Постанова № 51848526, 04.09.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2015 р. Справа № 809/3028/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості-виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення коштів в розмірі 3513,88 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський міський центр зайнятості-виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі відповідач) про стягнення коштів в розмірі 3513,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі судового рішення, позивача було зобовязано вжити заходів щодо виконання вимог ст.35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо утримання з роботодавця коштів в сумі 3513,88 грн., що складаються з наданих соціальних послуг ОСОБА_2. Оскільки, вважає позивач, відповідач є правонаступником ліквідованого Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації, де працював ОСОБА_2, який був звільнений та поновлений за рішенням суду, то сума вищевказаної виплаченої допомоги повинна бути стягнутою саме з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Представник позивача вимоги, викладені в позовній заяві, підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити повністю. Додатково вказала на пункт 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав 02.09.2015 року письмове заперечення, в якому просив в задоволенні позову відмовити та розглядати справу без участі уповноваженого представника. Також вказав, що відповідач не є правонаступником ліквідованого Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації, не є роботодавцем ОСОБА_2, а тому не зобовязаний відшкодовувати позивачу 3513,88 грн., виплаченої ним допомоги по безробіттю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України, кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Судом встановлено, що 25.04.2015 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесено постанову в адміністративній справі № 809/4410/14 за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Міністерства Юстиції України про визнання рішень, дій та бездіяльності протиправними, визнання незаконною постанову державного виконавця, зобовязання вчинити певні дії. Вказаною постановою було зобовязано Івано-Франківський міський центр зайнятості вжити заходів щодо виконання вимог пункту 4 статті 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо утримання з роботодавця 3513,88 копійок наданих соціальних послуг ОСОБА_2 як безробітному. Однак вказана постанова не набрала законної сили, що підтверджується даними державного реєстру судових рішень, оскільки оскаржена в апеляційному порядку. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що вказаним судовим рішенням не було зобов"язано Івано-Франківський міський центр зайнятості вчинити дії щодо стягнення вказаних коштів з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації як роботодавця ОСОБА_2, та не досліджувалися обставини того, хто саме є роботодавцем, з якого необхідно стягувати вказані вище кошти.

Судом встановлено, що на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду позивачем винесено наказ від 22.05.2015 року (а.с.24), яким визначено необхідність вжиття заходів щодо повернення відповідачем 3513,88 грн допомоги по безробіттю, та листом №1559-06/12-15 від 22.05.2015 року його направлено відповідачу разом з розрахунком (а.с.25).

Однак відповідачем добровільно коштів в сумі 3513,88 грн. не сплачено.

Дослідивши подані сторонами судові рішення, які набрали законної сили, суд дійшов висновку про те, що Головне управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації (в подальшому перейменоване в Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, а потім перетворене в Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури) не є правонаступником Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, в якому працював ОСОБА_2.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 року у справі № 2а-4394/08/0970 (а.с.90-97), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2014 року № К-38708/10, постановою Верховного суду України від 27.01.2015 року № 21-387а14, встановлено, що Головне управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської облдержадміністрації не є правонаступником Управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації.

За змістом норми пункту 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» саме на роботодавця покладено обов"язок щодо відшкодування центру зайнятості суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Щодо посилання позивача на пункт 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», то суд зазначає, що спірні правовідносини, з огляду на преамбулу Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо змісту правового регулювання вказаного закону, виникли не з обставин відновлення порушених прав працівника в трудових відносинах зв"язку з його незаконним звільненням, а з адміністративних правовідносин між органом зайнятості населення, яким виплачено допомогу по безробіттю цьому працівнику, та його роботодавцем, та не можуть стосуватися засновника роботодавця, що випливає з норми частини 3 статті 96 Цивільного кодексу України. Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не передбачено винятку з цього правила відповідальності юридичних осіб щодо зобов"язань, які регламентовано вказаним законом. Однак, як вищезазначено судом, з огляду на преюдиційність факту ліквідації Управління капітального будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації без правонаступництва, тобто ліквідації роботодавця працівника, якому виплачено таку допомогу, вказані адміністративні правовідносини є припиненими.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 09.09.2015 року.