Рішення № 51836671, 21.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2015Справа №910/8791/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Водоноса Лева Ілліча до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудінвестиція", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхпромторг" про визнання недійсними рішення загальних зборів, за участю представників позивача - Водоноса Л.І., Шипілова О.В., довіреність №226 від 27.08.2015 року, відповідача 1 - Грубника Д.Л., довіреність №б/н від 20.01.2015 року, відповідача 2 - Серги І.О., довіреність №б/н від 15.09.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішень загальних зборів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" (надалі - "товариство"), оформлені протоколами від 03.06.2008 р., 12.08.2008 р., 14.08.2008 р., 09.06.2009 р., 15.12.2009 р., 22.12.2011 р., 29.12.2011 р., 06.02.2012 р., 28.05.2012 р., 15.08.2012 р., 16.08.2012 р., 26.10.2012 р. та 30.10.2012 р. прийняті неправомірно, а саме за відсутності кворуму, що є підставою для визнання їх недійсними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі №910/8791/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Босий В.П., судді - Стасюк С.В., Цюкало Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 у справі №910/8791/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 року у справі №910/8791/14 рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015р., та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015р. у справі №910/8791/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.07.2015 року прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду на 07.09.2015 року.

21.09.2015 року представником позивача через канцелярію суду надано додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 21.09.2015 року судом розглянуті подані позивачем доповнення до позовної заяви від 10.07.2014 р., 25.07.2014 р. та 29.10.2014 року, в яких позивач просив суд додатково до заявлених в позові вимог визнати недійсним рішення товариства, оформлені протоколами №28 від 16.11.2008 р., №1-12 від 10.01.2012 р., №3-12 від 18.05.2012 р., №18 від 25.06.2010 р., №2-12 від 16.01.2012 р., б/н від 26.10.2012 р., №3-12 від 26.06.2012 р., №19 від 25.06.2010 р., б/н від 15.08.2012 р., б/н від 25.06.2010 р. 29.10.2014 р. та просив визнати недійсним договори купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 10.01.2012 р., 13.07.2011 р., 29.06.2012 р. та 16.01.2012 р.

Пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"). Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України.

Пунктом 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Проте, у вищезазначеній заяві позивачем додатково заявлені інші нові позовні вимоги.

Разом з тим, одночасна зміна і предмета, і підстав позову процесуальним законодавством не допускається.

Судом не приймаються доповнення до позовної заяви, подані позивачем до канцелярії суду 10.07.2014 р., 25.07.2014 р. та 29.10.2014 р., оскільки дані заяви містять вимоги одночасно про зміну предмету і підстав позову, що не передбачено ст. 22 ГПК України та залишаються без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з установчим договором про продовження діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", затвердженого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.05.2002 р., реєстраційний №01117, зі змінами і доповненнями, затвердженими протоколом зборів учасників товариства №5 від 24.01.2003 р., позивач був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" та діяв від свого імені та від імені 710 акціонерів Закритого акціонерного товариства "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" зареєстрованого Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 15.12.1997 р., реєстраційний №01117, ідентифікаційний номер 05422912, на загальну суму 648 425,99 грн., що складає 84,78% статутного капіталу Товариства, іншому учаснику ВКФ "Шляхбуд" налужить 114 750,00 грн., що складає 15% статутного фонду Товариства.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", зареєстрованого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.12.1997 р., реєстраційний №01117, зі змінами та доповненнями, затвердженими протоколом зборів учасників товариства №5 від 24.01.2003 р., позивач був учасником товариства та діяв від свого імені та від імені 710 акціонерів Закритого акціонерного товариства "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" на підставі статуту та наданих йому повноважень у відповідності до протоколу загальних зборів акціонерів №3 від 10.09.1997 р.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15966243, 30.10.2012 р. було проведено державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" шляхом реорганізації, а саме поділу на новоутворені юридичні особи - ТОВ "Шляхбудінвестиція" та ТОВ "Шляхпромторг".

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для визнання рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", прийнятих у період з 03.06.2008 р. по 30.10.2012 р., недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття. Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

Згідно із п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 р. рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону "Про господарські товариства".

Пунктами 17 та 19 вказаної постанови передбачено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

При зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем має бути доведено належними та допустимими доказами, перш за все, факт порушення його прав та законних інтересів прийняттям оспорюваних рішень загальних зборів акціонерів Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", а також обставини, з якими закон пов'язує можливість визнання недійсними рішень, прийнятих на зборах учасників.

Як на підставу для недійсності позивач вказує на те, що рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", оформлені протоколами від 03.06.2008 р., 12.08.2008 р., 14.08.2008 р., 09.06.2009 р., 15.12.2009 р., 22.12.2011 р., 29.12.2011 р., 06.02.2012 р., 28.05.2012 р., 15.08.2012 р., 16.08.2012 р., 26.10.2012 р. та 30.10.2012 р., були прийняті від імені всіх учасників товариства особами, які не мали достатнього обсягу повноважень, що свідчить про відсутність кворуму та є безумовною підставою для визнання їх недійсними.

В той же час, згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів існування протоколів загальних зборів товариства від 03.06.2008 р., 12.08.2008 р., 14.08.2008 р., 09.06.2009 р., 15.12.2009 р., 22.12.2011 р., 29.12.2011 р., 06.02.2012 р., 28.05.2012 р., 16.08.2012 р. та 30.10.2012 р., якими були оформлені рішення, що оскаржуються у даній справі.

Матеріали реєстраційної справи товариства, які були витребувані у Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р., також не містять оригіналів або належним чином засвідчених копій перелічених протоколів загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва".

Таким чином, позивачем не доведено факту існування протоколів загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" від 03.06.2008 р., 12.08.2008 р., 14.08.2008 р., 09.06.2009 р., 15.12.2009 р., 22.12.2011 р., 29.12.2011 р., 06.02.2012 р., 28.05.2012 р., 16.08.2012 р. та 30.10.2012 р., а відтак суд позбавлений можливості дослідити прийняті на таких загальних зборах учасників товариства рішення на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства України.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", оформлених протоколами від 15.08.2012 р. та 26.10.2012 р., слід зазначити, що у відповідності зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Право на вільне розпорядження належними учаснику корпоративними правами є невід'ємним. Корпоративні правовідносини існують безстроково і припиняються внаслідок настання обставин, передбачених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до пунктів 17-19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.08.2012 р. відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом від 15.08.2012 р., про: припинення товариства шляхом поділу на ТОВ "Шляхбудінвестиція" та ТОВ "Шляхпромторг", призначення комісії з припинення товариства, порядок та строки проведення процедури припинення товариства, створення та державну реєстрацію товариств у результаті поділу, призначення уповноваженого представника товариства на організацію виконання вказаних рішень.

Крім того, рішенням загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 26.10.2012 р., було затверджено рішення комісії про припинення товариства та розподіл майна між новоутвореними товариствами, а також затверджено ліквідаційний баланс та надано повноваження особі щодо ведення дій, пов'язаних з внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців про припинення товариства як юридичної особи.

Позивач вказує, що вказані рішення загальних зборів відбулися за відсутності кворуму на прийняття таких рішень, оскільки на таких зборах не був присутній позивач, який мав право діяти від свого імені як учасника товариства, а також від імені 710 його учасників, які в сукупності володіли 84,78% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва".

Відповідно до статуту товариства, зареєстрованого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.12.1997 р., реєстраційний №01117, зі змінами та доповненнями, затвердженими протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" №5 від 24.01.2003 р., позивач був учасником товариства та діяв від свого імені та від імені 710 акціонерів Закритого акціонерного товариства "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" на підставі статуту та наданих йому повноважень у відповідності до протоколу загальних зборів акціонерів №3 від 10.09.1997 р.

За змістом п. 3.1 статуту товариства в редакції від 24.01.2003 р. кожний з його учасників має право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, встановленому установчими документами.

Згідно з п. 6.1 статуту товариства в редакції від 24.01.2003 р. вищим органом управління товариства є збори його учасників. Збори учасників товариства правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства.

25.06.2010 р. відбулися загальні збори учасників товариства (протокол №19), на яких були присутніми учасник та представник учасників Шкатов С.К., які діяли на підставі нотаріальних доручень, оформлених протягом 2008 року та діючих до 2011 року, загальною кількістю 380 шт., що володіли 45,36% часток у статутному капіталі товариства, а також учасник товариства - ТОВ "ВКФ "Шляхбуд", що володіє 15% часток у статутному капіталі.

На загальних зборах учасників 25.06.2010 р. були прийняті рішення, зокрема, про:

- виключення у зв'язку з втратою ними цивільної дієздатності (смертю фізичних осіб) зі складу засновників 82 громадян, які володіють часткою у розмірі 9,79% статутного капіталу товариства;

- прийняття відмови від вступу до товариства спадкоємців учасників товариства, які померли, а також передання їх частки на користь товариства;

- виключення зі складу учасників товариства 279 осіб, які систематично не виконують належним чином свої обов'язки та перешкоджають своїми діями досягненню цілей товариства шляхом передання їх часток на користь товариства;

- виключення зі складу учасників товариства 351 особу, які подали заяви про вихід та передання їх часток у статутному капіталі товариства у розмірі 41,9% Шкатову С.К.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" №19 від 25.06.2010 р. Водоноса Лева Ілліча було виключено зі складу учасників у зв'язку з систематичним невиконанням належним чином своїх обов'язків, із переданням його частки на користь товариства.

Тобто, з моменту прийняття вказаного рішення загальних зборів від 25.06.2010 р., позивач не являється учасником товариства, а відтак з цього моменту йому не належать корпоративні права на товариство, в тому числі, правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

При цьому, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", що оформлені протоколом №19 від 25.06.2010 р., є чинними та не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством України порядку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Із приписів вищенаведених правових норм випливає, що позивач, звернувшись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, зобов'язаний довести наявність або відсутність факту порушення оспорюваними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що пов'язані з його особою.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)") поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. В аспекті поставленого у конституційному поданні питання положення частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Водонос Л.І. при зверненні з даним позовом посилається на те, що він є представником 710 засновників ТОВ "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", які, як наполягає Водонос Л.І., його уповноважили на звернення з позовом згідно своїх передаточних доручень.

Проте, у відповідності до ч. 5 ст. 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. 3 ст. 244 ЦК України).

Форма довіреності визначена чинним законодавством України.

Акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Доказів того, що Водонос Л.І. представляє інтереси 710 засновників ТОВ "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" (нотаріально посвідчених довіреностей) позивачем суду не надано.

Тому, суд приходить до висновку, що Водонос Л.І. при зверненні з даним позовом захищає свої особисті права, як засновника, акціонера, учасника, Генерального директора товариства.

Твердження позивача про порушення його корпоративних прав під час прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів товариства, оформлених протоколами від 15.08.2012 р. та 26.10.2012 р., є також безпідставним з огляду на виключення Водоноса Л.І. зі складу учасників товариства за 2 роки до моменту прийняття оспорюваних рішень.

Окрім того, на вказаних зборах 15.08.2012 р. та 26.10.2012 р. були присутні учасники, що в сукупності володіли 100% голосів, а саме: Шкатов С.К., частка якого в статутному капіталі товариства складає 85%, а також Марченко О.М., частка якого в статутному капіталі товариства складає 15%.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не було доведено, що він звернувся з даним позовом в інтересах 710 засновників ТОВ "Республіканське управління механізації шляхового будівництва", які уповноважили його на звернення до суду, не доведено наявності порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Таким чином, підстави для визнання недійсним оспорюваних рішень відсутні, і тому в позові про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" оформлених протоколами 03.06.2008 р., 12.08.2008 р., 14.08.2008 р., 09.06.2009 р., 15.12.2009 р., 22.12.2011 р., 29.12.2011 р., 06.02.2012 р., 28.05.2012 р., 16.08.2012 р. 15.08.2012 р., 26.10.2012 р. та 30.10.2012 р. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.09.2015р.

Суддя С.О. Чебикіна