Рішення № 51836544, 21.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2015Справа №910/13771/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна"доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" простягнення 16797701,32 грн. неустойкиСуддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Коверга А.П., Олексіюк М.В., Прокоп'єв І.К.- представники за довіреністю;

від відповідача: Собко О.В., Малярчук Ю.Б.- представники за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" (надалі - позивач) заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (надалі - відповідач) 16797701,32 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови Ліцензійної угоди та угоди про підтримку програмного забезпечення №7-ркп/2013 від 29.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 порушено провадження у справі №910/13771/15, розгляд справи призначено на 20.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, а також за клопотанням відповідача відкладено розгляд справи на 10.08.2015.

В судовому засіданні 10.08.2015 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.09.2015.

09.09.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що позивач не виконав належним чином п. 6.5 угоди щодо надання відповідачу належним чином оформленого акту приймання-передачі прав на використання Програмного забезпечення за 3 фазою.

11.09.2015 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові пояснення, в яких наголосив на тому, що акт приймання-передачі за фазою 3 відповідає всім вимогам, що ставляться до первинного облікового документа.

В судовому засіданні 14.09.2015 відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки до 1 грн.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.09.2015 оголошено перерву до 21.09.2015.

18.09.2015 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі, в яких навів детальне обґрунтування розміру неустойки.

Представники позивача в судовому засіданні 21.09.2015 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, а також подали додаткові письмові пояснення, в яких зауважили на тому, що збитки позивача у декілька десятків разів перевищують розмір неустойки, а тому відсутні підстави для зменшення розміру штрафу.

У свою чергу представники відповідача в засіданні господарського суду проти позову заперечили в повному обсязі та подали додаткові письмові пояснення по справі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" (SAP) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (ліцензіат та/або замовник) укладено Ліцензійну угоду та угоду про підтримку програмного забезпечення №7-ркп/2013, за умовами якої SAP надає ліцензіату майнові права на використання об'єкту інтелектуальної власності, а ліцензіат приймає такі права на використання програмного забезпечення, документації та інших матеріалів SAP, бази даних і програмного забезпечення стороннього виробника в межах території у тому вигляді, в якому ці умови визначені в ЗУУ та/або умовах використання. Під «використанням» слід розуміти активацію технологічних властивостей програмного забезпечення, завантаження, виконання, застосування, зберігання програмного забезпечення та отримання доступу до нього, відображення інформації, отриманої в результаті використання таких можливостей або виконання будь-яких інших дій із програмним забезпеченням відповідно до цілей, для яких воно призначене (п. 1.2. угоди).

За умовами п. 2.1. угоди програмне забезпечення, для якого ліцензіату було надано ліцензію згідно з цією угодою, і пов'язані з цим виплати складаються з компонентів, зазначених у Додатку 1 і позначених як ліцензовані. Надання прав використання відбувається шляхом підписання Акту приймання-передачі прав на використання програмного забезпечення SAP, якщо інше не передбачене самим актом. На дату складання угоди загальна сума оплати за надання прав на використання згідно з додатком №1 складає 82 192 408,64 грн. з ПДВ, в тому числі: вартість фази 1 - 18606684,53 грн. з ПДВ, дата передачі прав на використання 29.03.2013; вартість фази 2 - 24680172,91 грн. з ПДВ, дата передачі прав на використання 02.12.2013; вартість фази 3 - 38905551,20 грн. з ПДВ, дата передачі прав на використання 02.06.2014.

Згідно з п. 5.2. угоди зобов'язання ліцензіата щодо здійснення платежів за отримання прав на використання програмного забезпечення починається з моменту підписання Акту приймання-передачі прав на використання по кожній фазі, як передбачено Додатком №1 до цієї угоди. Оплата здійснюється протягом 30 календарних днів на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі по кожній фазі та виставленого SAP рахунку.

Пунктом 6.1. угоди сторони погодили, що за цією угодою права на використання програмного забезпечення передаються ліцензіату поетапно за 3-ма фазами відповідно до Додатку №1 цієї угоди, при цьому фази є обов'язковими для ліцензіата.

Надання прав на використання Програмного забезпечення відбувається шляхом підписання Акту приймання-передачі прав на використання Програмного забезпечення по кожній фазі, якщо інше не передбачене самим актом (п. 6.2. угоди).

Відповідно до п. 6.5. угоди за 5 календарних днів до початку надання прав використання Програмного забезпечення по кожній фазі, SAP кур'єром або рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про отримання надсилає ліцензіату оригінал Акту приймання-передачі прав на використання Програмного забезпечення та рахунку. У разі коли SAP надішле ліцензіату оформлений належним чином Акт приймання-передачі прав на використання Програмного забезпечення за 2-гу або 3-ю фазу відповідно до умов цієї угоди, а ліцензіат порушить свої зобов'язання за угодою та не підпише акт в 15-денний строк з дати передачі прав використання Програмного забезпечення це вважається відмовою ліцензіата прийняти та оплатити права на використання Програмного забезпечення за 2-гу або 3-ю фазою. У разі такої відмови, ліцензіат зобов'язаний сплатити SAP неустойку в розмірі 16797701,32 грн., протягом 15-ти робочих днів.

Як убачається з матеріалів справи, 29.03.2013 між сторонами підписано Акт приймання-передачі прав на використання Програмного забезпечення SAP за фазою 1 №1260108-01R, а 01.08.2013 підписано Акт приймання-передачі прав на використання Програмного забезпечення SAP за фазою 2 №1260108-02R.

У подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" на адресу відповідача було направлено Акт приймання-передачі прав на використання Програмного забезпечення SAP за фазою 3 №1260108-03R від 29.03.2013. Вказаний акт був отриманий Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" 27.05.2014, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення.

Однак, відповідач у встановлений в пункті 6.5. Ліцензійної угоди строк акт не підписав, у зв'язку з чим, позивач скористався своїм правом на виставлення відповідачу вимоги про сплату неустойки (штрафу) за відмову ліцензіата прийняти та оплатити права на використання Програмного забезпечення за третьою фазою.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У разі ж порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.5. угоди сторони визначили, що у разі коли SAP надішле ліцензіату оформлений належним чином Акт приймання-передачі прав на використання Програмного забезпечення за 2-гу або 3-ю фазу відповідно до умов цієї угоди, а ліцензіат порушить свої зобов'язання за угодою та не підпише акт в 15-денний строк з дати передачі прав використання Програмного забезпечення це вважається відмовою ліцензіата прийняти та оплатити права на використання Програмного забезпечення за 2-гу або 3-ю фазою. У разі такої відмови, ліцензіат зобов'язаний сплатити SAP неустойку в розмірі 16797701,32 грн., протягом 15-ти робочих днів.

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач не виконав свій обов'язок, визначений в п. 6.5. угоди, щодо підписання Акту приймання-передачі прав на використання Програмного забезпечення за 3-ю фазою, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 16797701,32 грн.

Разом з цим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки до 1 грн.

Положеннями п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, а зобов'язання, у свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення закріплені також у ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - є правом суду (постанова Верховного Суду України від 03.12.2013 №3-35гс13).

Як роз'яснено в п. 3.17.4. постанови Пленум Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки нарахований позивачем штраф є надміру великим, а також з урахуванням того, що штрафна відповідальність, на відміну від відповідальності за завдання збитків, має передусім караючу, а не компенсаційну функцію, суд вважає за доцільне зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми неустойки (штрафу) на 90% до 1679770,13 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити штрафні санкції, а його посилання на невідповідність спірного акту вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до преамбули цього Закону, він визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. В той час, як спір у даній справі виник не у зв'язку з регулюванням, організацією або веденням бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а з виконанням договірних зобов'язань.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи при цьому зменшення розміру пені.

Крім того, судом враховано положення п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 яким визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" (03150, м. Київ, вулиця Димитрова, будинок 5; ідентифікаційний код 31242924) 1679770 (один мільйон шістсот сімдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 13 коп. (сорок дев'ять тисяч сто тридцять шість) грн. 26 коп. неустойки та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 28.09.15

Суддя О.А. Грєхова