Рішення № 51836915, 05.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/13280/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Асістанс»

про стягнення 133 626 685,21 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Цибуля О.В. - представник, довіреність б/н від 20.04.15 р.;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Асістанс» про стягнення 133 626 685,21 грн. заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №822/980-ЮО від 16.05.12 р. (зі змінами та доповненнями до нього).

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №822/980-ЮО від 16.05.12 р. (зі змінами та доповненнями до нього) в частині повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість прострочена заборгованість за кредитом в сумі 114 973 000,00 грн., прострочена заборгованість по нарахованим процентам в сумі 15 805 039,05 грн., поточна заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в сумі 491 391,45 грн., за наявності якої позивачем нараховано передбачену кредитним договором пеню в сумі 2 357 254,71 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.15 р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/13280/15 та призначено до розгляду на 11.06.15 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.15 р. розгляд справи відкладався на 07.07.15 р.

07.07.15 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.07.15 р. розгляд справи призначено на 05.08.15 р.

В судові засідання 11.06.15 р. та 05.08.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 11.06.15 р. та 05.08.15 р. не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103034183485, 0103034552561, 0103034554076.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

У судовому засіданні 11.06.15 р. представником позивача подано клопотання б/н від 11.06.15 р., про долучення документів до матеріалів справи, серед яких зокрема, заява б/н від 11.06.15 р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Асістанс» заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №822/980-ЮО від 16.05.12 р. (із змінами та доповненнями) станом на 28.05.15 р. в сумі 137 486 075,47 грн., з яких: прострочена заборгованості за кредитом в розмірі 114 973 000,00 грн., прострочена заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в сумі 15 805 039,05 грн., поточна заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в сумі 1 556 072,93 грн. та пеня за порушення грошового зобов'язання зі сплати кредитних коштів в сумі 5 151 963,49 грн..

До вказаної заяви додані належні докази на підтвердження направлення вказаної заяви на адресу відповідача, а саме фіскальний чек УДППЗ «Укрпошта» №1578 від 11.06.15 р. та відповідний опис вкладення у цінний лист №01001128653389.

Документи, зокрема, заява б/н від 11.06.15 р. про збільшення розміру позовних вимог, долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 05.08.15 р. позивачем через канцелярію суду подано до супровідний лист б/н від 04.08.15 р. разом з додатково витребуваними судом документами. Супровідний лист разом з доданими до нього документами долучений судом до матеріалів справи.

Суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Згідно п. 3.12. постанови Постанова №18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Отже, виходячи зі змісту позовної заяви та вказаної заяви позивача б/н від 11.06.15 р. про збільшення розміру позовних вимог, суд розцінює останню як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та зміну предмету позову, оскільки збільшення заявлених до стягнення сум нарахувань відбулось внаслідок збільшення періоду їх нарахування останнім.

Таким чином, враховуючи, що зміна предмету позову та збільшення його розміру є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідачу було надано можливість надання заперечень щодо нового предмета позову і зміни розміру останнього та наведенні його доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про збільшення позовних вимог (зміну предмету позову) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 05.08.15 р. позивачем суду не надано.

Документи, витребувані ухвалами суду від 28.05.15 р., 11.06.15 р. та 20.07.15 р., позивачем надані суду в повному обсязі, відповідачем суду не надані.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 11.06.15 р. та 05.08.15 р. до суду не надходило.

Відповідно до п. 2.3 Постанови №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2. Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 29, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 05.08.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «КонверсБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» (Банк/Кредитор за договором, позивач у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Асістанс» (Позичальник за договором, відповідач у справі) укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №822/980-ЮО (далі - Кредитний договір), згідно п.1.1 якого Банк надає Позичальнику кредит, шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 114 300 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), починаючи з 16 травня 2012 року на умовах, передбачених цим Договором (далі - кредит або кредитна лінія) на умовах сплати процентів за користування кредитом та терміном остаточного повернення кредитних коштів не пізніше 10.05.13 р. Кожне надання кредиту в межах кредитної лінії супроводжується наданням (надсиланням) банку письмової заяви, яка має містити: суму кредиту, строк користування кредитом, розмір процентної ставки.

Розділами 2-8 Кредитного договору сторони узгодили умови забезпечення кредиту, умови кредитування, права та обов'язки сторін, їх відповідальність тощо.

Пунктом 8.8. Кредитного договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов даного договору.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

В подальшому сторонами вносились зміни та доповнення до Кредитного договору, шляхом укладання в належній формі відповідних договорів про внесення змін до Кредитного договору, а саме: Договору № 1 від 28.05.12 р, Договору № 2 від 31.07.12 р., Договору № 2/1 від 31.08.12 р., Договору № 3 від 05.09.12 р., Договору № 4 від 31.10.12 р., Договору № 5 від 30.11.12 р., Договору № 7 від 28.12.12 р., Договору № 8 від 13.05.13 р., Договору № 9 від 12.08.13 р., Договору № 10 від 11.11.13 р., Договору № 11 від 26.03.14 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §1 і §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в зазначеному договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п.1.6 Кредитного договору під терміном «кредитна лінія» розуміється форма кредиту, за якою протягом встановленого терміну позичальник має право повністю або частково отримувати кредит в межах максимально дозволеної банком суми (ліміту кредитної лінії). Відновлювана кредитна лінія передбачає поновлення кредитування в терміни, обумовлені Договором, після погашення кредиту, в межах сум, щоб загальна заборгованість не перевищувала ліміту кредитної лінії.

Під терміном «ліміт кредитної лінії» розуміється максимальний рівень заборгованості позичальника за кредитом, який виник внаслідок видачі кредиту та не повинен перевищуватися позичальником (п.1.7 Кредитного договору).

Розділом 3 Кредитного договору сторони обумовили умови кредитування.

Зокрема, згідно п.п. 3.1, 3.3 Кредитного договору банк відкриває позичковий рахунок № 206271027801 та рахунок нарахованих процентів № 206831037801 в ПАТ «Конверсбанк», код банку 339339. Кредит може бути наданий відповідно до цільового призначення шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № 260041037802 в ПАТ «Конверсбанк» в межах суми, вказаної в п.1.1 цього Договору.

При цьому відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язується з урахуванням умов цього Договору видати кредит у безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів Позичальника або шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника (п. 4.1.1. Кредитного договору).

Моментом (днем) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (п. 3.4. Кредитного договору).

Строк дії кредитної лінії: з 16.05.12 р. по 10.05.13 р. (п. 1.2. Кредитного договору).

Дата повернення кредиту - 10.05.13 р. (п. 1.3. Кредитного договору).

28 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «КонверсБанк» (Банк/Кредитор за договором, позивач у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Асістанс» (Позичальник за договором, відповідач у справі) укладено Договір №1 про внесення змін до Кредитного договору, згідно якого сторони дійшли згоди викласти в новій редакції, зокрема, пункт 1.1. розділу 1 «Предмет договору» Договору, а саме: «Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 115 070 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), починаючи з 28.05.12 р. на умовах, передбачених цим договором.».

В подальшому строк дії кредитної лінії неодноразово змінювався Договорами про внесення змін до основного договору, а саме: Договором № 8 про внесення змін до Кредитного договору від 13 травня 2013 року встановлено строк дії кредитної лінії: з 16.05.12 р. по 12.08.13 р.; дата повернення кредиту - 12.08.13 р.; Договором № 9 про внесення змін до Кредитного договору від 12 серпня 2013 року: з 16.05.12 р. по 11.11.13 р.; дата повернення кредиту - 11.11.13 р.; Договором № 10 про внесення змін до Кредитного договору від 11 листопада 2013 року: з 16.05.12 р. по 07.05.14 р.; дата повернення кредиту - 07.05.14 р.; Договором № 11 про внесення змін до Кредитного договору від 26 березня 2014 року: з 16.05.12 р. по 08.05.15 р.; дата повернення кредиту - 08.05.15 р..

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до клопотань (письмових заяв) відповідача від 16.05.12 р., від 17.05.12 р. та від 28.05.12 р. та на виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в межах ліміту кредитної лінії на загальну суму 546 865 000,00 грн. (з урахуванням повернень грошових коштів) шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок відповідача, а саме: 16.05.12 р в сумі 31 100 000,00 грн., 17.05.12 р. в сумі 83 103 000,00 грн., 28.05.12 р. в сумі 770 000,00 грн., 10.05.13 р. в сумі 31 100 000,00 грн., 10.05.13 р. в сумі 83 103 000,00 грн., 10.05.13 р. в сумі 770 000,00 грн., 12.08.13 р. в сумі 31 100 000,00 грн., 12.08.13 р. в сумі 83 103 000,00 грн., 12.08.13 р. в сумі 770 000,00 грн., 11.11.13 р. в сумі 31 100 000,00 грн., 11.11.13 р. в сумі 83 103 000,00 грн., 11.11.13 р. в сумі 770 000,00 грн., 26.03.14 р. в сумі 31 100 000,00 грн., 26.03.14 р. в сумі 83 103 000,00 грн., 26.03.14 р. в сумі 770 000,00 грн., що підтверджується копіями меморіальних ордерів №1632 від 16.05.12 р., №1327 від 17.05.12 р., №8333 від 28.05.12 р. та випискам банку за період з 16.05.12 р. по 28.05.15 р. по позичковому та поточному рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Асістанс».

Факт використання відповідачем кредитних кошів (в межах ліміту кредитної лінії) в розмірі 115 070 000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку за період з 16.05.12 р. по 28.05.15 р. по рахунку відповідача, які відображає рух коштів по поточному та позичковому рахункам, а також рахунку нарахованих процентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Асістанс», відкритих позивачем для останнього.

При цьому факт отримання та розмір наданих відповідачем кредитних коштів відповідачем не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору з боку відповідача відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту щоденно за фактичну кількість днів у періоді. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод: «факт/факт». При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. У випадку прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту погашення кредиту (п. 3.5. Кредитного договору).

Проценти сплачуються в такому порядку: щомісячно до 5-го числа включно, місяця, наступного за місяцем користування коштами, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту та одночасно з остаточним поверненням кредиту, шляхом здійснення безготівкового перерахування на рахунок №290931037801, код банка в системі електронних платежів (код банку 339339) (п. 3.6. Кредитного договору).

Згідно п. 4.2.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також інші платежі, які передбачені цим договором.

Пунктом 1.5. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена в розмірі 21,55% річних.

В подальшому процентна ставка за користування кредитними коштами змінювалась шляхом підписання сторонами договорів про внесення змін до основного договору, а саме: Договором №2/1 про внесення змін до Кредитного договору від 31.08.12 р. сторони дійшли згоди змінити процентну ставку за користування кредитними коштами, встановивши її з 01.09.12 р. в розмірі 29,55% річних; Договором №4 про внесення змін до Кредитного договору від 31.10.12 р. - з 01.10.12 р. в розмірі 26,55% річних; Договором № 5 про внесення змін до Кредитного договору від 30.11.12 р. - з 01.11.12 р. в розмірі 34,52%; Договором № 9 про внесення змін до Кредитного договору від 12.08.13 р. - з 12.08.13 р. в розмірі 26% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з виписок банку за період з 16.05.12 р. по 28.05.15 р. по позичковому та поточному рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Асістанс», та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також положенням Кредитного договору (із змінами та доповненнями), відповідач свої договірні зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом в порядку та строки, визначені умовами Кредитного договору (із змінами та доповненнями) належним чином не здійснив.

Так, відповідач спочатку здійснював погашення заборгованості у відповідності з умовами Кредитного договору, проте в подальшому заборгованість за кредитом погашалась з порушенням, внаслідок чого станом на 28.05.15 р. з урахуванням здійсненого відповідачем повернення грошових коштів в загальній сумі 459 892 000,00 грн. за відповідачем рахується прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 114 973 000,00 грн., прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 15 805 039,05 грн. та поточна заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 1 556 072,93 грн., які позивач просить стягнути в примусовому порядку з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (зміну предмету позову).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №822/980-ЮО від 16.05.12 р. або його окремих положень та/або договорів про внесення змін до нього суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та під час виконання з боку сторін відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором (із змінами та доповненнями) у встановлений строк/термін, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 114 973 000,00 грн., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 15 805 039,05 грн. та поточної заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1 556 072,93 грн. підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. Кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату сум кредиту або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у строк/термін, визначений умовами Кредитного договору із змінами та доповненнями до нього, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3 023 947,39 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 12.05.15 р. по 27.05.15 р. та 2 128 016,10 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 06.03.13 р. по 27.05.15 р., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Перевіривши правильність запропонованого позивачем розрахунку згідно представлених виписок банку за період з 16.05.12 р. по 28.05.15 р. по рахункам відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Асістанс», господарський суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано проводилося зарахування частини перерахованих відповідачем грошових коштів в рахунок оплати пені та процентів за користування кредитними коштами, нарахованих внаслідок непогашення кредиту за Кредитним договором.

За висновками суду, вказані дії позивача узгоджуються з положеннями ст. 534 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості, згідно якої сплаті основного боргу передує сплата процентів і неустойки.

Окрім того, за умовами п. 3.10. Кредитного договору за наявності заборгованості по кредиту та/або процентах за користування ним (у тому числі і процентах за неправомірне користування кредитом), сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості: на сплату прострочених процентів за користування кредитом; на сплату комісій (у разі їх наявності); на сплату простроченої заборгованості по кредиту; на сплату нарахованих процентів за користування кредитом; на сплату строкової заборгованості по кредиту; на сплату штрафних санкцій; на сплату інших платежів за цим договором. Погашення Позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги. Сторони встановлюють, що Банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені Позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та Кредитного договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5 151 963,49 грн., з яких: пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3 023 947,39 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в сумі 2 128 016,10 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №64 від 20.03.15 р. на підставі постанови Правління Національного банку України №187 від 19.03.15 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 4 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з 20.03.15 р. розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» з відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 64 від 20.03.15 р., строком на 1 рік з 20.03.15 р. по 19.03.15 р. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» призначено Тимошенка Костянтина Володимировича.

Відповідно до п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільнена від сплати судового збору.

У зв'язку з чим та згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Асістанс» (04073, м. Київ, Оболонський район, Московський проспект, буд. 8, корпус 16-А, код ЄДРПОУ 37508711) на користь публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, Солом'янський район, вул. Солом'янська, буд. 33, код ЄДРПОУ 34353904) 114 973 000,00 грн. (сто чотирнадцять мільйонів дев'ятсот сімдесят три тисячі гривень нуль копійок) заборгованості за кредитом, 15 805 039,05 грн. (п'ятнадцять мільйонів вісімсот п'ять тисяч тридцять дев'ять гривень 05 копійок) простроченої заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, 1 556 072,93 грн. поточної заборгованості по процентам за користування кредитом, 5 151 963,49 грн. (п'ять мільйонів сто п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот шістдесят три гривні сорок дев'ять копійок) пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Асістанс» (04073, м. Київ, Оболонський район, Московський проспект, буд. 8, корпус 16-А, код ЄДРПОУ 37508711) у дохід Державного бюджету України 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень нуль копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 29 вересня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон