Рішення № 51837355, 18.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2015Справа №910/19644/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар»доПублічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»проприпинення правовідносин та зняття обтяжень рухомого майна

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Кондратюк С.В. - представник за довіреністю № 1 від 22.10.2014;

від відповідача: Кошарський О.В. - представник за довіреністю № 210/03 від 07.09.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про припинення правовідносин та зняття обтяжень рухомого майна.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що 04.07.2011 між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 01/409-2011, зобов'язання за яким у зв'язку з повним погашенням кредиту позивачем були припинені, про що сторонами було укладено Додаткову угоду від 07.02.2014. Крім того, вказаною Додатковою угодою сторони визначили, що вони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками за Кредитним договором № 01/409-2011 від 04.07.2011 (п. 2). З метою забезпечення виконання позивачем зобов'язань за вказаним Кредитним договором, 04.07.2011 між сторонами було укладено Договір застави № 01/409-2011-з/2. Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що у зв'язку з припиненням основного зобов'язання (за Кредитним договором № 01/409-2011 від 04.07.2011) припинилась і сама застава, якою було забезпечено виконання позивачем основного зобов'язання, у зв'язку з чим просив суд припинити господарські правовідносини за Договором застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011.

Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку з припиненням застави за Договором застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011, він звернувся до відповідача із вимогою про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 11351851 від 05.07.2011, яким накладено обтяження за предмет застави за вказаним договором, однак відповідач не звернувся до реєстратора із заявою про припинення обтяження та подальшого вилучення відповідного запису з Державного реєстру, чим порушив права позивача, у зв'язку з чим позивач просив суд зняти обтяження рухомого майна та внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про припинення обтяжень на рухоме майно, накладеного реєстраційним записом № 11351851 від 05.07.2011 о 13:10:24 (об'єкт обтяження - рухоме майно, а саме: бочки силосні інвентарні №№ 0014140, 0014141, 0014144 та 0014145); контрольна сума запису Г584576325.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 порушено провадження у справі № 910/19644/15; розгляд справи призначено на 11.09.2015.

У судовому засіданні 11.09.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 18.09.2015.

У судовому засіданні 18.09.2015 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд припинити господарські правовідносини за Договором застави від 04.07.2011 № 01/409-2011-з/2 та зняти обтяження рухомого майна і внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про припинення обтяжень рухомого майна, накладеного реєстраційним записом № 11351851 від 05.07.2011 (об'єкт обтяження - рухоме майно, а саме: бочки силосні інвентарні №№ 0014140, 0014141, 0014144, 014145); контрольна сума запису: Г584576325.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона не є іншим позовом, не змінює розмір, предмет та підставу позову, а в ній позивач уточнює номер реєстраційного запису, яким 05.07.2011 накладено обтяження на рухоме майно, яке є предметом застави за Договором застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011, у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2015 надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.09.2015 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 18.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський господар-2004» (яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» відповідно до протоколу № 1 від 18.01.2013 загальних зборів учасників та Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 04.08.2015) (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (банк) укладено Кредитний договір № 01/409-2011, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 1.1.1, 1.1.2 та 1.1.3 Кредитного договору, кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 5440000 грн. коп., з погашенням кредитної лінії до 03.07.2014 у розмірі 5440000 грн. 00 коп.; термін користування кредитом - до 03.07.2014 включно; процентна ставка за користування кредитом - 21% річних.

Відповідно до п. 2.1.1 Кредитного договору, видача кредиту здійснюється виключно після підписання договорів, які забезпечують виконання зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, 04.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський господар-2004» (яке змінило свої найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» відповідно до протоколу № 1 від 18.01.2013 загальних зборів учасників, (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (заставодержатель) укладено Договір застави № 01/409-2011-з/2, яким забезпечується виконання заставодавцем зобов'язань по поверненню заставодержателю кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій, платежів, що передбачені та/або випливають з Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору застави, в забезпечення виконання основного зобов'язання за Кредитним договором заставодавець надає заставодержателю в заставу належні йому на праві власності основні засоби, а саме: бочка силосна, інвентарний № ШП0014140, що належить заставодавцю на праві власності, договірною вартістю 63258 грн. 35 коп.; бочка силосна, інвентарний № ШП0014141, що належить заставодавцю на праві власності, договірною вартістю 63258 грн. 35 коп.; бочка силосна, інвентарний № ШП0014144, що належить заставодавцю на праві власності, договірною вартістю 63258 грн. 35 коп.; бочка силосна, інвентарний № ШП0014145, що належить заставодавцю на праві власності, договірною вартістю 63258 грн. 35 коп.

Згідно з п. 4.1 Договору застави, він набуває дії з моменту його укладення сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання заставодавцем основного зобов'язання за Кредитним договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 577 Цивільного кодексу України, застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Судом встановлено, що 05.07.2011 Хмельницькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі Договору застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011 за обтяжувачем (Хмельницькою філією Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк») зареєстровано обтяження (заставу рухомого майна) № 11351851: боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський господар-2004»; об'єкти обтяження: бочка силосна, інвентарний № ШП0014140; бочка силосна, інвентарний № ШП0014141; бочка силосна, інвентарний № ШП0014144; бочка силосна, інвентарний № ШП0014145, що підтверджується копіями Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, долучених позивачем до позовної заяви та у судовому засіданні 18.09.2015.

Як встановлено судом, 07.02.2014 між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» (позичальник) укладено Додаткову угоду до Кредитного договору № 01/409-2011 від 04.07.2011.

Пунктом 1 вказаної Додаткової угоди сторони погодились у зв'язку з повним погашенням кредиту припинити дію Кредитного договору № 01/409-2011 від 04.07.2011 з 07.02.2014.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, з 07.02.2014 сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками за Кредитним договором № 01/409-2011 від 04.07.2011 крім тих, що встановлюються сторонами у цій Додатковій угоді.

09.07.2014 позивач звернувся до відповідача із листом про вилучення записів обтяження рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, зокрема, запису від 05.07.2011 № 11351851, яким зареєстроване обтяження (заставу рухомого майна) боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар-2004») об'єктів обтяження: бочка силосна, інвентарний № ШП0014140; бочка силосна, інвентарний № ШП0014141; бочка силосна, інвентарний № ШП0014144; бочка силосна, інвентарний № ШП0014145.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 14.07.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2901701631980, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: належно проведеним виконанням, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України та статті 28 Закону України "Про заставу" право застави (застава) припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про заставу" застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Як встановлено судом, шляхом укладення Додаткової угоди до Кредитного договору сторони припинили дію Кредитного договору № 01/409-2011 від 04.07.2011 та припинили зобов'язання за вказаним кредитним договором, зазначивши, що вони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками за вказаним кредитним договором (п.п. 1, 2 Додаткової угоди) у зв'язку з повним погашенням кредиту.

11.09.2015 через канцелярію суду представник відповідача подав розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» за Кредитним договором № 01/409-2011 від 04.07.2011, з якого вбачається, що станом на 20.08.2015 заборгованість позивача за вказаним кредитним договором становить 23 грн. 97 коп. (10 грн. 00 коп. інфляційних втрат за січень 2014 року та 13 грн. 97 коп. 3% річних за період з 31.08.2013 по 30.01.2014).

При цьому, представник відповідача подав копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» про оплату заборгованості за Кредитним договором № 01/409-2011 від 04.07.2011 у розмірі 23 грн. 97 коп. та копію квитанції про сплату вказаної суми заборгованості 08.09.2015.

Втім, з огляду на засвідчення сторонами у Додатковій угоді від 07.02.2014 до Кредитного договору № 01/409-2011 (п.п. 1, 2 Додаткової угоди) факту виконання боржником (позивачем) зобов'язання, проведеного належним чином, та досягненням сторонами згоди щодо припинення будь-яких зобов'язань за вказаним кредитним договором, суд дійшов висновку, що станом на дату укладення сторонами Додаткової угоди до Кредитного договору, тобто 07.02.2014, зобов'язання сторін за Кредитним договором припинились.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що зобов'язання позивача за вказаним Кредитним договором припинились виконанням, проведеним належним чином, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 28 Закону України «Про заставу», припинилась застава за Договором застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, припинення правовідношення.

Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту цивільних прав як припинення правовідношення може бути пов'язаний з необхідністю припинити існуюче правовідношення, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх обов'язків або неправомірного використання кредитором свого права (ст.ст. 651, 652 ЦК - для договірних зобов'язань). Зокрема, ця вимога може мати місце у позові про розірвання договору у зв'язку з невиконанням або неналежним його виконанням другою стороною (ст.ст. 708, 726, 755, 782, 783 ЦК тощо).

Таким чином, припинити можна існуючі правовідносини (юридично чинні) на підставах, які передбачені законом або договором.

Водночас, як встановлено судом, правовідносини, які виникли між сторонами з Договору застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011, припинились в силу настання юридичних фактів правоприпиняючого характеру, які встановлені судом, а саме у зв'язку з виконанням основного зобов'язання, забезпеченого заставою. Вказана підстава припинення правовідносин за договором застави передбачена законом та її встановлення не пов'язане з необхідністю постановлення судового рішення, оскільки підставою припинення правовідносин у даному випадку є не рішення суду, а певні обставини, що передбачені договором і законом.

Крім того, як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд не визнати правовідносини такими, що припинились, тобто вимога спрямована не на визнання відсутності права обтяження, а просить саме припинити правовідносини,

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, судовому захисту підлягають лише порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про припинення правовідносин за Договором застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011 не підлягають задоволенню, з огляду на те, що правовідносини за вказаним договором припинились до моменту звернення позивача до суду на підставах встановлених законом.

Що стосується позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» про зняття обтяжень рухомого майна та внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяжень на рухоме майно, накладеного реєстраційним записом № 11351851 від 05.07.2011, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (далі - Порядок ведення державного реєстру), державний реєстр обтяжень рухомого майна - єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Пункт 4 Порядку визначає, що державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держатель Державного реєстру приймає заяви і вносить записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Аналогічні положення викладені у п. 24 Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Як встановлено судом, 05.07.2011 Хмельницькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі Договору застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011 за обтяжувачем (Хмельницькою філією Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк») зареєстровано обтяження (заставу рухомого майна) № 11351851: боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський господар-2004»; об'єкти обтяження: бочка силосна, інвентарний № ШП0014140; бочка силосна, інвентарний № ШП0014141; бочка силосна, інвентарний № ШП0014144; бочка силосна, інвентарний № ШП0014145, що підтверджується копіями Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, долучених позивачем до позовної заяви та у судовому засіданні 18.09.2015.

Як встановлено судом, зобов'язання сторін за Договором застави припинились, що встановлено у Додатковій угоді від 07.02.2014, якою сторони досягли домовленості припинити дію кредитного договору та не вважати себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками за кредитним договором.

Як встановлено судом, 09.07.2014 позивач звернувся до відповідача із листом про вилучення записів обтяження рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, зокрема, запису від 05.07.2011 № 11351851, яким зареєстроване обтяження (заставу рухомого майна) боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар-2004») об'єктів обтяження: бочка силосна, інвентарний № ШП0014140; бочка силосна, інвентарний № ШП0014141; бочка силосна, інвентарний № ШП0014144; бочка силосна, інвентарний № ШП0014145.

Однак, як вбачається з долученого представником позивача у судовому засіданні 18.09.2015 витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 47850533 від 14.09.2015, запис № 11351851 з Державного реєстру про обтяження майна за Договором застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011 не вилучений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свій обов'язок та не подав держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення запису № 11351851 від 05.07.2011 з Державного реєстру, що також не було спростовано відповідачем у судових засіданнях, чим порушив права та законні інтереси позивача.

Проаналізувавши вищевикладені приписи Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, встановивши характер правовідносин сторін за Договором застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011, з урахуванням необхідності захисту прав позивача ефективним способом судового захисту, суд дійшов висновку, що порушені права позивача мають бути захищені в порядку статті 391 Цивільного кодексу України, а саме шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено судом, правовідносини сторін за Договором застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011 припинились, а отже відповідач не має права обтяження на майно, що належить позивачу та було передано ним у заставу відповідачу (бочка силосна, інвентарний № ШП0014140; бочка силосна, інвентарний № ШП0014141; бочка силосна, інвентарний № ШП0014144; бочка силосна, інвентарний № ШП0014145).

При цьому, як встановлено судом, відповідач після припинення застави не вчиняв жодних дій щодо зняття обтяжень з предмету застави відповідно до статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зокрема відповідач не надав суду доказів звернення до держателя або реєстратора Державного реєстру із заявою про припинення обтяження і подальше вилучення запису № 11351851 від 05.07.2011 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Таким чином, відповідач порушив права позивача як власника майна, яке було передане у заставу за Договором застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011, шляхом вчинення перешкод у здійсненні позивачем права користування і розпорядження своїм майном.

Так, відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст. ст. 317, 318 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, що право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створюва ти перешкоди у його здійсненні.

В силу положень статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» застава рухомого майна встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем та є забезпечувальним обтяженням.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Пунктом 2.1.3 Договору застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011 сторони визначили, що у період дії цього Договору заставодавець зобов'язується не здійснювати відчуження, передачу в найм (оренду) або користування, подальшу заставу предмета застави без попередньої письмової згоди заставодержателя.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 47850533 від 14.09.2015, долученого представником позивача у судовому засіданні 18.09.2015, боржнику (позивачу) заборонено відчужувати об'єкт обтяження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що хоча юридично у правовідносинах між позивачем та відповідачем застава рухомого майна припинилась у зв'язку з виконанням основного зобов'язання, водночас з урахуванням положень статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вказане обтяження рухомого майна є дійсним у правовідносинах з третіми особами з огляду на наявність відомостей про нього у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач перешкоджає у здійсненні позивачем права користування та розпорядження вищевказаним майном, оскільки всупереч положенням статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження не подав реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Тобто, суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що хоча законом на обтяжувача після припинення обтяження покладено обов'язок саме подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру, однак вимога про зобов'язання відповідача подати відповідну заяву держателю або реєстратору Державного реєстру не може бути ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки його виконання залежить виключно від волі обтяжувача, що несе ризик незабезпечення поновлення порушених прав позивача.

Водночас, рішення про зняття обтяження рухомого майна передбачає, що його виконання буде здійснено безпосередньо шляхом звернення до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830. Так, згідно зі статтею 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру, зокрема, на підставі рішення суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а саме, шляхом зняття обтяження рухомого майна.

Разом з тим, як вбачається з прохальної частини позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд також внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про припинення обтяжень на рухоме майно, накладеного реєстраційним записом № 11351851 від 05.07.2011.

Однак, суд зазначає, що вказані дії (внесення відомостей про припинення обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна), в силу положень ст. ст. 42, 43, 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п.п. 2, 24 Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, вчиняються виключно держателем або реєстратором Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

При цьому, відповідач не має права на вчинення вказаних дій, оскільки відповідно до ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», на обтяжувача покладено лише обов'язок у випадку припинення обтяження подати заяву держателю або реєстратору Державного реєстру про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з державного реєстру.

З огляду на те, що відповідно до частин 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства та особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, суд не може зобов'язати відповідача вчинити дії, які не передбачені законом та договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» в частині внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяжень на рухоме майно, не підлягають задоволенню, так як вносити відповідні відомості до Державного реєстру мають право виключно держатель або реєстратор Державного реєстру, відповідно до приписів Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830.

При цьому, суд не може своїм рішенням підміняти повноваження інших органів, тобто, приймати рішення і вчиняти відповідні дії замість уповноважених органів, а може лише зобов'язати відповідний державний орган вчинити певні дії в межах його компетенції.

Суд наголошує на тому, що позивач не звертається до суду із позовом про зобов'язання держателя чи реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна внести відомості про припинення обтяжень до Державного реєстру, та, відповідно, держатель чи реєстратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна не є відповідачами у даній справі (не порушують права позивача).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України №107 від 28 лютого 2014 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних. У зв'язку з цим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк».

На підставі частини п'ятої статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21.05.2015 р. № 103 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на 1 рік, до 10.06.2016 р. включно.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на дату подання позову), від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Однак, суд зазначає, що у справі, яка розглядається, предметом спору є припинення господарських правовідносин за Договором застави та зняття обтяжень рухомого майна, а тому ця справа не пов'язана безпосередньо із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 3-197гс15.

Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» задоволено частково, судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 4 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зняти обтяження рухомого майна, а саме: бочки силосної, інвентарний № ШП0014140; бочки силосної, інвентарний № ШП0014141; бочки силосної, інвентарний № ШП0014144; бочки силосної, інвентарний № ШП0014145, зареєстрованого Хмельницькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 05.07.2011 за № 11351851 на підставі Договору застави № 01/409-2011-з/2 від 04.07.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський господар-2004» (яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський господар»; місцезнаходження: 30440, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці; ідентифікаційний код: 32678236) - боржником та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (місцезнаходження: 03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 41; ідентифікаційний код: 19357489) - обтяжувачем.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 41; ідентифікаційний код: 19357489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський господар» (30440, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Мокіївці; ідентифікаційний код: 32678236) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.09.2015

Суддя І.М. Отрош