Постанова № 51848665, 11.09.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2015 р. Справа № 809/3623/15

м. Івано-Франківськ

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Візінському М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 міського центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, вул. Набережна ім. В. Стефаника, 34 б,м. Івано-Франківськ,76010

до відповідача: ОСОБА_2, вул.Південний Бульвар,42/30,м.Івано-Франківськ,76018

про стягнення коштів в сумі 456,26 грн,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення коштів в сумі 456,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в ОСОБА_1 міському центрі зайнятості як безробітний з 11.07.2013 року по 05.08.2013 року одночасно виконував роботи за цивільно-правовим договором від 11.07.2013 року укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмережа". На підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" просять стягнути з відповідача кошти в сумі 456,26 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, однак 02.09.2015 року на адресу суду повернулася поштова кореспонденція з відміткою Укркур`єра "адресат не проживає за адресою", яка направлялася відповідачу на адресу зазначену в довідці адресно-довідкового відділу УДМС України в Івано-Франківській області, отриманої судом на виконання вимог ч.3 ст. 107 КАС України, а саме: 76018, вул. Південний Бульвар 42/30 м. Івано-Франківськ.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 та частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Таким чином, суд вважає, що неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

05.06.2013 року ОСОБА_2 зареєструвався в ОСОБА_1 міському центрі зайнятості, як шукаючий роботу (а.с. 6).

05.06.2013 року відповідачу було надано статус безробітного, відповідно до ст. 2 Закону України Про зайнятість населення (а.с. 6).

Під час перебування на обліку в ОСОБА_1 міському центрі зайнятості ОСОБА_2 як безробітний, отримував допомогу по безробіттю, в тому числі, і за період з 11 липня 2013 року по 05 серпня 2013 року.

Проведеною позивачем перевіркою встановлено приховування відповідачем даних, які мають значення для виплати допомоги по безробіттю, а саме неповідомлення центру занятості про укладення цивільно-правового договору від 11.07.2013 року із товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмережа". Даний факт встановлено актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №4394 від 28.07.2015 року (а.с. 8-9).

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку, відповідач за період з 11.07.2013 року по 05.08.2013 року отримав допомогу по безробіттю на суму 456,26 грн.(а.с. 9).

ОСОБА_1 міського центру зайнятості від 30.07.2015 року за №2297-06/14-15 відповідачу запропоновано в 15-денний строк перерахувати позивачу незаконно виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 456,26 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем в добровільному порядку кошти в сумі 456,26 грн. на час розгляду справи в суді повернуто не було.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про зайнятість населення від 01.03.1991р. №803-XII (зі змінами та доповненнями) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

ОСОБА_2 в період з 11.07.2013 року по 05.08.2013 року, перебуваючи офіційно в статусі безробітної та отримуючи допомогу по безробіттю не підпадав під викладене у вищевказаній статті визначення безробітного, з огляду на те, що між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" з 11.07.2013 року існували трудові відносини, за якими відповідач отримував дохід, що ним було приховано від ОСОБА_1 міського центру зайнятості.

Згідно з п.б ч.3 ст. 1 Закону України Про зайнятість населення (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Відповідно до п.3 ст. 1 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Згідно з ч.1, 2 ст. 6 Закону №1533 (в редакції, чинній на момент реєстрації ОСОБА_2 в ОСОБА_1 міському центрі зайнятості) право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Як вбачається з матеріалів справи, статус безробітного відповідачу був наданий на загальних підставах.

Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 року №1533-II (зі змінами та доповненнями) одним з видів забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 36 вказаного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого, наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009р. №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сума незаконно отриманого матеріального забезпечення підлягає поверненню ОСОБА_2 з 11.07.2013 року по 05.08.2013 року внаслідок неповідомлення ним обставин, що впливають на умови виплати, згідно з наведеними приписами законодавства.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем доведена наявність підстав для стягнення з відповідача 456,26 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов такими, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 19390067) виплачені кошти з допомоги по безробіттю за період з 11.07.2013 року по 05.08.2013 року в розмірі 456 (чотириста п'ятдесят шість) гривень 26 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 16.09.2015 року.