Постанова № 51846814, 31.08.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 року , о 12:53 годині,

Справа № 808/2569/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за звітний період, склала 14341 особу. Середньооблікова кількість інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинна складати 574 осіб, але склала 383 особи, що є меншим, ніж встановлено нормативом. Тому за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 17240131,77 гривень й пеню у розмірі 465483,51 гривень. Просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 17705615,28 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, зазначивши в запереченнях, що підприємством здійснено всі законодавчо встановлені заходи для виконання нормативу. Проте, не дивлячись на всі здійснені заходи, норматив з працевлаштування інвалідів в 2014 році підприємству виконати не вдалося не з своєї вини, а тому - в силу ст. 218 Господарського кодексу України, підстав для відповідальності підприємства не має. Просить відмовити в позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке: судом встановлено, що 20.01.2015 ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подано позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, затверджений наказом Мінпраці України № 42 від 10.02.2007. Відповідно до останнього, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 14341 особу, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 383 особи. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 574 особи. Фонд оплати праці штатних працівників – 1294454,05 тисяч гривень, середньорічна заробітна плата штатного працівника– 90262,47 гривень.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» видано наказ №434 від 27.03.2014 «Про бронювання робочих місць для працевлаштування інвалідів», яким заброньовано на 2014 рік 654 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідач протягом 2014 року щомісячно подавав до Запорізького міського центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування осіб з інвалідністю, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, протягом 2014 року територіальними органами Державної служби зайнятості та позивачем для працевлаштування на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» направлено 80 інвалідів, з яких 30 осіб працевлаштовані, а 50 самостійно відмовилися від працевлаштування на комбінаті. Судом не встановлено факту жодної необґрунтованої відмови інваліду в працевлаштуванні.

Водночас, в матеріалах справи містяться копії друкованих засобів масової інформації з розміщеними в них запрошеннями «Запоріжсталі» для працевлаштування інвалідів. За результатами такої ініціативи «Запоріжсталь» самостійно працевлаштувала 23 інваліда.

Також, відповідач впродовж 2014 року неодноразово приймав участь в ярмарках вакансій для громадян з обмеженою працездатністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи запрошеннями та відповідями «Запоріжсталі» на них.

Також, судом встановлено, що, відповідно до листа Запорізького МЦЗ №2781/04-02 від 25.07.2014, станом на 25.07.2014 на обліку в центрі перебуває 121 інвалід.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 17240131,77 гривень (574 - 383) х 90262,47 гривень = 17240131,77 гривень). Крім того, нарахована пеня у розмірі 465483,51 гривень (17240131,77 х 0,1% (розрахунковий розмір пені) = 17240,13 гривень х 27 (кількість днів) = 465483,51 гривень).

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України (далі - ГК), підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 (далі – Закон № 875-ХІІ), забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ).

Підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. 3 ст. 19 Закону № 875-ХІІ). Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Судом встановлено, що ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» є юридичною особою та відноситься до категорії суб’єктів підприємницької діяльності, яким, відповідно до ст. 19 Закону № 875-ХІІ, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, який у відповідача повинен складати 574 робочих місця, про що і зазначено в Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів та обґрунтованість розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем.

Водночас, загальні принципи застосування відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності визначені Господарським Кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 ГК передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладає на підприємство обов'язок створити, атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи державної служби зайнятості, а ті, в свою чергу зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів, а тому суд вважає, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами, відповідачем створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, протягом 2014 року подано звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких були заявлені вакантні посади для працівників, яким встановлено інвалідність. Звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.

Також судом встановлено, що відповідачем самостійно розрахована кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів відповідача та не оскаржується позивачем. Так, відповідач надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, у формі звітів про наявність вакансій по формі 3-ПН та подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів до відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Водночас, центром зайнятості до відповідача в 2014 році направлено лише 80 інвалідів для працевлаштування, проте 50 з них самостійно відмовилися від працевлаштування, інші ж 30 були успішно працевлаштовані. Між тим, відповідачем самостійно було виготовлено та розміщено в друкованих засобах масової інформації оголошення про прийом на роботу інвалідів. Також відповідач приймав участь у заходах, проведених територіальними органами Державної служби зайнятості, спрямованих на працевлаштування інвалідів. Завдяки такій ініціативі комбінату 23 інваліда були працевлаштовані.

Жодної необґрунтованої відмови відповідачем в працевлаштуванні інваліду судом не встановлено, що не спростовується позивачем.

Варто зазначити, що, не дивлячись на всі заходи, що були прийняті відповідачем, норматив працевлаштування інвалідів не вдалось виконати.

Таким чином, суд вважає, що сукупність названих обставин свідчить, що ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» вживало всі належні заходи щодо пошуку та працевлаштування інвалідів, що виключає підстави для застосування санкцій, передбачених ст. 20 Закону № 875-XII.

Стосовно нарахування пені суд зазначає наступне: ч. 2 ст.20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Оскільки суд вважає, що позивачем не доведена правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, відповідно, вимога щодо стягнення пені є такою, що не відповідає нормам ст. 20 Закону № 875-ХІІ, а тому не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено умисного порушення ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш