Постанова № 51845374, 28.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 р. Справа № 805/2733/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.06.2015 року №0007801501, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Гранум, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.06.2015 року №0007801501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно зробив висновок про порушення підприємством п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України. В уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість щодо діяльності відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України позивач не зазначив суму штрафної санкції в розмірі трьох відсотків від суми недоплати у звязку зі збільшенням суми податку на додану вартість, яка у поточному (звітному) періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в розмірі 14 283грн. у звязку з чим нараховані штрафні санкції у сумі 714,00 грн.

Зауважує, що відповідно до ст. 46, 48 Податкового кодексу України, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу) є декларацією. Так, ст. 46 Кодексу визначає, що податкова декларація, розрахунок вживається як податкова декларація, п. 48.3. ст. 48 Кодексу зазначено, що податкова декларація повинна містити такі обовязкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий).

Звертає увагу, що абзацом 1 п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Цей абзац стосується ycix платників податку i ТОВ Гранум виконало свій обов'язок подавши уточнюючий розрахунок. А вже абзац 3 п. 50.1 ст. 50 Кодексу визначає, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок i сплатити суму недоплати та штраф у poзмipi трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Пунктом 14.1.156 ст. 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та це сплачена в установлений законом строк. Однак, товариство обрало спеціальний режим оподаткування i відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. А отже, до підприємства, яке обрало спеціальний режим оподаткування не може бути застосована норма третього абзацу п. 50.1. ст. 50 Кодексу.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача у судове засідання не зявився. Через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання в якому просив розглянути справу без участі його представника в порядку письмового провадження.

Відповідач надав запереченя через відділ діловодства та документообігу суду та клопотання в якому просив розглянути справу без участі його представника в порядку письмового провадження. В запереченях зазначав, що порядок внесення змін до податкової звітності визначено ст. 50 Податкового кодексу України, згідно з п. 50.1 50.1 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Позивачем за наслідками встановлення факту заниження податку на додану вартість одержаного (нарахованого) у минулих податкових періодах було подано уточнюючий розрахунок, але в порушення приписів ст. 50 Податкового кодексу України, не сплачено штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Про причини не явки суд не повідомив.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Гранум зареєстроване як юридична особа 17.12.2001року виконавчим комітетом Словянської міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 31586254.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи Словянською державною податковою інспекцією проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015року Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 Податкового кодексу України Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

21.05.2015р. Словянською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум за січень 2015 року та складено акт про результати перевірки за № 1836/15-01/31586254.

П. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу зазначає, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних,.

За результатами перевірки керівником податкового органу 16.06.2015р. згідно із п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України за порушення п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 714,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що платником самостійно збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в розмірі 14 283грн.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Як встановлено актом перевірки, позивач в порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України не розрахував та не сплатив до бюджету суму штрафу в розмірі трьох відсотків від суми недоплати (14 283грн. *3%).

Судом встановлено, що позивачем обрано систему оподаткування відповідно до приписів ст.209 Податкового кодексу України, що підтверджується листом відповідача від 16.03.2015 року № 5030/10,05-22-15-02-13-3.

До податкового органу позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.02.2015р., в якій в рядку 25 та 25.2 вказано 552 554грн.

У звязку з самостійно виявленою помилкою, позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу) від 22.04.2015р., в якому у звязку з самостійно виявленою помилкою суму рядка 25 та 25.2 збільшено на 566 837 грн. (552 554грн. 566 837 грн.) = 14 283грн.

Відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподаткування операцій з продажу (постачання) сільськогосподарської продукції за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 120.2. ст. 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Тому, оскільки пункт 120.2 ст.120 Податкового кодексу України нарахування штрафу пов'язує з існуванням недоплати, то підстави для нарахування штрафних санкцій у даному випадку відсутні з огляду на відсутність фату недоплати до бюджету.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства при поданні уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій в сумі 714 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.06.2015 року №0007801501- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 16.06.2015 року №0007801501 про збільшення суми грошового зобовязання зі штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 714грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум (код ЄДРПОУ 31586254, Донецька область, м. Миколаївка, вул. Щорса, буд.5) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн.70коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.