Рішення № 51836676, 30.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/19478/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"

до Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинського району м. Києва"

про стягнення 30 945,10 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Мацюк В.В. - представник за довіреністю № 185 від 02.07.15

від відповідача Барзікова Т.А. - представник за довіреністю № 421 від 14.05.15

В судовому засіданні 30.09.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ОТІС» до Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про стягнення 30 945,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, 20.08.2012 між сторонами був укладений договір D 2 4Т № 2349 на підставі якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе обов'язки по виконанню ремонту ліфтів розташованих за адресою: м. Київ, вул. Булгакова, 16 (п.1) За доводами позивача, ПрАТ "ОТІС" виконало зобов'язання за договором належним чином, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 на загальну суму 30 945,10 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, однак відповідач в порушення п. 1.1 та 2.3 договору не здійснив розрахунок за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19478/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 16.09.2015.

07.09.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 16.09.2015, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав через канцелярію суду документи, що були долучені до матеріалів справи щодо клопотання відповідача про відкладення не заперечував.

Ухвалою суду від 16.09.2015 розгляд справи було відкладено до 30.09.2015.

22.09.2015 відповідач через загальний відділ діловодства подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що у останнього на даний час скрутне фінансове становище, оскільки перебуває у стані реорганізації та не має свого основного прибутку, що в свою чергу призвело до невиконання умов договору. А тому просить суд розстрочити виконання рішення суду на один рік.

Також відповідачем долучено завірену копію статут, відповідно до якого назва відповідача змінена на Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинського району м. Києва».

У судове засідання 30.09.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити.

Представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення строком на один рік, згідно поданого графіку.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 1 рік.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

20 серпня 2012 року між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинського району м. Києва» (надалі - замовник, відповідача) та Приватним акціонерним товариством «ОТІС» (надалі - підрядник, позивач) було укладено договір D 2 4 T № 2349 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню ремонту ліфтів, розташованих за адресою: м. Київ, вул.. Булгакова, 16 (п.1) реєстр. № 23897,23898 та придбання необхідних матеріалів для виконання робіт, а замовник зобов'язується сплатити підряднику вартість робіт та матеріалів вартість, які визначені в кошторисній документації.

Згідно з п. 2.1 договору, вартість робіт, доручених підряднику за даним договором, визначається розрахунком договірної ціни на виконання ремонту ліфта, локальним кошторисом та відомістю дефектів, які є невід'ємною частиною договору і складає 30 945,10 грн. з ПДВ.

Виконання робіт оформлюється актом за формою КБ-2В та довідкою за формою КБ-3 не пізніше 3-ох робочих днів місяця, наступного за звітним (п. 2.2 договору).

У пункті 2.3 договору сторони погодили, що оплата вартості ремонту ліфта, згідно п.п. 2.1 договору, здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дня підписання акта виконаних робіт , за формою КБ-2В та довідки за формою КБ-3.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторонами було погоджено договірну ціну, локальний кошторис та підписано дефектний акт.

Відповідно до п. 5.2. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторін своїх обов'язків.

За доводами позивача, ПрАТ «ОТІС» виконало зобов'язання за договором належним чином, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 від 26.09.2012 р. на загальну суму 30 945,10 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, однак відповідач в порушення п. 1.1 та 2.3 договору не здійснив розрахунок за виконані роботи, у зв'язку з чим в останнього утворився борг перед позивачем у сумі 30 945,10 грн.

Отже, спір у справі виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за виконані будівельні роботи за договором D 2 4 T № 2349 від 20.08.2012 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є змішаним, що містить елементи договору поставки та договору підряду,

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 875 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх; договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт (за договором будівельного підряду) провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої зави, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як було встановлено судом, відповідно до актів виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, а саме: № 1, № 2 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, позивачем виконано за договором роботи на загальну суму 30 945,10 грн. в т.ч. ПДВ, та здано виконані роботи відповідачеві без зауважень; в матеріалах справи відсутні докази протилежного. Відповідач в свою чергу у повному обсязі не оплатив вартість виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 30 954,10 грн. Вказана заборгованість визнана відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.3. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за виконані позивачем роботи за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки факт виконання підрядних робіт підтверджується матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати виконаних робіт у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача 30 945,10 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості за виконані роботи суду не надав, суму боргу визнав.

Щодо заяви відповідача про розстрочку та відстрочку виконання рішення на 1 рік у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, суд зазначає наступне.

Так, п.п. 3, 6 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; розстрочити виконання рішення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р., підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим, що було б підставою для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду по даній справі.

Крім того, судом враховано, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність коштів у боржника не вважається випадком, який звільняє останнього від відповідальності за порушення ним зобов'язання.

Суд також зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з заявою про відстрочку виконання рішення на стадії його виконання, надавши відповідні докази.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення, а тому заява про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17, ідентифікаційний код 36037999) на користь Приватного акціонерного товариства «ОТІС» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, код 14357579) борг у розмірі 30 945 (тридцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн 10 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин