Постанова № 51843047, 07.09.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року Справа № 803/1797/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0009681504 від 25.05.2015,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» (далі позивач, ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут», ТзОВ «ЛБІ МНТУ») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі відповідач, Луцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0009681504 від 25.05.2015 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.04.2015 Луцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут міжнародного науково-технічного університету» від 02.02.2015 №1500009699 за 2015 рік, за результатами якої складено акт №1671/15-04/31572252 від 30.04.20915, яким встановлено порушення позивачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми орендної плати за землю з юридичних осіб за 2015 рік на суму 202 264,68 грн.

На підставі висновків акту перевірки Луцькою ОДПІ сформовано податкове повідомлення-рішення №0009681504 від 25.05.2015, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на суму 252830,85 грн., з яких 202264,68 грн. за основним платежем та 50566,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Волинській області та ДФС України. Однак, рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ ДФС у Волинській області №4236/10/03-20-10-03-06 та рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №14444/6/99-99-10-01-02-25 від 10.07.2015 скарги ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут міжнародного науково-технічного університету» залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0009681504 від 25.05.2015 без змін.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням у звязку з їх безпідставністю. Крім того, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки винесене з порушенням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в поданих письмових запереченнях та в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 29 грудня 2005 року Луцька міська рада в особі секретаря ради ОСОБА_3 (орендодавець, уповноважена ним особа) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» уклали договір оренди землі строком на 10 років, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування адміністративно-навчального комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 6, кадастровий номер 340650004. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на липень 2005 року становить 2329878,59 грн. Орендна плата згідно умов договору вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки на рік. (а. с. 18-20).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2015 Луцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут міжнародного науково-технічного університету» від 02.02.2015 №1500009699 за 2015 рік, за результатами якої складено акт №1671/15-04/31572252 від 30.04.20915, яким встановлено порушення позивачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми орендної плати за землю з юридичних осіб за 2015 рік на суму 202 264,68 грн.

На підставі висновків акту перевірки Луцькою ОДПІ сформовано податкове повідомлення-рішення №0009681504 від 25.05.2015, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на суму 252830,85 грн., з яких 202264,68 грн. за основним платежем та 50566,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Волинській області та ДФС України. Однак, рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ ДФС у Волинській області №4236/10/03-20-10-03-06 та рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №14444/6/99-99-10-01-02-25 від 10.07.2015 скарги ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут міжнародного науково-технічного університету» залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0009681504 від 25.05.2015 без змін.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, нормами податкового кодексу визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Згідно підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пп. 288.2 - 288.3 ст. 288 Кодексу).

З 01.04.2014 згідно Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 N 1166-VII набули чинності зміни до Податкового кодексу України та поширено на всі категорії земель вимогу, згідно якої мінімальний розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності, не може бути менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 288.1. статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно пункту 289.1. статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, за Податковим кодексом річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, повинен відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, тобто не бути меншим 3 відсотків та не перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки з 1 квітня 2014 року.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Як встановлено судом, зокрема, за даними податкової звітності податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік ТзОВ «Луцький біотехнічний інститут міжнародного науково-технічного університету» було задекларовано орендну плату в сумі 101132,34 грн. за рік в розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що станом на 01.01.2015 становить 1018,35 грн. за 1 кв. м з урахуванням коефіцієнта індексації 1,249, що суперечить вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (а.с.21-22).

Оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати відбулося не у зв'язку із волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати орендної плати у новому розмірі виникає у орендаря земельної ділянки незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі, з огляду на що суд не бере до уваги твердження позивача про те, що зміна орендної плати за земельну ділянку визначена спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про оренду землі».

Згідно пункту 5.2. статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу..

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України. у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір орендної плати згідно Договору оренди від 29.12.2005 та податкової декларації з плати за землю за 2015 рік є меншим мінімального розміру, встановленого Податковим кодексом України, суд приходить до висновку про те, що Луцькою ОДПІ правомірно встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2015 рік на суму 202264,68 грн.

Разом з тим, такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.12.2014 у справі №21-274а14, де зазначено, що з набранням чинностi Податковим кодексом України рiчний розмiр орендної плати за земельнi дiлянки державної та комунальної власностi, який пiдлягає перерахуванню до бюджету, має вiдповiдати вимогам пiдпункту 288.5.1 пункту 288.5 статтi 288 цього Кодексу та є пiдставою для перегляду встановленого розмiру орендної плати. При цьому, виходячи iз принципу прiоритетностi норм Податкового кодексу України над нормами iнших актiв у разi їх суперечностi, який закрiплений у пунктi 5.2 статтi 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору вiдповiдних змiн розмiр орендної плати в будь-якому разi не може бути меншим, нiж встановлений пiдпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статтi 288 Податкового кодексу України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду належні та допустимі докази, які спростовують твердження позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» та вважає їх такими, що до задоволення не підлягають.

Крім того, за правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинної на день подання позовної заяви), під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як слідує з матеріалів справи за подання даного позову згідно з квитанцією №0.0.413828928.1 від 23.07.2015 позивачем сплачено 487,00 грн. судового збору.

При цьому дана позовна заява підлягає оплаті судовим збором в розмірі 4872,00 грн.

Таким чином, оскільки суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги майнового характеру, тому решту суми ставки судового збору майнового характеру в розмірі 4384,80 грн. підлягає до стягнення з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0009681504 від 25.05.2015 відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-Технічного Університету» (44020, Волинська область, місто Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд.6, код ЄДРПОУ 31572252) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 14 вересня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А. Лозовський