Постанова № 51845773, 03.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 р. Справа №805/3018/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.,

при секретарі судового засідання-Зикун Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в інтересах Словянського регіонального виробничого підрозділу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дії та скасування рішення від 22.05.2015 року №0007741705 на суму 149893,42 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в інтересах Словянського регіонального виробничого підрозділу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дії та скасування рішення від 22.05.2015 року №0007741705 на суму 149893,42 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 22 травня 2015 року відповідачем, на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464), було прийнято рішення №0007741705, яким до позивача за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано штраф у розмірі 102487 грн. 76 коп. та нараховано пеню у розмірі 47405 грн. 66 коп. за період з 21.01.2015 року до 12.05.2015 року. Позивач вважає, що вказане рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушення зобовязання КП «Компанія «Вода Донбасу» по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було спричинене не з вини підприємства, а в силу форс-мажорних обставин, таких як проведення антитерористичної операції на території Донецької області. Позивач посилається на отримання ним сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, в якому засвідчується настання для нього обставин непереборної сили з 10 липня 2014 року, а тому на його думку відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 10 липня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до КП «Компанія «Вода Донбасу» не застосовуються. На підставі викладеного вважає, що відповідач необґрунтовано застосував до підприємства штраф та пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та просив суд визнати протиправними дії податкового органу щодо прийняття рішення та скасувати рішення відповідача від 21.05.2015 року №0007741705 на суму 149893,42 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Надав суду письмові заперечення (а.с.56-57), в яких зазначив, що позов є безпідставним, оскільки дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р., а тому податковий орган мав всі правові підстави не застосовувати до спірних правовідносин Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». На підставі викладеного просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

КП «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, ідентифікаційний код 00191678, зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ (а.с. 22).

22 березня 2015 року відповідачем, на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464), було прийнято рішення №0007741705 відносно Словянського регіонального виробничого підрозділу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», яким до позивача за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано штраф у розмірі 102487 грн. 76 коп. та нараховано пеню у розмірі 47405 грн. 66 коп. за період з 21.01.2015 року до 12.05.2015 року (а.с. 12).

Позивач не погодився із зазначеним рішенням, у звязку з чим звернувся до суду із позовом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позовних вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464 позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 передбачені обовязки платника єдиного внеску, серед яких встановлений обовязок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Разом з тим суд зазначає наступне.

Для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 2 вересня 2014 року № 1669-VII.

Відповідно до пункту 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були отримані сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 29 жовтня 2014 року за 1201 та від 25 листопада 2014 року за 1735 (а.с.20-21), відповідно до яких Торгово-промислової палати України засвідчує настання обставин непереборної сили з 10 липня 2014 року для позивача при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції було прийнято Розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р, до зазначених населених пунктів належить м. Красноармійськ Донецької області.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, позивач зареєстрований в місці, яке згідно з розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р, відноситься до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р. зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2015 року по справі № 826/18330/14, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р було визнано нечинним. Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року.

Вказана ухвала суду набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто з 15 квітня 2015 року.

Наслідки набрання законної сили судовим рішенням передбачені ст. 255 КАС України.

Так відповідно до вказаної норми постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи місцезнаходження КП «Компанія «Вода Донбасу» а також факт отримання позивачем сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, в якому засвідчується настання для КП «Компанія «Вода Донбасу» обставин непереборної сили з 13 липня 2014 року, суд приходить до висновку, що відповідно до пункту 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідальність, штрафні та фінансових санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 21.01.2015 року до 12.05.2015 року не мали застосовуватись податковим органом відносно КП «Компанія «Вода Донбасу».

На підставі викладеного, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги щодо скасування рішення відповідача обґрунтованими.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання дій відповідача неправомірними щодо прийняття рішення від 22.05.2015 року №0007741705 суд зазначає наступне.

Відповідно до положень cтатті 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Таким чином прийняття рішення про застосування санкцій щодо платників єдиного внеску входить до прав входить до перелику прав податковго органу.

Приймаючи спірне рішення відповідач не виходив за межі своєї компетенції. Дії щодо прийняття вказаного рішення не порушують права чи інтереси позивача. В даному випадку на права підприємства впливає саме рішення субєкту владних повноважень, правомірність якого була оцінена судом.

На підставі викладенного суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання дій податковго органу протиправними задоволенню не підлягають.

Суд вважає, що для достатнього та належного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне скасувати рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірними дії та скасування рішення від 22.05.2015 року №0007741705 на суму 149893,42 грн.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути з на користь позивача з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в інтересах Словянського регіонального виробничого підрозділу комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дії та скасування рішення від 22.05.2015 року №0007741705 на суму 149893,42 грн. задовольнити частково.

Скасувати рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 22.05.2015 року №0007741705.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» суму сплаченого судового збору у розмірі 299,79 грн.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 3 вересня 2015 року.

У повному обсязі постанова суду виготовлена 8 вересня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Грищенко Є.І.