Постанова № 51846074, 28.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 р. Справа № 805/15615/13-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів про визнання недійсною та скасування податкової консультації, спонукання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів про визнання недійсною та скасування податкової консультації від 26.09.2013 року № 6382/10/06-13, зобов'язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позову зазначає, що спірна податкова консультація надана відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Зазначає, що відповідач не проаналізував суть послуг, які позивач планує отримати від нерезидентів. Вважає, що послуги з організації участі у міжнародній виставці не є послугами з виробництва та (або) розповсюдження реклами, оскільки під час виставки здійснюється цілий ряд послуг з окремою цивільно-правовою природою, а саме, надання у платне користування виставкового стенду, стінових конструкцій, килимового покриття, столу-подіуму та іншого обладнання, послуги із загального освітлення, прибирання та загальної охорони майна. Договори, укладені ним з організаторами виставок, за своєю суттю є договорами оренди.

Таким чином, вважає, що підстав для оподаткування податком на прибуток вартості таких послуг відповідно до ст. 160 Податкового кодексу України не має, при придбанні таких послуг та визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість слід керуватись нормами п.п.186.2.3 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України.

Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В матеріалах справи містяться заперечення представника відповідача, в яких зазначено, що спірна податкова консультація надана відповідачем в межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України, порядок оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами та місце постачання яких розташоване на митній території України, визначений ст. 208 Податкового кодексу України. Зазначає, що в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України такі послуги є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Наполягає на тому, що норми п.п.186.2.3 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України розповсюджуються тільки на послуги у сфері культури, мистецтва, освіти, науки та спорту, тому зазначена норма не може бути застосована у спірних взаємовідносинах. Вважає, що виставка є одним з рекламних заходів згідно Закону України «Про рекламу», тому, незалежно від складу та правового характеру послуг, що надаються за відповідними договорами, такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20% від загальної вартості послуг відповідно до п.п. «б» п. 186.3 ст.186 Податкового кодексу України та податком на прибуток відповідно до п. 160.7 ст.160 Податкового кодексу України з урахуванням обмежень, встановлених п.п.139.1.13 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Просив в задоволені позову відмовити у повному обсязі. /а.с. 41-44/

З урахуванням ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» є юридичною особою, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області 1 квітня 1994 року, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 05763599), перебуває на обліку податкового органу, відповідача у справі, є платником податку на додану вартість з 21 липня 1997 року, що посвідчується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29 квітня 2011 року /а.с. 9 - 11, 20-21/.

05.07.2013 року позивач звернувся до відповідача з листом № 015/1733 «Про надання податкової консультації», в якому просив надати роз'яснення, чи є послуги, що має отримати товариство від нерезидентів-організаторів міжнародних виставок, послугами, які надаються для влаштування платних виставок, або це рекламні послуги, та чи підпадають надані послуги під поняття виробництво та/або розповсюдження реклами, чи необхідно під час придбання послуг з організації участі у міжнародній виставці сплачувати податок за ставкою 20 відсотків суми вартості таких послуг та нараховувати податок на додану вартість /а.с. 22 – 23/.

За результатами розгляду вказаного запиту Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів надано позивачу податкову консультацію від 07.08.2013 року № 2481/10/06-13, в якій зазначено, що виходячи із суті термінів, наведених в ст.1 Закону України «Про рекламу», виставка є одним з рекламних заходів, але з метою визначення приналежності послуг, що надаються підприємству нерезидентом, до послуг з організації участі у міжнародних виставках або до рекламних послуг, необхідно проаналізувати договір та первинні документи, які підтверджують здійснення даної господарської операції /а.с. 24/.

29.08.2013 року позивачем направлений на адресу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів лист про надання додаткової інформації з метою отримання податкової консультації, до якого додані проекти договору про надання послуг у зв'язку з участю Приватним акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівний завод» у Міжнародній виставці та акту до договору із зазначенням конкретних найменувань робіт та послуг.

Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» (замовник) підготувало проект договору про надання послуг у зв'язку з участю у Міжнародній виставці та передання майна, згідно якого виконавець організовує участь замовника у міжнародній виставці та зобов'язується надати у виставочному комплексі обладнання, а саме, у платне користування виставковий стенд, стінові конструкції, килимове покриття, стол-подіум та інше, послуги із загального освітлення, прибирання та загальної охорони майна /а.с. 26 – 28/.

Податковим органом 26.09.2013 року надана податкова консультація № 6382/10/06-013, в якій зазначено, що виставка є одним з рекламних заходів згідно Закону України «Про рекламу», тому, незалежно від складу та правового характеру послуг, що надаються за відповідними договорами, такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20% від загальної вартості послуг відповідно до підпункту «б» п. 186.3 ст.186 Податкового кодексу України та податком на прибуток відповідно до п. 160.7 ст.160 Податкового кодексу України з урахуванням обмежень, встановлених п.п.139.1.13 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України /а.с. 30/.

На виконання Ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.08.2015 року, судом досліджено спірну податкову консультацію на предмет відповідності її змісту нормам чинного податкового законодавства та на предмет її належності суті питань, поставлених платником податку.

В запитах позивач зазначив про свій намір укласти договори з підприємствами – резидентами Російської Федерації (Виконавцями), згідно яких Виконавці організовують участь Покупцю послуг (ПАТ «НКМЗ») у міжнародних виставках. Зокрема, предметом договорів передбачено, що Виконавці зобов’язані:

- надати у користування Покупця послуг в експозиційному залі виставкового комплексу обладнання: виставкові стенди, стінові конструкції, килимові покриття, столи-подіуми, столи для переговорів, стільці, урни, вішалки, блоки розеток, загальне освітлення;

- включити інформацію про Покупця послуг в офіційний каталог виставки;

- здійснити прибирання стенду, вивезення сміття;

- надати послуги з загальної охорони обладнання.

При цьому, Покупець послуг зобов’язаний самостійно та за власний рахунок виготовити експонати для стенду, організувати їх доставку та обладнати стенд.

В залежності від характеру послуг, що надаються, податковим законодавством визначені правила оподаткування операцій з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.160.7. ст.160 Податкового кодексу України резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та (або) розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

Для цілей оподаткування операцій податку на додану вартість визначальним є вирішення питання стосовно місця постачання послуг:

- або місце фактичного надання послуги для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів /п.п. 186.2.3 ст.186 Податкового кодексу України/;

- або місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, зокрема, у разі, якщо послуги, що надаються є рекламними послугами /п.п. «б» п. 186.3. ст.186 Податкового кодексу України/.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР:

- реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

- виробник реклами – особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;

- розповсюджувач реклами – особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Згідно до п. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Отже, враховуючи наведені терміни, а також аналізуючи правовий характер послуг, що мають надаватись за договорами, послуги з організації участі у міжнародній виставці не доцільно ототожнювати з послугами з виробництва та (або) розповсюдження реклами, оскільки під час виставки здійснюється цілий ряд послуг з окремою цивільно-правовою природою. Так, надання у платне користування виставкового стенду, стінових конструкцій, килимового покриття, столу-подіуму та іншого обладнання не може вважатись а ні розповсюдженням, а ні виробництвом реклами, оскільки згідно норм цивільного законодавства України, зокрема, ст.759 Цивільного кодексу України, дані правовідносини за своїм характером відповідають умовам договору найму (оренди). Тому що саме за таким договором наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Також, не можуть вважатись виробництвом або розповсюдженням реклами послуги із загального освітлення, прибирання та загальної охорони майна, бо такі послуги за своїм змістом не є рекламними, тобто при їх здійсненні не йдеться про розповсюдження в будь-якій формі та в будь-який спосіб інформації про особу чи товар, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Включення інформації про Покупця послуг в офіційний каталог виставки також є не рекламними послугами, а інформаційними, оскільки їх наявність обумовлена не бажанням Покупця послуг себе прорекламувати, а необхідністю міжнародного законодавства. Зокрема, згідно з правилами Union of International Fairs (Спілка міжнародних ярмарок (УФІ) – головна виставкова організація світу) Виставковому центру, який має бажання стати членом УФІ, необхідно дотримуватись низки умов, однією з яких є публікація каталогу виставки різними мовами.

Судом досліджено каталог виставки, що проводилась 25-28 червня 2013 року у ЦВК «Експоцентр», Москва та договори № МТ 13-101 від 06.05.2013 року, додатку № 1 до нього та рахунку № МТ 13-101 від 06.05.2013 року.

У каталозі інформація про експонента Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» містить наступне: найменування підприємства (експонента) та його юридична адреса, ПІБ керівників підприємства та перелік видів продукції, що виготовляється на підприємстві.

Включення інформації про експонента в офіційний каталог виставки є інформаційними, а не рекламними послугами, оскільки відомості, зазначені в каталозі, не містять закликів до придбання продукції експонента та будь-яку іншу інформацію, призначену сформувати або підтримати інтерес потенційних споживачів щодо такої продукції.

Виходячи з вищенаведеного аналізу норм діючого законодавства, суд вважає, що підстав для оподаткування податком на прибуток вартості таких послуг відповідно до п.160.7 ст.160 Податкового кодексу України не має, оскільки їх змістом не є виробництво та (або) розповсюдження реклами.

Стосовно оподаткування податком на додану вартість послуги, що мають бути надані позивачу, є послугами, які надаються для влаштування платних виставок, а не рекламними послугами. Тому при придбанні таких послуг має застосовуватись п.п.186.2.3. п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України, тобто треба визначати місце постачання послуг як місце їх фактичного надання (за межами митної території України). А відтак, нараховувати та сплачувати податок на додану вартість позивач не зобов’язаний.

Таким чином, податкова консультація відповідача суперечить п.160.7 ст.160 Податкового кодексу України в частині оподаткування операцій податком на прибуток та п.186.2.3. ст.186; п.п. «б» п.186.3. ст186 Податкового кодексу України в частині оподаткування податку на додану вартість. А саме стосовно обставин, викладених у запиті позивача, для оподаткування податком на прибуток згідно п.160.7 ст.160 Податкового кодексу України необхідно визначити, чи підпадають послуги, що мають бути надані, під поняття «виробництво та (або) розповсюдження» реклами. В свою чергу, з метою оподаткування податком на додану вартість відповідно до статті 186 Податкового кодексу України треба класифікувати послуги за двома видами:

- послуги, що надаються для влаштування платних виставок (п.186.2.3. ст.186)

- рекламні послуги (п.п. «б» п.186.3. ст186).

Відповідач, виходячи з понять, передбачених ст.1 Закону України «Про рекламу», робить висновок про належність виставки до рекламного заходу, оскільки рекламною є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, а проведення виставки має на меті поширення інформації про продукцію та її виробників.

Однак, наведені вище норми Податкового кодексу України такого поняття як «рекламний захід» з метою оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість не містять. Отже, керуватись таким висновком та сплачувати податок на прибуток за ставкою 20% від загальної вартості наданих послуг й нараховувати податок на додану вартість буде неправомірним. Крім того, додержання такої консультації буде порушувати законні права та інтереси позивача як платника податків.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів не надає відповіді щодо належності послуг, які будуть надаватись позивачу нерезидентом, до послуг з влаштування платних виставок або до рекламних послуг, а також чи підпадають надані послуги під поняття виробництво та/або розповсюдження реклами, робить висновок, що оподаткування таких операцій здійснюється на підставі п.п. «б» п.186.3. ст.186 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість і п.160.7. ст.160 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток нерезидентів. При цьому обґрунтовує своє твердження, зокрема, тим, що послуги з організації участі у міжнародних виставках включають, в т.ч., розміщення інформації про суб’єкта господарювання та товари/послуги в каталозі виставки, а сама виставка призначена сформувати та підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо таких осіб чи товарів. Отже, відповідачем не надано аналізу та роз’яснень правил оподаткування щодо кожного з видів послуг, які передбачені проектом договору, представленим позивачем у запиті, а навпаки, відокремлюючи один з них - розміщення інформації в каталозі виставки - лише наголошує на рекламному характері усієї виставки взагалі.

Згідно з п.п.14.1.172 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Спірна податкова консультація суперечить приписам п.160.7 ст.160, п.п. 186.2.3. ст.186; п.п. «б» п.186.3. ст186 Податкового кодексу України, оскільки такі види послуг як надання у платне користування виставкового стенду, стінових конструкцій, килимового покриття, столу-подіуму та іншого обладнання не є розповсюдженням та (або) виробництвом реклами, а відповідають умовам договору найму (оренди). Тому підстав для оподаткування податком на прибуток нерезидентів вартості таких послуг відповідно до п.160.7 ст.160 Податкового кодексу України не має. З огляду на визначення, що містять норми Податкового кодексу України з метою оподаткування податку на додану вартість, ці послуги надаються для влаштування платних виставок, а не є рекламними послугами. І при придбанні таких послуг має застосовуватись п.п.186.2.3. п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України, а не п.п. «б» п.186.3. ст186 Податкового кодексу України.

Відповідно, у позивача відсутній обов’язок з нарахування та сплати податку на додану вартість.

В свою чергу, висновок відповідача про оподаткування операцій податком на додану вартість на підставі п.п. «б» п.186.3. ст.186 Податкового кодексу України і податком на прибуток - на підставі п.160.7. ст.160 Податкового кодексу України, зроблений без аналізу правового характеру конкретних видів послуг, а лише виходячи з того, що виставка є рекламним заходом, поняття якого з метою оподаткування вищевказаними нормами не передбачено, є помилковим.

А відтак, суд вважає, що практичне використання позивачем цієї податкової консультації буде неправомірним.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання податкового органу надати нову консультацію, суд зазначає, що з огляду на те, що такий обов'язок передбачений прямою нормою абзацу другого пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України згідно якої визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду, тому суд відмовляє в задоволенні в цій частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів про визнання недійсною та скасування податкової консультації, спонукання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати недійсною та скасувати податкову консультацію Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 26.09.2013 року № 6382/10/06-13.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кошкош О.О.