Постанова № 51844053, 20.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 р. Справа № 804/9506/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Кривий Ріг» до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання рішення незаконним та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Кривий Ріг» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, в якому позивач просить:

- визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, викладене в листі № 4714/02-14 від 16.05.2011р., про відмову в поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Кривий Ріг» переплати зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України у сумі 33016,37 грн. незаконним;

- зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОПАС- Кривий Ріг» (ідентифікаційний код юридичної особи 35544920) на рахунок № р/р 26006060806304 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 грошових коштів з переплати по страховим внескам у розмірі 33016,37 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року по справі №2а/0470/12470/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року, в задоволені позову відмовлено.

Вищим адміністративним судом України ухвалою від 02 липня 2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Кривий Ріг» задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі № 2а/0470/12470/11 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Адміністративна справа №2а/0470/12470/11 надійшла до суду 30 липня 2015 року, справі присвоєно номер №804/9506/15 та передано на розгляд судді Кальнику В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року справу №804/9506/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що товариство є платником єдиного податку, отже із сплаченої суми єдиного податку до Пенсійного фонду України перераховувалось 42 відсотки. Відповідно до п.13 ст.20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальнику або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку та в строки, визначені правлінням Пенсійного Фонду. Згідно з Порядком ведення органами ПФУ обліку надходження платежів зі збору на обовязкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженим постановою правління ПФУ від 19.01.02 №2-4, таке повернення відбувається на підставі заяви платника.

Отже, позивач вважає, що законодавством, що регулювало спірні відносини сторін, було передбачено механізм сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України у складі єдиного податку, а також процедуру повернення надміру сплачених внесків.

На думку позивача, з урахуванням наведених приписів законодавства, відрахування у розмірі 42% від єдиного податку є страховими внесками, а тому вони відповідно можуть бути і повернені платникові.

11.08.2015 року від представника позивача до суду подано клопотання про розгляд справи за відсутністю представника товариства в порядку письмового провадження.

20 серпня 2015 року від представника відповідача до суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Крім того, Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська до суду надало письмові заперечення, в яких свою позицію обґрунтовувало тим, що використання єдиного податку на погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків не змінює правової природи сплачених коштів, оскільки для платника вони залишаються податком. На думку відповідача, відсутні підстави для повернення коштів, сплачених страхувальниками у складі єдиного податку та перерахованих органами Державного казначейства України до бюджету Пенсійного фонду України, оскільки зазначені кошти за своєю природою не є страховими внесками, у зв'язку з чим, на них не поширюється законодавство щодо порядку повернення надміру або помилково сплачених страхових внесків.

Також, відповідач заначив, що обов'язок сплачувати єдиний податок не залежить від сплати страхових внесків особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування. При цьому, сплата єдиного податку, якщо його розмір розраховано правильно, унеможливлює для платника вплив на подальший рух відповідних коштів, адміністрування яких віднесено до повноважень спеціальних владних суб'єктів.

Відтак, вимоги позивача щодо повернення управлінням грошової суми, що надійшла як відрахування єдиного податку, на думку УПФУ, не мають законних підстав, у звязку з чим, відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2011р. ТОВ «ДОПАС-Кривий Ріг» звернулося до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська з заявою №1 від 01.03.2011р. про проведення перевірки та повернення зайво сплачених сум до Пенсійного фонду.

З 28.04.2011р. по 29.04.2011р. на підставі направлення на перевірку №052 від 28.04.2011р. відповідачем було проведено перевірку та видано довідку №050 від 29.04.2011р.

Відповідно до додатку до виданої довідки в графі «Переплата» по підприємству ТОВ «ДОПАС-Кривий Ріг» значиться сума 33016,37 грн.

16.05.2011р. ТОВ «ДОПАС-Кривий Ріг» звернулося до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська з заявою №2 від 10.05.2011р. про повернення переплати по страховим внескам до Пенсійного фонду.

Листом №4714/02-14 від 16.05.2011р. відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ДОПАС-Кривий Ріг» про повернення переплати по страховим внескам до Пенсійного фонду в сумі 33016,37 грн.

Позивач вважає, що рішенням УПФ, викладеним в листі №4714/02-14 від 16.05.2011р., відповідач порушив вимоги п.13 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ та право ТОВ «ДОПАС-Кривий Ріг» на повернення переплати по страховим внескам до Пенсійного фонду, у звязку з чим, звернувся до суду за захистом порушеного права.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

ТОВ «ДОПАС-Кривий Ріг» зареєстроване платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом №0465008500 про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою від 24.06.2010 року, долученим до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що спірна сума в розмірі 33016,37 грн. є 42 % від сплачених ТОВ «ДОПАС-Кривий Ріг» сум єдиного податку, які перераховані до Управління відділенням Державного казначейства України на виконання вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 №727/98.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОПАС Кривий Ріг» на підтвердження обліку переплати по страхових внесках до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська в розмірі 33016,77 грн. до суду надано довідку від 11.08.2015р. № 06/08/15.

Наявність переплати по страхових внесках підтверджується також додатком № 2 до довідки від 29.04.2011р. №050, складеним за результатами перевірки відповідачем позивача.

У графі вказаного додатку № 2 «Відхилення», «з наростаючим підсумком /+/ переплата», вказана сума переплати по страхових внесках у розмірі 33016,77 грн. Додаток підписаний головним спеціалістом по КПР Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська ОСОБА_1

Основним питанням, яке підлягає дослідженню у даній справі, є правильна кваліфікація певної суми відрахувань, сплаченої позивачем у складі єдиного податку, як страхових внесків.

Так, згідно з преамбулою Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообовязкове держане пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплату пенсій, наданнясоціальних послуг з коштів ПФУ, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до абзацу тридцять шостого статті 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

За частинами першою, другою статті 5 цього Закону він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; платники страхових внесків, їх права та обов'язки і порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внескам.

У пункті 1 статті 11 Закону № 1058-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

За пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками зазначених осіб є роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

За змістом статті 18 Закону № 1058-ІV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство; іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до частини тринадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням ПФУ.

Облік надходжень і витрат коштів ПФУ відповідно до частини першої статті 76 Закону № 1058-IV здійснюють виконавчі органи ПФУ.

Відповідно до пункту 11.17 Інструкції суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (у тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків. Надалі цей пункт був виключений на підставі постанови правління ПФУ від 22 жовтня 2010 року № 25-1.

Згідно з підпунктами 7.1, 7.2 пункту 7 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління ПФУ від 19 січня 2002 року № 2-4 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок ведення обліку), порядок повернення платнику сум переплати (страхових внесків) визначається чинним законодавством, зокрема, зайво або помилково внесені суми платежів до ПФУ повертаються платнику цих платежів на підставі заяви платника.

Правила цього Порядку діяли до 1 січня 2011 року і після цієї дати втратили чинність. Натомість з того самого дня набрав чинності Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затверджений постановою правління ПФУ від 27 вересня 2010 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 955/18250; далі - Порядок зарахування єдиного внеску), чинний на час виникнення спірних відносин, правила якого визначали, зокрема, процедуру повернення коштів помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу ПФУ, відкритий в органах Держказначейства для їх зарахування, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску (пункт 4 Порядку зарахування єдиного внеску). Механізм повернення надміру сплачених страхових внесків був аналогічним тому, який діяв до 1 січня 2011 року.

3 липня 1998 року Президент України видав Указ № 727/98, яким установив для визначених цим актом суб'єктів малого підприємництва правила (спосіб) та механізм сплати окремих видів податків та обов'язкових платежів.

Так, згідно з абзацами четвертим-дев'ятим пункту 3 цього Указу суб'єкти підприємницької діяльності-юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця на окремий рахунок відділень Держказначейства, а ці відділення наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 %; до місцевого бюджету - 23 %; до ПФУ - 42 %; на обов'язкове соціальне страхування - 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також зумовлених народженням та похованням.

За пунктом 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема збору на обов'язкове соціальне страхування.

Відповідно до Порядку зарахування, розмежування і обліку єдиного податку суб'єктів малого підприємництва, затвердженого наказом Головного управління Держказначейства від 29 грудня 1998 року № 107, суми єдиного податку, сплаченого платником цього платежу, зараховуються на окремий рахунок, відкритий на ім'я органу Держказначейства, за балансовим рахунком «Кошти Державного бюджету цільового характеру», обробляються і реєструються.

За пунктом 5 цього Порядку суми єдиного податку суб'єктів малого підприємництва між державним бюджетом, місцевим бюджетом, ПФУ, Фондом соціального страхування у співвідношенні, встановленому Указом № 727/98, розмежовуються, записуються у відповідних відомостях і згідно з платіжними дорученням перераховуються, зокрема, до ПФУ - на рахунки ПФУ.

У постанові Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727» (була чинною на час виникнення спірних відносин) щодо відсоткового розподілу сум єдиного податку зазначено, що суб'єкт малого підприємництва сплачує, зокрема, 57 % нарахованого єдиного податку на рахунки органів ПФУ як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 6).

Нормативний підхід до розуміння положень Указу № 727/98 у взаємозв'язку із нормативно-правовим регулюванням відносин, пов'язаних зі сплатою, обліком, зарахуванням страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, повернення зайво сплачених сум внесків, доводить, що Указ № 727/98 не встановлює і не скасовує встановлені види податків або загальнообов'язкових внесків, зборів (обов'язкових платежів), не змінює їх вид, цільове призначення чи правову природу. Нормами цього Указу запроваджувався особливий спосіб (механізм) сплати окремих видів податків та обов'язкових платежів, у тому числі і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суть якого полягає в заміні сплати окремих податків і зборів, встановлених законодавством, на сплату одного платежу, названого єдиним податком, у порядку та на умовах, визначених цим Указом.

Слід також зазначити, що положення Указу № 727/98 не мали пріоритету в регулюванні відносин сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до приведення у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, аналіз зазначених норм законодавства, їхньої суті та правової природи в контексті конкретних та подібних до них обставин дає підстави дійти такого висновку.

Суми страхового внеску, які відповідно до Указу № 727/98 в межах (рамках) єдиного податку сплачені на окремий рахунок відділення Держказначейства, частина якого цим відділенням була перерахована на рахунки органу ПФУ і облікована ним як страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, незважаючи на форму і спосіб (механізм) їх сплати не змінюють свого змісту та правової природи, а отже, до них має застосуватися правове регулювання, встановлене у Законі № 1058-ІV.

Отже, суд зазначає, що якщо суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, в межах єдиного податку, або одночасно відповідно до Указу № 727/98 та законів № 1058-ІV і № 400/97-ВР, або за інших подібних обставин сплатить зайву (переплатить) частину сум єдиного податку, що перераховується органами Держказначейства на рахунки органів ПФУ і зараховується в рахунок сплати страхових платежів, повернення надміру або помилково сплачених страхових внесків здійснюється на підставі положень частини тринадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV та нормативно-правових актів, які регулювали порядок (механізм) повернення цих сум на час виникнення переплати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сплачена суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, частина сум єдиного податку, що перераховується органами Держказначейства на рахунки органів ПФУ, зараховується в рахунок сплати страхових платежів, у зв'язку з чим на них поширюється законодавство щодо порядку повернення надміру або помилково сплачених страхових внесків.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року по справі №21-579а14, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року по справі №К/9991/33545/12.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

Перевіривши оскаржуване рішення № 4714/02-14 від 16.05.2011р. на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про його протиправність та про зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОПАС- Кривий Ріг» (ідентифікаційний код юридичної особи 35544920) на рахунок № р/р 26006060806304 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 грошові кошти з переплати по страховим внескам у розмірі 33016,37 грн., у звязку із чим, суд знаходить заявлені позовні вимоги обґрунтованими, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Кривий Ріг» до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання рішення незаконним та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, викладене в листі № 4714/02-14 від 16.05.2011р., про відмову в поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Кривий Ріг» переплати зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України у сумі 33016,37 грн.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОПАС- Кривий Ріг» (ідентифікаційний код юридичної особи 35544920) на рахунок № р/р 26006060806304 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 грошових коштів з переплати по страховим внескам у розмірі 33016,37 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОПАС-Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 35544920) витрати по сплаті судового збору в сумі 333,57 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені

Суддя ОСОБА_2