Рішення № 51836341, 23.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/23743/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» доПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» провідшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 3 474 грн. 21 коп.

Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: Рєзунов Р.С. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (надалі також - «Відповідач») про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 3 474 грн. 21 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ/074861 від 05.11.2013 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер АВ 3246 СА, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Субару», державний реєстраційний номер АВ 1341 ВС, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0724868, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/23743/15, судове засідання призначено на 23.09.2015 р.

04.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

В судовому засіданні 23 вересня 2015 року представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки під час розрахунку вартості матеріального збитку на підставі акту аварійного комісара з рахунку №270314 від 27.03.2014 року було виключено деякі позиції, у зв»язку з тим, що на фото зазначені деталі не пошкоджено. Крім того, зазначив, що передня емблема «Рено» взагалі відсутня на фото, відсутні докази, які підтверджують саме пошкодження цієї емблеми, адже передня частина автомобіля скошена і удар при ДТП повинен прийтися на бампер чи радіаторну решітку, які без видимих ушкоджень. За таких підстав, Судом на обговорення було поставлено питання про призначення у справі судової автотехнічної експертизи. Однак, в судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти призначення у справі судової автотехнічної експертизи.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 17.09.2015 року уповноваженій особі підприємства Позивача ухвали суду про порушення провадження у справі, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача, яке Судом розглянуто та задоволено.

Приймаючи до уваги, що Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Позивача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23 вересня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

05 листопада 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (Страховик) та Поронник Сергієм Валентиновичем (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ/074861, предметом якого є страхування транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер АВ 3246 СА.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2014 року по вул. Хмельницьке шосе блока у м. Вінниця відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер АВ 3246 СА, під керуванням Волошина Сергія Володимировича, та транспортного засобу «Субару», державний реєстраційний номер АВ 8203 СА, під керуванням Беспалова Ігоря Євгенійовича, що підтверджується Довідкою №9365041 про дорожньо - транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Рено», державний реєстраційний номер АВ 3246 СА.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2014 року у справі №127/5912/14-п Беспалова Ігоря Євгенійовича, водія транспортного засобу «Субару», державний реєстраційний номер АВ 8203 СА, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 гривень.

Фізичною особою - підприємцем Очеретнюк К.В. виставлено рахунок №270314 від 27.03.2014 року по ремонту автомобілю «Рено», державний реєстраційний номер АВ 3246 СА, на загальну суму в розмірі 7 540 грн. 00 коп.

Відповідно до Страхового акту № UA2014032100037/L01/01 від 07.04.2014 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ФОП Очеретнюк К.В. в розмірі 7 134 грн. 21 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 22080 від 07.04.2014 року із зазначенням призначення платежу: «страх. відшкод. Поронник С.В. за авто.рем.ро.зг.рах. №270314 від 27.03.14 р.»

Як вбачається з Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0724868, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Субару», державний реєстраційний номер АВ 8203 СА, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1000 гривень 00 копійок.

Повідомленням №1947 від 01.10.2014 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» прийняло рішення про виплату Позивачу страхового відшкодування по Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0724868 у розмірі 3 660 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 3 474 грн. 21 коп. (7 134 грн. 21 коп. - 3 660 грн. 00 коп.) відповідно до встановлених Полісом № АС/0724868 лімітів відшкодування по майну.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ/074861 від 05.11.2013 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер АВ 3246 СА, було відшкодовано на користь Страхувальника 7 134 грн. 21 коп.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Субару», державний реєстраційний номер АВ 8203 СА, встановлена у судовому порядку постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2014 року у справі №127/5912/14-п, якою Беспалова Ігоря Євгенійовича, водія транспортного засобу «Субару», державний реєстраційний номер АВ 8203 СА, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідач в обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначав, що під час розрахунку вартості матеріального збитку на підставі акту аварійного комісара з рахунку №270314 від 27.03.2014 року було виключено позиції: підсилювач бамперу ремонт - 1000 грн. 00 коп., рамка радіатору ремонт - 350 грн. 00 коп., кришка багажника ремонт - 200 грн. 00 коп., фарбування пер. бампера - 1000 грн. 00 коп., фарбування рамки радіатора - 850 грн. 00 коп., передня емблема «Рено» - 380 грн. 00 коп., оскільки на фото зазначені деталі не пошкоджено. Крім того, зазначив, що передня емблема «Рено» взагалі відсутня на фото, відсутні докази, які підтверджують саме пошкодження цієї емблеми, адже передня частина автомобіля скошена і удар при ДТП повинен прийтися на бампер чи радіаторну решітку, які без видимих ушкоджень.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

В судовому засіданні 23.09.2015 року Судом поставлено на обговорення питання щодо призначення у справі судової автотехнічної експертизи. Представник Відповідача заперечив проти призначення у справі судової експертизи, а тому Суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні огляду транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер АВ 3246 СА, встановлено характер пошкоджень автомобіля, зокрема, панель передня кріплення радіатора (ремонт, окраска), відсутній логотип решітки радіатора (заміна), облицювання бамперу переднього, сколи ЛФП (окраска), що підтверджується Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 24.03.2014 року. Крім того, у рахунку №270314 від 27.03.2014 року зазначено про необхідність ремонту підсилювачу бамперу, рамки радіатору, кришки багажника, фарбування пер. бампера, рамки радіатора та заміни передньої емблеми «Рено».

За таких підстав, враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження його доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, стосовно непошкодження вказаних деталей автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер АВ 3246 СА, та заміни емблеми у зв»язку з її відсутністю, а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача з цього приводу.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0724868 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 2 474 грн. 21 коп. (7 134 грн. 21 коп. сума страхового відшкодування - 3 660 грн. 00 коп. частково відшкодована сума Відповідачем - франшиза у розмірі 1000 гривень).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-19 внесено зміни до Закону України «Про судовий збір», зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-19 набрав чинності з 1 вересня 2015 року.

Таким чином, враховуючи те, що при зверненні до господарського суду з вказаною позовною заявою 01.09.2015 року Позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 218 грн. 00 коп., проте останнім було сплачено судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп., надмірно сплачений судовий збір відповідно до платіжного доручення № 5612 від 16 липня 2015 року в розмірі 609 грн. 00 коп. підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ ОБСЕРВАТОРНА, будинок 17, ЛІТ.А, Ідентифікаційний код юридичної особи 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 20782312) 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 21 (двадцять одну) коп. та судовий збір у розмірі 867 (вісімсот шістдесят сім) грн. 41 (сорок одна) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 20782312) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 5612 від 16 липня 2015 року.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 вересня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин