно з договором зазначені витрати вже включені у вартість товару та покладаються на Продавця, а не на Покупця, і тому відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України такі витрати не повинні додатково додаватися до контрактної вартості для включення у митну вартість товару, оскільки вони фактично вже наявні у складі фактурної (контрактної) вартості і відповідно у складі митної вартості.

Отже, такі витрати не підлягають підтвердженню позивачем, а зазначення цього митним органом як підстави виникнення розбіжностей в документах є необґрунтованим.

Також докази, наявні в матеріалах справи, спростовують твердження відповідача про надання незаповненого додатку № 1 до договору страхування.

Так, ТОВ «Фоззі-Фуд» добровільно застрахувало вантаж по наданому до оформлення полісу в рамках укладеного зі страховою компанією ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» договору від 06.12.2013 № 101014611.

Згідно п. 3.1. договору страхування, страхова сума встановлюється в розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, повязаних із транспортуванням, митним оформленням та іншими додатковими витратами, повязаними із перевезенням вантажу в пункт призначення.

Таке визначення страхової суми повністю узгоджується з визначенням, вказаним в ст. 9 Закону України «Про страхування», згідно якої страхова сума грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку».

Страхування здійснювалось ТОВ «Фоззі-Фуд» за власний рахунок шляхом укладання відповідного договору із страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна».

Зазначені витрати на страхування включались до митної вартості товарів та підтверджувались страховими полісами, які надавались разом із митними деклараціями до митного оформлення (код 3530 у графі 44 митної декларації).

Згідно ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

При цьому, згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, страховий поліс є належним страховим документом, що посвідчує вартість страхування.

Також, відповідач посилається на відсутність відміток митних органів та печатки продавця на митних деклараціях країни відправлення, яка не є основним документом, перелік яких міститься у ч. 2 ст. 53 МК України та окрім того, жодних зауважень відповідача в оскаржуваних рішеннях, а також у листах-відповідях на відповідні звернення позивача щодо причин з яких заявлена митна вартість не може бути визнаною, до наданих позивачем у якості додаткових документів експортних декларацій, вказано не було. Всі експортні декларації, які подавалися під час митного оформлення оцінюваних товарів, були оформлені відправником шляхом електронного декларування, тому не могли і не повинні були містити відміток митних органів країни відправлення.

Також ч. 2 ст. 334 МК України встановлено, що документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, надаються в усній, письмовій та/або електронній формі.

При цьому те, що у контракті передбачено обовязок надання даного документа з печаткою відправника для позивача, не зобовязує ТОВ «Фоззі-Фуд» надавати експортну декларацію з печаткою відправника митному органу.

Крім того, вимога щодо наявності на митних деклараціях країни відправлення будь-яких відміток відправника чи митних органів країни відправлення відсутня в п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України, яким вимагається копія митної декларації країни відправлення».

Так, в оскаржуваних рішеннях міститься посилання на митні декларації, по яких схожі товари імпортувалися по ціні, нижчій ніж вказана позивачем.

Проте, дані обставини не можуть бути належним обґрунтуванням для коригування визначеної позивачем митної вартості.

Згідно опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як встановлено судом, відповідачем не зазначені пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умов поставки, комерційних умов тощо.

Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як встановлено судом, ТОВ «Фоззі-Фуд» для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

Проте, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України підстав у даній конкретній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано в оскаржуваних рішеннях того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

Ненадання декларантом під час митного оформлення всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Таким чином, у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ «Фоззі-Фуд» - за ціною договору.

Крім того, навіть після надання додаткових пояснень та документів, протягом передбаченого ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України 80-денного строку, митний орган не визнав заявлену ТОВ «Фоззі-Фуд» митну вартість, що свідчить про те, що додаткові документи вимагалися відповідачем під час здійснення митного оформлення без наявності в митного органу мети підтвердити обставини митного оформлення за заявленою декларантом митною вартістю.

З матеріалів справи слідує, що під час коригування митної вартості товарів відповідачем було використаний резервний метод визначення митної вартості.

Як вже зазначалося судом, згідно Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Зокрема, згідно статей 59 та 60 Митного кодексу України другорядні методи визначення митної вартості на основі віднімання або додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за вимогою декларанта за наявності інформації щодо продажу (відчуження) оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів на митній території України та щодо вартість товарів, які оцінюються, надану виробником або від його імені, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду.

Як стверджує відповідач, інформація для застосування зазначених методів у митниці відсутня, оскільки митний орган не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, так як не здійснює контролю за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.

Відповідно до ч. 1 ст. 452 Митного кодексу України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органам виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики є Державна служба статистики України (Указом Президента України від 06.04.2011 № 396/2011), у т.ч. з питань статистики зовнішньої торгівлі.

Враховуючи наявні дані Державної служби статистики України (лист від 15.04.2015 № 15.2-20/548Пі), середня вартість імпорту товарів за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1 становила 0,57 євро за кг, при тому, що визначена відповідачем митна вартість склала 0,69 євро за кг.

Отже, визначена відповідачем митна вартість товарів перевищує середню вартість імпорту цього товару з Данії в Україну.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у митного органу була можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте відповідач цього не зробив, застосувавши метод 2ґ (резервний), тому суд дійшов висновку, що митним органом не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, окрім резервного.

Крім того, згідно опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічна вимога міститься у ст. 64 Митного кодексу України, яка визначає правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, частиною 2 та пунктом 7 частини 3 якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Водночас, відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано раніше визнану (визначену) митну вартість, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм Митного кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованим в Мін'юсті 01.06.2012 за № 883/21195, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

З оскаржуваних рішень слідує, що у графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Проте, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до ТОВ «Фоззі-Фуд» не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості. Також ТОВ «Фоззі-Фуд» не засвідчувало жодним чином запис у рішеннях про коригування митної вартості про проведення консультацій, що також підтверджується матеріалами справи.

При цьому, у графі 33 оскаржуваних рішень не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів. (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13, від 21.01.2011 у справі № 21- 56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № справа N 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 у справі № 21-197а12).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, оскільки митницею при невизнанні митної вартості, заявленої ТОВ «Фоззі-Фуд» та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, не обґрунтовано із посиланням на надані декларантом документи, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а отже, не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 487,20 грн. (платіжне доручення від 03.07.2015 № 2927129), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України:

- 15.01.2015 № 100260002/2015/000012/1;

- 15.01.2015 № 100260002/2015/000013/1;

- 16.01.2015 № 100260002/2015/000021/1;

- 16.01.2015 № 100260002/2015/000019/1;

- 16.01.2015 № 100260002/2015/000018/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000025/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000026/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000028/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000027/1;

- 23.01.2015 № 100260002/2015/000038/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000030/1;

- 21.01.2015 № 100260002/2015/000034/1;

- 23.01.2015 № 100260002/2015/000037/1;

- 20.01.2015 № 100260002/2015/000031/1;

- 23.01.2015 № 100260002/2015/000039/1;

- 27.01.2015 № 100260002/2015/000043/1;

- 27.01.2015 № 100260002/2015/000042/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» понесені згідно платіжного доручення від 03.07.2015 №2927129 судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.