Рішення № 51836518, 22.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2015Справа №910/20332/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека руху"

про стягнення 143640,11 грн.

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Завойська Т.В. (представник за довіреністю)

від відповідача Джумурат В.М.(представник за довіреністю)

В судовому засіданні 22 вересня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс - Безпека руху" про стягнення 119 352,95 грн. доплати, 21 624,04 грн. - інфляційних втрат та 2663,12 грн. - 3% річних за договорами поставки №233 від 29.08.2012 року та №14/08/51 від 09.09.2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року у справі №910/20332/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс - Безпека руху" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" 17 542,46 грн. - індексу інфляції, 2199,52грн. - 3% річних та 394,88 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року по справі №910/20332/14 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Дорекс-Безпека руху" на користь ТОВ "СЕА Електротехніка" 21 624,04грн. - індексу інфляції, 2663,12 грн. - 3% річних та 485,74 грн. судового збору. В задоволені вимоги про стягнення 119 352,95 грн. - відмовити". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека руху" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 242,87 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року у справі №910/20332/14 в частині відмови у стягненні 119 352,95грн. скасовано, в цій частині справу № 910/20332/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року у справі № 910/20332/14 залишено без змін.

В поставові від 01.07.2015 року Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій надано невірну правову оцінку спірним правовідносинам щодо заявленої до стягнення на підставі п. 3.8, 3.9 спірних договорів грошової суми, нарахованої позивачем як доплати за договорами за поставлений товар, визнано їх інфляційними всупереч ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

У зазначеній постанові колегією суддів Вищого господарського суду України вказано, що під час нового розгляду місцевому господарському суду слід врахувати викладені в даній постанові вказівки, належним чином дослідити розрахунок позовних вимог на предмет його відповідності договірним умовам та прийняти законне і обґрунтоване в цій частині рішення.

Відповідно до розпорядження від 08.07.2015 року керівника апарату Господарського суду міста Києва після повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України справу № 910//20332/14 скеровано для здійснення повторного автоматичного розподілу, в результаті якого згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями її передано для подальшого розгляду судді Комаровій О.С.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.07.2015 року (суддя Комарова О.С.) справу №910/20332/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 04.08.2015 року.

Через відділ діловодства суду 03.08.2015 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 04.08.2015 року від представника позивача надійшли письмові пояснення № 1292 від 04.08.2015 року з додатками, які долучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання 04.08.2015 представник позивача з'явився та надав пояснення по справі, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також подав письмове клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 15.09.2015 року.

В судовому засіданні 15.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення по суті заявлених вимог. Представник відповідача заперечив проти задоволення позову та надав письмові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 15.09.2015 року судом оголошено перерву до 22.09.2015 року.

В судовому засіданні 22.09.2015 року представник позивача подав письмові пояснення, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення по суті заявлених вимог, представник відповідача заперечив проти задоволення позову та надав пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека руху" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 14/08/51, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця у визначені цим договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, електронні компоненти, зазначені у специфікації, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Загальна сума договору складає загальну суму товару за всіма специфікаціями цього договору. Оплата товару здійснюється на підставі рахунків-фактур постачальника. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару після його отримання, але не пізніше 20 днів з дати поставки товару (п.п. 3.3., 3.4., 3.5. договору).

На підставі видаткових накладних №20151 від 30.08.2012 року на суму 42 210,05 грн., №31623 від 24.12.2012 року на суму 63 574,80 грн. позивач передав, а відповідач прийняв товар за договором поставки №14/08/51 від 29.08.2012 року на загальну суму 105 784,85 грн.

Проте, в порушення умов договору, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково в сумі 5 000,00 грн.

Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №14/08/51 від 29.08.2012 року склала 100 784,85 грн.

Крім того, 09.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека руху" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 233, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця у визначені цим договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, електронні компоненти, зазначені у специфікації, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Оплата товару здійснюється на підставі рахунків-фактур постачальника. Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару після його отримання, але не пізніше 20 днів з дати поставки товару (п.п.3.3., 3.4. договору).

На виконання умов договору, позивач на підставі видаткових накладних №1433 від 22.10.2013 року на суму 3 063,60 грн., № 1522 від 04.11.2013 року на суму 7 656,00 грн., № 1524 від 04.11.2013 року на суму 34 339,20 грн., № 1602 від 21.11.2013 року на загальну суму 5 040,00 грн., №1632 від 21.11.2013 року на суму 23 529,60 грн. позивач передав, а відповідач прийняв товар за договором поставки №233 від 09.09.2013 року на загальну суму 73 628,40 грн.

Відповідач, за отриманий товар не розрахувався, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №233 від 09.09.2013 року становила 73 628,40 грн.

Факт належного виконання позивачем зобов'язання щодо поставки товару підтверджується також підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 27.01.2014 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договорами поставки №14/08/51 від 29.08.2012 року та договору №233 від 09.09.2013 року становить 174 413,25 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року у справі №910/2413/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека руху" задоволено повністю, стягнуто з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" заборгованість в розмірі 174 413,25грн., 7962,39 грн. пені, 825,45 грн. інфляційних втрат, 3696,34 грн. 3% річних та судовий збір. На виконання рішення суду від 26.03.2014 року у справі №910/2413/14 було видано відповідний наказ.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25.07.2002 року "Справа Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Звертаючись до суду з даним позовом, в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на пункти 3.8., 3.9. договорів поставки №14/08/51 від 29.08.2012 року та договору №233 від 09.09.2013 року відповідно до яких, у разі зміни на день оплати курсу США та/або Євро до гривні, встановленого Національним банком України, більш ніж на 2% у порівняні з курсом на дату підписання Специфікації, оплата Товару здійснюється Покупцем за цінами, зміненими пропорційно зміни курсу долару США та/або Євро, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача доплату у вигляді курсової різниці в сумі 119 352,95 грн., 3 % річних в сумі 2663,12 грн., інфляційні втрати в сумі 21 624,04 грн., у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Як вже було встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року у справі №910/20332/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс - Безпека руху" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" 17 542,46 грн. - індексу інфляції, 2199,52грн. - 3% річних та 394,88 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року по справі №910/20332/14 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Дорекс-Безпека руху" на користь ТОВ "СЕА Електротехніка" 21 624,04грн. - індексу інфляції, 2663,12 грн. - 3% річних та 485,74 грн. судового збору. В задоволені вимоги про стягнення 119 352,95 грн. - відмовити".

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року у справі №910/20332/14 в частині відмови у стягненні 119 352,95 грн. скасовано, в цій частині справу № 910/20332/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року у справі № 910/20332/14 залишено без змін.

В поставові від 01.07.2015 року Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій надано не вірну правову оцінку спірним правовідносинам щодо заявленої до стягнення на підставі п. 3.8., 3.9. спірних договорів грошової суми, нарахованої позивачем як доплати за договорами за поставлений товар, визнано їх інфляційними всупереч ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід врахувати викладені в даній постанові вказівки, належним чином дослідити розрахунок позовних вимог на предмет його відповідності договірним умовам та прийняти законне і обґрунтоване в цій частині рішення.

Так, предметом розгляду даного спору є обов'язок відповідача сплатити на користь позивача суму доплати (курсової різниці) за товар, поставлений на підставі видаткових накладних за договорами поставки №14/08/51 від 29.08.2012 року та договору №233 від 09.09.2013 року.

Відповідно до умов договорів поставки №14/08/51 від 29.08.2012 року та договору №233 від 09.09.2013 року, ціна кожної одиниці товару вказана в специфікації і виражається в гривні. Ціна на Товар підлягає зміні у випадках, встановлених законом та цим договором. Ціна товару в національній валюті враховує понесені Постачальником витрати, пов'язаних з покупкою іноземної валюти, включаючи послуги банку Постачальника, обов'язкові платежі, передбачені законодавством України, і інші пов'язані із цим видатки ( п. п. 3.1., 3.2. договорів поставки).

У відповідності до специфікацій № 1 від 29.08.2012 року до договору поставки №14/08/51 від 29.08.2012 року ціна на товар визначалась з врахуванням курсу Євро до гривні (1 Євро -10,0178 грн.) та специфікації № 3 від 19.12.2012 pоку (1 Євро-10,5331 грн.).

Ціна на товар за договором поставки № 233 від 09.09.2013 року визначалась з врахуванням курсу Євро до гривні у відповідності до специфікації № 1 від 09.09.2013 pоку (1 Євро-10,6067 грн.) та специфікації № 2 від 09.09.2013 pоку (1 Євро-10,6067 грн.)

Пунктом 3.9. договору поставки № 14/08/51 від 29.08.2012 року та 3.8 договору поставки № 233 від 09.09.2013 року сторони обумовили, що у разі зміни на день оплати курсу США та/або Євро до гривні, встановленого Національним банком України, більш ніж на 2% у порівняні з курсом на дату підписання специфікації, оплата товару здійснюється покупцем за цінами, зміненими пропорційно зміни курсу долару США та/або Євро.

Відповідно до п.4 наказу Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000р. "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку " Вплив змін валютних курсів" курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах, а саме встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Слід зазначити, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №12/149 від 04.07.2011 року та №55/440 від 27.03.2012 року.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України).

Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором. При цьому, сторони обумовили в Договорі зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) (п. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"№14 від 17.12.2013 року визначено, що згідно з частиною другою статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Тобто, здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти на день оплати та оплата товару покупцем за цінами, зміненими пропорційно зміни курсу - є обумовленим в договорі способом погодження умов про ціну та виконання зобов'язання щодо оплати товару за зміненими цінами.

Позивач вказує, що у зв'язку із зростом курсу євро, встановленого Національним банком України більш ніж на 70%, вартість товару була збільшена на день проведення відповідачем оплати. Сума збільшення вартості поставленого товару по договору поставки № 14/08/51 від 29.08.2012 року за видатковими накладними № 20151 та № 31623 від 16.09.2013 року складає загальну суму 67 819,94 грн., а за договором поставки № 233 від 09.09.2013 року за видатковими накладними № 1433, № 1522, № 1524, № 1602 та № 1632 від 04.11.2013 року та від 21.11.2013 року складає загальну суму 51 533,00 грн., а всього 119 352,95 грн.

На твердження позивача, станом на дату оплати товару курс євро до гривні встановлений Національним банком України на рівні 10,3349 грн. за 1 Євро - станом на 11.12.2012 року, 16,1808 грн. за 1 Євро - станом на 25.06.2014 року, 18,0304 грн. за 1 Євро - станом на 26.08.2014 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми доплати, виконаний по формулі: (К2- К1)/ К1*100, де: К1- курс Євро, встановлений НБУ на дату Специфікації; К2- курс Євро, встановлений НБУ на дату оплати, судом встановлено, що сума доплати (сума збільшення вартості поставленого товару) за договором поставки № 14/08/51 від 29.08.2012р. та за договором поставки № 233 від 09.09.2013 року, яка підлягає стягненню, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, а саме:

Розрахунок збільшення вартості поставленого товару за договором поставки № 14/08/51 від 29.08.2012р.:

- за видатковою накладною № 20151 від 30.08.2012 р. на суму 42 210,05 грн.:

(10,3349 - 10,0178)/10,0178 х 100 = 3,2%

42 210,05 грн. х 3,2% = 1350,72 грн.

(16,1808 - 10,3349)/10,3349 х 100 = 56,6%

42 210,05 грн. - 5000,00 грн. (часткова оплата товару) = 37 210,05 грн. (сума заборгованості за видатковою накладною № 20151 від 30.08.2012 р. )

37 210,05 грн. + 1350,72 грн. = 38 560,77 грн.

38 560,77 грн. х 56,6% = 21 825,39 грн.

1350,72 грн. + 21 825,39 грн. = 23 176,11 грн.

- за видатковою накладною № 31623 від 24.12.2012 р. на суму 63 574,80 грн.:

(16,1808 - 10,5331)/10,5331 х 100 = 53,6%

63 574,80 грн. х 53,6% = 34 076,09 грн.

(18,0304 - 16,1808)/16,1808 х 100 = 11,4%

63 574,80 грн. - 5000,00 грн. (часткова оплата товару) = 58 574,80 грн.

58 574,80 грн. + 34 076,09 грн. = 92 650,89 грн.

92 650,89 грн. х 11,4% = 10 562,20 грн.

34 076,09 грн. + 10 562,20 грн. = 44 638,29 грн.

Таким чином, загальна сума збільшення вартості поставленого товару за договором поставки № 14/08/51 від 29.08.2012р. становить 67 814,40 грн.

Розрахунок збільшення вартості поставленого товару за договором поставки № 233 від 09.09.2013 року:

- за видатковою накладною № 1522 від 04.11.2013 р. на суму 7656,00 грн.:

(18,0304 - 10,6067)/10,6067 х 100 = 70%

7656,00 грн. х 70% = 5359,20 грн.

- за видатковою накладною № 1524 від 04.11.2013 р. на суму 34 339,20 грн.:

(18,0304 - 10,6067)/10,6067 х 100 = 70%

34 339,20 грн. х 70% = 24 037,44 грн.

- за видатковою накладною № 1632 від 21.11.2013 р. на суму 23 529,60 грн.:

(18,0304 - 10,6067)/10,6067 х 100 = 70%

23 529,60 грн. х 70% = 16 470,72 грн.

- за видатковою накладною № 1433 від 22.10.2013 р. на суму 3063,60 грн.:

(18,0304 - 10,6067)/10,6067 х 100 = 70%

3063,60 грн. х 70% = 2144,52 грн.

- за видатковою накладною № 1602 від 21.11.2013 р. на суму 5040,00 грн.:

(18,0304 - 10,6067)/10,6067 х 100 = 70%

5040,00 грн. х 70% = 3528,00 грн.

Таким чином, загальна сума збільшення вартості поставленого товару за договором поставки № 233 від 09.09.2013 року становить 51 539,88 грн.

Отже, загальна сума доплати (сума збільшення вартості поставленого товару за договором поставки № 14/08/51 від 29.08.2012р. та за договором поставки № 233 від 09.09.2013 року) становить 119 354,28 грн. (67 814,40 грн. + 51 539,88 грн. = 119 354,28 грн.).

Проте, в силу, п. 2. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

А тому, зважаючи на те, що клопотань про вихід за межі позовних вимог від заінтересованих сторін до суду не надходило, суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми доплати (сума збільшення вартості поставленого товару) за договором поставки № 14/08/51 від 29.08.2012р. та за договором поставки № 233 від 09.09.2013 року, тому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми доплати підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 119 352,95 грн., оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідачем не надано належних доказів на спростування доводів позивача, які б свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заявленої позивачем суми.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 01.07.2015 року, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, дослідивши розрахунок позовних вимог на предмет його відповідності договірним умовам, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми доплати, у вигляді курсової різниці в сумі 119 352,95 грн.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2 387,06 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги в частині стягнення 119 352,95 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека руху" (код ЄДРПОУ 34892518, адреса: 04210, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 12Г, оф. 1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (код ЄДРПОУ 38013959, адреса: 02094, м. Київ, вул. Краківська, 13Б, оф.128) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму доплати - 119 352,95 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят дві гривні 95 копійок), а також суму судового збору - 2 387,06 грн. (дві тисячі триста вісімдесят сім гривень 06 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.09.2015 року.

Суддя О.С. Комарова