Рішення № 51837082, 28.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2015 р.Справа № 916/2932/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29; код ЄДРПОУ 05471158);

до відповідача: Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси (65110, м.Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102);

про стягнення 19 424 369,26грн.

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Антощук С.І.

при секретарі судового засідання Карагяур Н.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №13/24-1 від 05.01.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №21/11-118 від 20.02.2015р.

СУТЬ СПОРУ: про стягнення

У судовому засіданні 28.09.2015р. оголошувалась перерва з 16:10год. до 16:30год. у порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

15.07.2015р. до господарського суду Одеської області звернулось Публічне акціонерне товариство „Одеська ТЕЦ із позовною заявою вих.№13/03-294 від 13.07.2015р. (вх.№3084/15 від 15.07.2015р.), в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог вих.№13/03-429 від 22.09.2015р. (вх.№2-5212/15 від 23.09.2015р.), просить суд стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси заборгованість за договором поставки теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання, надання послуг на підживлення і ХВО №05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.10.2009р. у загальному розмірі 19 424 369, 26грн., з яких 16 125 862,74грн. основний борг за надані послуги (6 298 068,46грн. - за постачання теплової енергії, 9 827 794,28грн. за виробництво теплової енергії), 1 302 227,03грн. - інфляційні збитки (1 195 107,24грн. - за постачання теплової енергії, 107 119,79грн. за виробництво теплової енергії), 96 272,06грн. - 3% річних (53 773,18грн. - за постачання теплової енергії, 42 498,88грн. за виробництво теплової енергії), 1 900 007,43грн. - пеня (1 050 029,62грн. - за постачання теплової енергії, 849 977,81грн. за виробництво теплової енергії), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 73 080грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2015р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №916/2932/15.

Відповідач просить в задоволені позову частково відмовити з підстав викладених у поданому до суду відзиві на позовну заяву вих.№02/01-01-579 від 07.08.2015р. (вх.№20113/15 від 07.08.2015р.) та доповненнях до відзиву вих.№02/01-01-643 від 09.09.2015р. (вх.№22347/15 від 09.09.2015р.).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2015р. продовжено у справі №916/2932/15 строк розгляду спору до 30.09.2015р. на підставі клопотання позивача вих.№13/03-387 від 31.08.2015р. (вх.№21814/15 від 02.09.2015р.), яке підтримано відповідачем.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні від 28.09.2015р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

05.11.2009р. між ВАТ „ОДЕСЬКА ТЕЦ (правонаступник ПАТ „ОДЕСЬКА ТЕЦ) (ТЕЦ) та КП „Теплопостачання міста Одеси (ТМО) укладено договір №05-11-09/158/ТГО-577/09 поставки теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання, надання послуг на підживлення і ХВО.

Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що згідно з умовами договору ТЕЦ виробляє та постачає у теплові мережі ТМО теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання населення, бюджетних установ та інших організацій, а ТМО приймає теплову енергію та оплачує її.

Теплова енергія у вигляді гарячої води виробляється та передається у кількості та в строки визначені в додатку №1 до договору (кількість та строки поставки теплової енергії) з параметрами якості, відповідно ПТЕ. Якість сітєвої та підживленої води по водно-хімічному режиму визначається в додатку №2 до договору (водно-хімічні параметри теплоносія). Кількість теплової енергії, вказана в додатку №1 є орієнтировочним та залежить від температури навколишнього повітря в опалевний період (п. 1.2. Договору).

За положеннями п.2.1. договору, тарифи ТЕЦ на теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання населення, бюджетних установ та інших організацій, затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики. Тарифи розрахунку з ТЕЦ вступають в силу з 1-го числа місяця, який слідує за місяцем, у якому змінилися тарифи ТЕЦ.

Вартість послуг поставки теплової енергії складається з витрат, які не включені у склад тарифу на виробництво теплової енергії, у т.ч. витрати на водопровідну воду для підживлення тепломереж, вартість хімочищення підживлювальної води визначається у відповідності до узгодгодженої між сторонами калькуляції (додаток3), плата за спец водокористування. Зміна вартості хімочищення узгоджується сторонами на підставі наданої калькуляції (п. 2.2. Договору).

Вартість постачання визначається на підставі узгодженого між Сторонами акту про відпуск теплової енергії у кількості підживлювальної води. 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, ТЕЦ направляє ТМО калькуляцію вартості послуг постачання теплової енергії з актом виконаних робіт за надання послуг з виробництва та постачання теплової енергії. Протягом пяти робочих днів ТМО підписує акт виконаних робіт та повертає ТЕЦ (п.2.3. Договору).

Розрахунки за послуги з виробництва та поставки теплової енергії здійснюються у грошовій формі або за узгодженням Сторін, в інших формах, які дозволені діючим законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 2.4. Договору).

ТМО оплачує ТЕЦ вартість теплової енергії у такому порядку: ТМО надає доручення ТОВ „Герц про перерахування всіх грошових коштів з транзитних рахунків, які надходять від мешканців на адресу ТМО, які користуються тепловою енергією виробництва ТЕЦ, у рахунок оплати теплової енергії ТЕЦ (2.5.1. Договору).

Остаточний розрахунок за спожиті послуги з виробництва та постачання теплової енергії ТМО здійснює до 30-го числа місяця наступного за місяцем, у якому здійснювалась поставка. Підставою для остаточного розрахунку є акт приймання-передачі послуг по виробництву та постачанню теплової енергії, який підписаний Сторонами (п. 2.5.2. Договору).

Звірка взаєморозрахунків здійснюється Сторонами протягом 10 робочих днів з моменту вимоги однієї зі Сторін. Вказана звірка оформлюється актом звірки (п. 2.7. Договору).

ТЕЦ має право вимагати від ТМО оплату за виробництво та передачу ТМО теплової енергії у порядку, який передбачено Договором та діючим законодавством України (п.6.1.2. Договору).

ТМО зобовязано своєчасно здійснювати оплату послуг з виробництва та постачанню теплової енергії у порядку, який передбачено Договором (п. 6.4.1. Договору).

За невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобовязань за Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до Договору та діючого законодавства України (п.7.1. Договору).

Договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31 грудня 2010 р. у частині виробництва та постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного виконання зобовязань (п. 10.1. Договору).

Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору не послідує письмова заява однієї зі Сторін про розірвання Договору (п. 10.2. Договору).

Відповідно до Додаткової угоди від №4 від 09.09.2014р. до договору були внесені зміни до п.2.5. договору, а саме, відповідно до п.2.5.1. Договору оплата за вироблену теплову енергію здійснюється відповідно до Постанови КМУ від 18.06.2014р. №217 ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання.

26.05.2010р. між Сторонами укладено Додаткову угоду до Договору від 05.11.2009р., відповідно до п.1 якої Сторони вирішили доповнити п.2 Договору „Ціна, порядок та строки розрахунків наступним: Орієнтовні обєми споживання теплової енергії, до кінця дії договору, складають 510 000,00 Гкал. Орієнтовна вартість послуг з постачання теплової енергії складає 192 342 240,00 грн., по діючим тарифам: для населення у розмірі 250,90 грн. За 1 Гкал, тарифам для організацій за 1 Гкал у розмірі 489,36грн.. Згідно з п.2 Додаткової угоди Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 01 липня 2011р. у частині виробництва та постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного виконання зобовязань (п. 10.1. Договору).

Згідно з п.1. Додаткової угоди від 31.08.2010р., яка укладена між Сторонами, вирішили доповнити п. 6.4. Договору пунктами 6.4.2-6.4.4 у наступній редакції: „п. 6.4.2. ТГО повідомляє ТЕЦ про рахунки у банківських закладах, на які надходять грошові кошти за теплову енергію виробництва ТЕЦ від споживачів- фізичних та юридичних осіб, в т.ч. бюджетні та інші організації; п.6.4.3 ТГО надає ТЕЦ щодня інформацію у електроному вигляді о платежах, які надійшли від абонентів, що одержують теплову енергію від ТЕЦ; п. 6.4.4. ТГО інформує ТЕЦ протягом 1-го банківського дня про нарахування з 01.09.2010р. сум пільг, субсидій та інших надходжень з бюджетів усіх рівнів, які одержані ТГО на розрахунковий рахунок щодо споживачів, які забезпечуються тепловою енергією ТЕЦ. Також сторони дійшли згоди доповнити текст Договору пунктами 2.5.3. -2.5.5 у наступній редакції: „п.2.5.3. ТГО перераховує ТЕЦ через систему ГЕРЦ у повному обсязі платежі фізичних осіб, які одержують теплову енергію від ТЕЦ, у відповідності з трьохстороннім договором між ТГО, ТЕЦ та ГЕРЦ. На суму надходжень грошових коштів на підставі трьохсторонього акту у кінці місяця провадиться взаємозалік за поставлену теплову енергію у рамках існуючої заборгованості ТГО перед ТЕЦ; п. 2.5.4. ТГО перераховує ТЕЦ у повному обсязі платежі юридичних осіб, які одержують теплову енергію від ТЕЦ, наведені до питомої ваги вартості покупного тепла виробництва ТЕЦ у затвердженому тарифі ТГО, у рахунок оплати за поставлену ТЕЦ теплову енергію.

Так, позивачем на виконання умов Договору було надано відповідачу наступні послуги з виробництва та постачання теплової енергії:

- у період з жовтня 2014р. по квітень 2015р. включно ПАТ „Одеська ТЕЦ надало КП „Теплопостачання міста Одеси послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 9 060 068,46грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії: за жовтень 2014р. - на суму 122 545,58грн.; за листопад 2014р. - на суму 2 052 014,34грн.; за грудень 2014р. - на суму 1 632 627,83грн.; за січень 2015р. на суму 1 789 279,85грн.; за лютий 2015р. на суму 1 399 630,03грн.; за березень 2015р. на суму 1 435 569,55грн.; за квітень 2015р. - на суму 628 401,28грн.;

- у період з жовтня 2014р. по квітень 2015р. включно ПАТ „Одеська ТЕЦ надало КП „Теплопостачання міста Одеси послуги з виробництва теплової енергії на загальну суму 261 422 373,38грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг: за жовтень 2014р. - на суму 2 045 505,69грн.; за листопад 2014р. - на суму 31 538 739,94грн.; за грудень 2014р. - на суму 53 119 310,31грн.; за січень 2015р. на суму 53 818 855,48грн.; за лютий 2015р. на суму 47 883 821,36грн.; за березень 2015р. на суму 54 841 140,18грн.; за квітень 2015р. - на суму 18 175 000,42грн.

Доказів повної або часткової сплати відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги суду надано не було. Однак, з письмових пояснень сторін вбачається, що позивач рахує часткову сплату відповідачем заборгованості, у звязку з чим зменшив суму позову за основною заборгованістю. За відсутності відповідних доказів, суд не має можливості перевірити відомості сторін щодо часткової сплати боргу, однак, вважає, що зменшення позивачем суми позову до початку вирішення справи по суті є правом позивача.

У звязку із порушенням відповідачем умов договору щодо строків оплати наданих послуг з виробництва та постачання теплової енергії позивач нарахував останньому збитки від інфляції у розмірі 1 302 227,03грн. (1 195 107,24грн. - за постачання теплової енергії, нараховані в період з лютого 2015р. по червень 2015р.; 107 119,79грн. за виробництво теплової енергії, нараховані в період з квітня 2015р. по червень 2015р.), 3% річних у розмірі 96 272,06грн. (53 773,18грн. - за постачання теплової енергії, нараховані в період з 01.02.2015р. по 07.07.2015р.; 42 498,88грн. за виробництво теплової енергії, нараховані в період з 01.04.2015р. по 07.07.2015р.) та пеню у розмірі 1 900 007,43грн. (1 050 029,62грн. - за постачання теплової енергії, нараховані в період з 01.02.2015р. по 07.07.2015р.; 849 977,81грн. за виробництво теплової енергії, нараховані в період з 01.04.2015р. по 07.07.2015р.), посилаючись на ст.ст.193, 232 ГК України, ст.ст. 526, 610, 612, 624, 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

За наявності у матеріалах справи доказів виконання позивачем зобовязань за договором поставки теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання, надання послуг на підживлення і ХВО №05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.10.2009р., а саме надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії на суму 6 298 068,46грн. та послуг з виробництва теплової енергії на суму 9 827 794,28грн., а також за відсутності доказів виконання відповідачем обовязку щодо сплати за надані послуги, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Одеська ТЕЦ про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та виробництва теплової енергії є законними та підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, КП „Теплопостачання міста Одеси прострочило виконання грошового зобовязання за договором поставки теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання, надання послуг на підживлення і ХВО №05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.10.2009р.

Втрати від інфляції є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

На думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання послуг.

Розрахунок інфляційних на загальну суму 1 302 227,03грн. (1 195 107,24грн. - за постачання теплової енергії, нараховані в період з лютого 2015р. по червень 2015р.; 107 119,79грн. за виробництво теплової енергії, нараховані в період з квітня 2015р. по червень 2015р.) та розрахунок 3% річних на загальну суму 96 272,06грн. (53 773,18грн. - за постачання теплової енергії, нараховані в період з 01.02.2015р. по 07.07.2015р.; 42 498,88грн. за виробництво теплової енергії, нараховані в період з 01.04.2015р. по 07.07.2015р.), перевірені господарським судом та встановлено відповідність розрахунку обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки.

В силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок суми пені, який здійснений позивачем на загальну суму 1 900 007,43грн. (1 050 029,62грн. - за постачання теплової енергії, нараховані в період з 01.02.2015р. по 07.07.2015р.; 849 977,81грн. за виробництво теплової енергії, нараховані в період з 01.04.2015р. по 07.07.2015р.), перевірений господарським судом та встановлено відповідність розрахунку обставинам справи.

Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Приймаючи до уваги свідоме визнання відповідачем обовязку щодо оплати заборгованості, сприяння позивачу у визначенні кінцевої суми боргу, а також враховуючи обставини, викладені у відзиві, які обєктивно перешкоджають своєчасній оплаті заборгованості, суд дійшов висновку про зменшення нарахованої позивачем пені до суми 950 003,72 грн. (424 988,91грн. - пеня за прострочення оплати за виробництво теплової енергії; 525 014,81грн.- пеня за прострочення оплати за постачання теплової енергії).

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору, а саме 73 080грн., суд покладає на відповідача, згідно пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси (65110, м.Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102) на користь Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29; код ЄДРПОУ 05471158; р/р 26000620928201 в ПАТ „Проминвестбанк м. Київ, МФО 300012) основний борг в сумі 16 125 862 (шістнадцять мільйонів сто двадцять пять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 74 коп., що складається з заборгованості за постачання теплової енергії у розмірі 6 298 068,46грн. та заборгованості за виробництво теплової енергії у розмірі 9 827 794,28грн.; інфляційні збитки у розмірі 1 302 227 (один мільйон триста дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 03 коп.; 3% річних у розмірі 96 272 (девяносто шість тисяч двісті сімдесят дві) грн. 06 коп.; пеню в розмірі 950 003(девятсот пятдесят тисяч три) грн. 72 коп. та судовий збір в сумі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2015 р.

Суддя С.І. Антощук