Постанова № 51843986, 22.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 р. Справа № 804/7169/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № НОМЕР_1 від 17.12.2014року , визнання протиправною та скасування вимоги про сплату богу (недоїмки) від 28.11.2014 року № Ф-0014201703, визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_2 від 17.12.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить :

-Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №0015481703 від 17.12.2014 року за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 13941,20 грн. в т.ч. за основним платежем 11152,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2788,24 грн.;

-Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2014 року № Ф-0014201703 за платежем Єдиний внесок на суму 25800,48 грн

-Визнати протиправним та скасувати Рішення № НОМЕР_2 від 17.12.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску на суму 2419,51 грн.;

-Стягнути з державного бюджету на користь Позивача судові витрати по справі сплачений при поданні цього позову судовий збір у сумі 182,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується з висновками Акту документальної позапланової невиїзної перевірки Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області від 28.11.2014 року за №3681/04-07-17.03.2463205815 та прийнятими на його підставі рішеннями, оскільки вони суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях. Позивач зазначає, що при проведенні перевірки фахівцями Нікопольської ОДПІ не перевірялись інші витрати, що відображені у книзі обліку доходів та витрат, які значно вищі ніж відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, а взято до уваги лише данні, які відображені платником податків в податкових деклараціях про майновий стан і доходи. Вказані витрати підтверджуються наявними первинними документами бухгалтерського обліку, однак, зазначений факт надання бухгалтерських документів на підтвердження витрат, Нікопольською ОДПІ було проігноровано, а вищезазначені документи не були взяті до уваги. Також відповідачем не було враховано помилок позивача щодо формування вартості документально підтверджених витрат, повязаних з господарською діяльністю які відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, та право позивача на коригування валових витрат минулих податкових періодів, відповідно до уточнюючих декларацій в разі самостійно виявлених помилок.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити їх з підстав зазначених в адміністративному позову та додаткових поясненнях.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно з ч.4, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на обліку в Нікопольскій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області .

28.11.2014 року Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області було проведено позапланову невиїзну перевірку в частині визначення валого доходу (обсягу виручки) витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу (документально підтверджених) та оподаткуваваного доходу (чистого доходу) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року фізичною особи підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) .

За результатами перевірки складено акт №3681/04-07-17.03.2463205815 від 28.11.2014 року, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог п.177.1, п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011-2013 роки на загальну суму 11152,96 грн., абз.2, п.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообовязкове державне страхування за 2011-2013 роки в сумі 25800,48,62 грн.

08.12.2014 року позивач подав заперечення до акту перевірки №3681/04-07-17.03.2463205815 від 28.11.2014 року до Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області .

19.12.2014 року позивач отримав лист Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській обл. за №25468/10/04-07-17-03-12 від 15.12.2014 року «про розгляд заперечень до акту перевірки», в якому було зазначено, що ФОП ОСОБА_2 не надано достатніх аргументів та додаткових документів для задоволення заперечень.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення :

1.Податкове повідомлення-рішення №0015481703 від 17.12.2014 року за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 13941,20 грн. в т.ч. за основним платежем 11152,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2788,24 грн.

2.Рішення № НОМЕР_2 від 17.12.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску на суму 2419,51 грн., вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2014 року № Ф-0014201703 за платежем Єдиний внесок на суму 25800,48 грн.

Не погодившись з рішеннями податкового органу, ОСОБА_2 у грудні 2014 року подав скарги до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області , а саме :

1.скаргу від 08.12.2014 року на Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2014 року №0014201703 скарга від 26.12.2014 року в порядку ст. 56 Податкового кодексу України.

2. скаргу від 26.12.2014 року в порядку ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 05.01.2015 року №5/10/04-36-10-08-09, скарга від 08.12.2014 року була залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2014 року №0014201703 також без задоволення.

Рішенням ГУ Міндоходів про результати розгляду скарги від 22.01.2015 року №420/10/04-36-100809, ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області скаргу приватного підприємця залишило без задоволення, а Податкове повідомлення-рішення №0015481703 від 17.12.2014 року за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 13941,20 грн. в т.ч. за основним платежем 11152,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2788,24 грн. та Рішення № НОМЕР_2 від 17.12.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску на суму 2419,51 грн. без змін.

Не погодившись з вказаними рішеннями, ОСОБА_2 подав повторні скарги до ДФС України, а саме :

1. скаргу від 13.01.2015 року на Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2014 року №0014201703

2. скаргу від 03.02.2015 року в порядку ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 05.02.2015 року № 983/Г/99-99-10-01-07-15, скарга від 13.01.2015 року була залишена без задоволення, а Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2014 року №0014201703 без змін.

Рішенням про результати розгляду скарги від 23.03.2015 року №2731/Г/99-99-10-01-03-14, ДФС України скаргу приватного підприємця залишила без задоволення, а Податкове повідомлення-рішення №0015481703 від 17.12.2014 року за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 13941,20 грн. в т.ч. за основним платежем 11152,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2788,24 грн. та Рішення № НОМЕР_2 від 17.12.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску на суму 2419,51 грн. без змін.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом .

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 177 Податкового кодексу України встановлюється оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.4.1. статті 177 Податкового кодексу України витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат;

Відповідно до пункту 177.4.2. статті 177 Податкового кодексу України витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обовязкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обовязкове страхування життя або здоровя працівників у випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач має книгу обліку доходів та видатків фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 відповідно до Закону України від 16.07.1999 року №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України . При оформленні або отриманні первинних документів фізичним особам-підприємцям необхідно дотримуватись вимог, наведених до їх оформлення статтею 9 вказаного Закону України та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За період з 2011 року по 2013 рік ФОП ОСОБА_2 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування.

Згідно з первинними бухгалтерськими документами та даними книги обліку доходів та витрат фактична вартість інших витрат за 2011 рік складає 106925, 78 грн. , тобто різниця між фактичною вартістю інших витрат, які відображені у книзі обліку доходів та витрат та вартістю інших витрат відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік складає 100825, 78 грн.

Згідно з первинними бухгалтерськими документами та даними книги обліку доходів та витрат фактична вартість інших витрат за 2012 рік складає 127 113, 16 грн. , а різниця між фактичною вартістю інших витрат, які відображені у книзі обліку доходів та витрат та вартістю інших витрат відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 складає 127 113, 16 грн.

Згідно з первинними бухгалтерськими документами та даними книги обліку доходів та витрат фактична вартість інших витрат за 2012 рік складає 131 938, 82 грн. , а різниця між фактичною вартістю інших витрат, які відображені у книзі обліку доходів та витрат та вартістю інших витрат відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 складає 131 938, 82 грн.

Відповідно до вимог п.86.10 ст.86 Податкового кодексу України, при оформлені результатів перевірки в акті перевірки зазначається як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Згідно з актом перевірки від 28.11.2014 року за №3681/04-07-17.03.2463205815 при проведенні перевірки фахівцями Нікопольської ОДПІ не перевірялись інші витрати, що відображені у книзі обліку доходів та витрат, які значно вище ніж відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, а взято до уваги лише данні, які відображені платником податків в податкових деклараціях про майновий стан і доходи.

Позивачем були надані первинні бухгалтерські документи для підтвердження фактичного складу валових витрат, які були ним відображені у книзі обліку доходів та витрат.

Таким чином, в порушення п.86.10 ст. 86 , пунктів 54.3.2. п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем при визначені об'єкту оподаткування позивачу не було враховано помилок позивача щодо формування вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, які відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи та право позивача на коригування валових витрат минулих податкових періодів, відповідно до уточнюючих декларацій в разі самостійно виявлених помилок .

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з п.6.3 п. 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджена Наказом Міністерства доходів зборів України 09.09.2013 № 455, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за № 1622/24154) вимога фізичним особам-підприємцям надсилається протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

На вимогу цієї норми Нікопольскою ОДПІ було надіслано вимогу про сплату боргу ( недоїмки ) від 28.11.2014 року №0014201703 на суму 25 800,48 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 17.12.2014року, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату богу (недоїмки) від 28.11.2014 року № Ф-0014201703, визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_2 від 17.12.2014 року

Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №0015481703 від 17.12.2014 року за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 13941,20 грн. в т.ч. за основним платежем 11152,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2788,24 грн.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2014 року № Ф-0014201703 за платежем Єдиний внесок на суму 25800,48 грн.

Визнати протиправним та скасувати Рішення № НОМЕР_2 від 17.12.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не перерахованого єдиного внеску на суму 2419,51 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 182 , 70 грн. ( сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок )

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1