Постанова № 51844425, 10.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 р. Справа № 804/10275/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКальника В.В.

при секретаріШкуті А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом позивача 1 ОСОБА_1, позивача 2 ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2015 року позивач 1 ОСОБА_1, позивач 2 ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивачі просять:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1741-17, .№1742-17, №1743-17 від 25.06.2015 р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про нарахування ОСОБА_1 земельного податку в сумі 554,58 грн., 555,91 грн. та 602,07 грн. відповідно;

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1737-17, №1738-17, №1739-17 від 25.06.2015 р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про нарахування ОСОБА_2 земельного податку в сумі 554,58 грн., 555,91 грн. та 602,07 грн. відповідно;

-стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 91,35 грн. та на користь ОСОБА_2 в розмірі 91,35 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення винесені відповідачем з порушенням норм законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не містять посилання на розрахунок податкового зобовязання. Крім того, позивач не згоден з сумою податкового зобовязання, оскільки вважає, що вона завищена. Крім того, позивачами зазначено, що ними не отримувався розрахунок податкового зобовязання, а тому відсутня інформація, виходячи з якої податковою здійснювався розрахунок податкового зобовязання (база оподаткування (нормативна грошова оцінка), період нарахування, ставка податку, адреса приміщення та інше).

Податковим органом на вимогу суду надо розрахунок, на підставі якого було здійснено нарахування плати за землю ОСОБА_1 (НОМЕР_1), ОСОБА_2 (НОМЕР_2).

Розрахунок здійснено з урахуванням базової вартості одного квадратного метра земельної ділянки м. Дніпропетровську, яка на 2015 рік становить 371,80 грн., а саме: по пр. Гагаріна, 119 - (24,1 *2306,7)*1% = 555,91 грн.; по бул. Слави, 28 - (32,05*1878,53)* 1% = 602,07 грн.; по пр. Героїв, 33 - (25,55*2170,581)*1% = 554,58 грн. Загальна сума нарахованого земельного податку на 2015 рік склала 1712,56 грн.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі в Жовтневому районі м. Дніпропетровська являються співвласниками нежитлових приміщень, що знаходяться за наступними адресами:

- вул. Гагаріна, 119, прим. №2, загальною площею 48,2 кв.м в багатоквартирному пятиповерховому будинку;

- бульвар Слави, 28, прим. №34, загальною площею 64,1 кв.м в багатоквартирному девятиповерховому будинку;

- пр. Героїв, 33, прим. № 2, загальною площею 51,1 кв.м в багатоквартирному девятиповерховому будинку, що підтверджується копією свідоцтв про право на спадщину №ВЕВ №567824 від 15.09.2006 року з двома витягами, №ВЕВ567880 від 16.09.2006 року з двома витягами, №ВЕВ №567844 від 19.09.2006 року з двома витягами; копією свідоцтв про право на спадщину №ВЕВ №567825 від 15.09.2006 року з двома витягами, №ВЕВ567831 від 16.09.2006 року з двома витягами, №ВЕВ №567845 від 19.09.2006 року з двома витягами; копією ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №19923157 від 02.04.2014 року, долученими до матеріалів справи.

07 серпня 2015 року позивач 1 отримав податкові повідомлення-рішення №1741-17, №1742-17, №1743-17 від 25.06.2015 року.

04 серпня 2015 року позивач 2 отримав податкові повідомлення-рішення №1737-17, №1738-17, №1739-17 від 25.06.2015 року про нарахування земельного податку, згідно яких на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу XIII Податкового кодексу України позивачам визначено суму податкового зобовязання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» код платежу «18010700» в розмірі по 554,58 грн., 555,91 грн., 602,07 грн. відповідно кожному.

Згідно ст. 377 Цивільною кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

За правилами ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, позивач є платником земельного податку з земельних ділянок, на яких розташовані належні йому на праві власності частини нежилих приміщень.

Так, статтею 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного додатку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 27І Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно зо порядку, встановленого цим розділом.

П. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.

Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок проведення нормативно грошової оцінки визначається Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук №18/15/21/11 від 27.01.2006 року «Про порядок нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів».

Відповідно до розділу 4 зазначеного Порядку за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Суд зазначає, що відповідач жодним чином не підтвердив «базу оподаткування», оскільки не надав жодного документу, який би відповідав зазначеній формі Додатку 2 до Порядку, або містив передбачені цією формою дані.

Як доказ нормативної грошової оцінки земельних ділянок (бази оподаткування), на яких розміщені обєкти позивача, відповідач надав ОСОБА_4 Держземагенства у м. Дніпропетровську №26/167 від 02.07.2014 р. «Про надання інформації».

Суд вважає, що зазначений лист не є належним та допустимим доказом нормативної грошової оцінки земельних ділянок та його використання при здійсненні розрахунку земельного податку позивачу є недопустимим виходячи з того, що в листі №26/167 від 02.07.2014 року зазначена лише нормативна грошова оцінка 1 м2 за адресами, а не конкретна нормативна грошова оцінка земельних ділянок під приміщеннями позивача.

Відповідно до п. 23.1. ст. 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визначаються конкретні вартісні фізичні або інші характеристики певного обєкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз обєкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов язання.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Лист №26/167 від 02.07.2014 р., наданий відповідачем як доказ нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не є витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку.

Здійснення розрахунку земельного податку із застосуванням «нормативної грошової оцінки 1 м2 за адресами», тобто без конкретних характеристик обєкта (бази оподаткування), на думку суду, є порушенням ст. 23 Податкового кодексу України.

Відповідно до абз. 2 п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів звернення до відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з запитом щодо надання витягів з технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок, відповідачем до суду не надано.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №1741-17, №1742-17, №1743-17, від 25.06.2015 року №1737-17, №1738-17, №1739-17 на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про їх протиправність та наявність підстав для їх скасування, у звязку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов позивача 1 ОСОБА_1, позивача 2 ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1741-17, .№1742-17, №1743-17 від 25.06.2015 р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про нарахування ОСОБА_1 земельного податку в сумі 554,58 грн., 555,91 грн. та 602,07 грн. відповідно.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1737-17, №1738-17, №1739-17 від 25.06.2015 р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про нарахування ОСОБА_2 земельного податку в сумі 554,58 грн., 555,91 грн. та 602,07 грн. відповідно.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 91,35 грн., на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору в сумі 91,35 грн

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3