Постанова № 51848824, 08.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року № 810/1538/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Ф" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Фоззі-Ф" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0038481702, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, №0002982200, №0002992200, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2014 №17 та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.12.2014 №31.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 провадження по даній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2014 №0002962200 та №0002972200 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області закрито у зв'язку з примиренням сторін.

Інша частина позовних вимог обґрунтовується тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій є необґрунтованими і протиправними.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

У період з 15.09.2014 по 03.10.2014 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фоззі-Ф» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено ОСОБА_1 від 10.10.2014 №516/10-13-22-01-121/32276210, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

-пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі - 2488 грн.

-ч.1 п.1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску в сумі 6778 грн.

-п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, що призвело до перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі на загальну суму 2793,18 грн., та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в країні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, а саме неоприбуткування готівкових коштів в касі ТОВ «Фоззі-Ф» на загальну суму 2793,18 грн.

На підставі висновків ОСОБА_1 перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 01.12.2014 про збільшення суми грошових зобовязань за податком на доходи фізичних осіб на суму 3 620 грн., з яких 1132 грн. - штрафні санкції;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 17 від 10.10.2014, якою донараховано зобовязань зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 6788 грн.;

- рішення № 31 від 01.12.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 01.12.2014 про застосування штрафних санкцій на суму 5 586,36 грн. за порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті № 637 від 15.12.2014;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 01.12.2014 про застосування штрафних санкцій на суму 13965, 90 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті № 637 від 15.12.2014.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №0038481702, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 17, рішення про застосування штрафних санкцій № 31, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту ОСОБА_1 перевірки (т.1, а.с. 78 80) слідує, що перевіркою встановлено неутримання та неперерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб, а також єдиного соціального внеску за березень, червень-грудень 2011 року, січень-квітень, червень-грудень 2012 року, та січень, березень, травень, червень 2013 року з доходу отриманого як додаткове благо у сумі 16588,79 грн. з відповідального за фінансово господарську діяльність директора підприємства ОСОБА_2 з коштів перерахованих за послуги мобільного звязку, а саме: до перевірки не надано деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов, журнали обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером, що унеможливлює підтвердження витрат повязаних з господарською діяльністю, чим порушено пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 2 488,0 грн.; п. 1 ч. 1 ст. 7, п.п. 1, 2, 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», через що встановлено заниження єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 6778,0 грн.

Суд критично оцінює такі висновки податкового органу у звязку з наступним.

Як встановлено судом, позивач користується послугами мобільного звязку на підставі Генеральної угоди №КК761/2007 від 20.08.2007 із ЗАТ «Київстар. Дж.Ес.Ем» та Угоди про введення спеціального режиму надання послуг стільникового мобільного звязку від 01.06.2009, згідно яких за ТОВ «Фоззі-Ф» закріплюється особовий рахунок №3267873, за яким у оператора обліковуються група номерів мобільних телефонів, що належать позивачу та використовуються його співробітниками.

На підтвердження оплати послуг мобільного звязку всіх абонентських номерів за зазначеним особовим рахунком позивачем надано деталізовані рахунки-фактури від мобільного оператора.

Використання мобільного звязку на Товаристві здійснюється на основі наказу №1/11-П від 25.12.2010. Відповідно до зазначеного Наказу абонентський номер « НОМЕР_6» закріплений за адміністративним відділом та відділом дозарювання овочів та фруктів. Зазначеним наказом застосування даного мобільного номеру телефону дозволено всім працівникам підприємства для службових дзвінків, що безпосередньо стосуються діяльності підприємства. Також, зазначений Наказ забороняє використання мобільного номеру телефону у власних потребах і в не робочий час.

Отже, мобільний телефон за абонентським номером « НОМЕР_6» у вказані періоди використовувався всіма співробітниками в господарських цілях Товариства, також цим номером користується і директор підприємства.

Відповідно до п. 14.1.47 ПК України додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, базою нарахування єдиного соціального внеску з-поміж іншого є інші виплати, що мають індивідуальний характер.

Отже, для того, щоб оплата послуг за користування мобільним звязком вважалась додатковим благом і була базою нарахування єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, оплата таких послуг має бути персоніфікованою і мати індивідуальний характер. Окрім того, оплата послуг мобільного звязку не повинна бути пов'язаною з виконанням обов'язків трудового найму особи, якій такі блага надаються.

Оскільки позивачем надано документи, які підтверджують, що послугами мобільного звязку за вказаним мобільним номером могли користуватися всі співробітники Товариства, даний номер не був закріплений за жодною із посадових осіб Товариства (в тому числі і за директором Товариства), оплата послуг за такий мобільним номер не є додатковим благом директора підприємства.

Крім того, згідно пп. г) пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України (у редакції на час виникнення спірних відносин), адміністративні витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати) відносяться до складу інших витрат платника податків.

ОСОБА_1 пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

ОСОБА_1 пп. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, у чинному законодавстві України відсутній перелік документів, які б підтверджували зв'язок витрат на послуги мобільного зв'язку із господарською діяльністю платника податків.

Проте, у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 26.02.2010 №2412 вказано, що документами, які могли б підтвердити зв'язок витрат на мобільний зв'язок із господарською діяльністю субєкта господарювання є розрахункові документи про оплату послуг мобільного звязку на підставі рахунків оператора, наказ керівника про придбання мобільних телефонів та використання їх у господарській діяльності підприємства, угода з оператором мобільного звязку про надання послуг із зазначенням переліку номерів обслуговуваємих телефонів, правила користування мобільним звязком, затвердження керівником, і т.д.

Зі змісту ОСОБА_1 перевірки (т. 1, а.с. 37) слідує, що податковий орган дійшов висновку про правомірність формування у перевіряємий період позивачем суми витрат «адміністративні витрати», до складу яких на час виникнення спірних відносин входили витрати на послуги мобільного звязку.

Так як контролюючий орган визнав правомірність формування Товариством адміністративних витрат, ним було визнано, що витрати на оплату послуг мобільного звязку повязані з господарською діяльністю платника податку.

Крім того, позивачем було надано всі документи, рекомендовані Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, на підтвердження витрат на мобільний зв'язок.

Отже, оплата послуг мобільного звязку позивачем повязана з його господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, оплата послуг мобільного звязку, здійснена позивачем, не відповідає характеристикам додаткового блага, а тому суд вважає, що висновки податкового органу про необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску з оплати послуг мобільного звязку є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 № НОМЕР_3, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2014 №17 та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.12.2014 № 31 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №0002992200, НОМЕР_5, від 01.12.2014, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перевіркою встановлені також факти порушень позивачем у сфері ведення касових операцій, а саме п. 2.8, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні (далі Положення), затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

Так, згідно п. 3.7 ОСОБА_1 перевірки (т. 1, а.с. 82 83) податковий орган дійшов висновку про перевищення позивачем встановлених лімітів залишку готівки в касі на загальну суму 2793,18 грн. та не оприбуткування готівкових коштів у касі ТОВ «Фоззі-Ф» на загальну суму 2793,18 грн.

Зокрема, згідно ОСОБА_1 перевіркою встановлено, що 21.01.2013, 31.01.2013, 15.02.2013 у касі ТОВ «Фоззі-Ф» проводилася виплата заробітної плати за видатковими відомостями на загальну суму 2793,18 грн. без попереднього оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі підприємства. Будь-які касові операції 21.01.2013, 31.01.2013 та 15.02.2013 по касовій книзі не проводилися.

Також зазначається, що при визначенні залишку готівки в касі ТОВ «Фоззі-Ф» на кінець дня взято до уваги той факт, що до перевірки не надано видаткові відомості на виплату заробітної плати за 23.01.2013 на суму 298,02 грн., за 08.02.2013 на суму 223,53 грн. та за 22.02.2013 на суму 2271,63 грн.

Указом Президента України № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми; за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

За своєю суттю передбачена ст. 1 Указу № 436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відповідно до ст. 238 ГК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

ОСОБА_1 п. 2 ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення норм з регулювання обігу готівки, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Такій ж висновки викладені Верховним Судом України в Постанові від 04.11.2014 у справі № 21-466а14.

Як встановлено судом, порушення позивачем вимог п. 2.6, п. 2.8 глави 2 Положення відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в період з січня по лютий 2013 року, а тому штрафні (фінансові) санкції застосовано податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 01.12.2014 поза межами визначеного ст. 250 ГК України гранично допустимого строку.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 01.12.2014 № НОМЕР_4 та №0002982200 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 487,20 грн. (платіжне доручення від 20.04.2015 № 841), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

п ос т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 01.12.2014 №0038481702, №0002982200, № НОМЕР_4, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.10.2014 № 17 та рішення від 01.12.2014 № 31 про застосування штрафних санкцій

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Ф» судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.