Рішення № 51836301, 29.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015Справа №910/15280/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Юалекс дизайн Лтд», м.Миколаїв, ЄДРПОУ 13872303

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», м.Київ, ЄДРПОУ 09807856

про стягнення 188 312,50 дол.США

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Філевський Р.М. - по дов.

від відповідача: Бойко А.В. - по дов., Луцький М.І. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.07.2015р. оголошувалась перерва.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Юалекс дизайн Лтд», м.Миколаїв звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ про стягнення грошових коштів в сумі 188 312,50 дол.США.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на порушення відповідачем умов договору №779 від 02.12.2014р. на розрахунково-касове обслуговування в частині належного виконання платіжних доручень клієнта та повернення залишку грошових коштів, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що відповідно до приписів чинного законодавства України банк приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки, а отже, на думку Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», останнім не може бути виконано платіжне доручення, строк виконання якого сплив.

З приводу клопотання Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про відкладення розгляду справи з метою надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи та перевірити суму грошових коштів на рахунку позивача станом на теперішній час, суд зазначає наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, в тому числі, ознайомлюватись з матеріалами справи.

За висновками суду, з 22.06.2015р. (дата отримання відповідачем ухвали про порушення провадження відповідно до поштового повідомлення №0103034423079) у вказаного учасника судового процесу було більш ніж достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи (в тому числі, з документами, що подавались позивачем в процесі судового розгляду на виконання вимог суду, які викладені в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення судового засідання).

Проте, до початку судового засідання 29.07.2015р. Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» не було у встановленому чинним господарським процесуальним законодавством порядку подано відповідного клопотання.

Наразі, докази наявності грошових коштів на рахунку №26006118993840 Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Юалекс дизайн Лтд» в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» та їх суми витребовувались у сторін ще ухвалою від 18.06.2015р. про порушення провадження у справі. Вказані вимоги було виконано з боку позивача, проте залишено без виконання з боку Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

Посилання відповідача на велику завантаженість представників Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», озвучені в судовому засіданні 29.07.2015р., суд до уваги не приймає як доказово необґрунтовані та зазначає про наявність у відповідача декількох повноважних представників, які з урахуванням поточного навантаження та інших факторів, мали право та реальну можливість скористатись правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, з метою належної підготовки до судових засідань у розглядуваній справі.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що неявка відповідача в попереднє судове засідання та ненадання вказаним учасником судового процесу витребуваних судом документів вже було підставою для відкладення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для відкладення розгляду справи та задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.07.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою «Юалекс дизайн Лтд» (клієнт) було укладено договір №779 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до п.1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26006118993840 в доларах США та зобов'язується здійснювати його розрахунково- касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку в порядку та на умовах, визначених договором.

За умовами п.4.1 договору №779 від 02.12.2014р. за розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнт сплачує банку винагороду у розмірах та в строки, які встановлені діючими тарифами банку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного часу (п.8.1 договору №779 від 02.12.2014р.).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм статей 1066-1076 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №779 від 02.12.2014р. на розрахунково-касове обслуговування як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ст.1068 Цивільного кодексу зазначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст.1071 Цивільного кодексу України).

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

За умовами п.2.1 договору №779 від 02.12.2014р. банк здійснює розрахункове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених законодавством України та банківськими правилами.

Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення, у випадках передбачених законодавством (п.2.2 договору №779 від 02.12.2014р.).

Банк у п.3.3.3 укладеного між сторонами правочину зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений внутрішніми правилами банку час, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Як свідчать матеріали справи, клієнт на підставі умов договору №779 від 02.12.2014р. звертався до банку з платіжним дорученням №1 від 27.02.2015р. на суму 188 312,50 дол.США.

Факт направлення відповідачу означеного платіжного доручення підтверджується реєстром №7 від 27.02.2015р. поштових відправлень та описом вкладення.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами від 18.06.2015р. та від 15.07.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Юалекс дизайн Лтд» платіжного доручення №1 від 27.02.2015р.

Відповідачем факту отримання від позивача вказаного розрахункового документу заперечено не було.

Господарським судом встановлено, що станом на момент звернення до банку з зазначеним вище платіжним дорученням на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Юалекс дизайн Лтд» було достатньо грошових коштів для їх перерахування визначеному клієнтом отримувачу. Вказані обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи виписками з банківських рахунків заявника. Наведені обставини відповідачем продовж розгляду спору спростовано не було.

Проте, всупереч приписам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами правочину щодо строків виконання платіжних доручень клієнта, банком у визначені терміни перерахування грошових коштів виконано не було.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами від 18.06.2015р. та від 15.07.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази виконання платіжного доручення №1 від 27.02.2015р.

Проте, відповідачем витребуваних господарським судом документів надано не було, доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором №779 від 02.12.2014р. не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

До того ж, жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів мотивованого повернення без виконання платіжного доручення матеріали справи не містять.

За таких обставин, судом встановлено, що банк, отримавши від позивача платіжне доручення №1 від 27.02.2015р. щодо перерахування належних останньому грошових коштів, не виконав свої зобов'язання зі здійснення розрахунково-касового обслуговування у строки, встановлені договором №779 від 02.12.2014р. на розрахунково-касове обслуговування, чим порушив майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним заявнику майном, яким у розумінні ст.ст.177, 190 Цивільного кодексу України є грошові кошти.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ст.1068 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

За поясненнями позивача, з огляду на неналежне виконання банком своїх зобов'язань за договором №779 від 02.12.2014р. на розрахунково-касове обслуговування Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Юалекс дизайн Лтд» звернулось до відповідача з заявою №116 від 19.05.2015р. про закриття поточного рахунку в доларах США та вимогою перерахувати залишок грошових коштів в сумі 188312,50 дол.США на інший поточний рахунок позивача.

Представниками відповідача у судовому засіданні 29.07.2015р. факту отримання від клієнта означеної вище заяви заперечено не було.

Отже, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що у Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виник обов'язок з повернення залишку грошових коштів, що знаходяться на рахунку №260061189893840 Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Юалекс дизайн Лтд» на підставі заяви останнього, строк виконання якого настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, не спростовані Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» залишок з рахунку №260061189893840 Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Юалекс дизайн Лтд» повернуто не було, що вказує на порушення банком майнових прав клієнта на вільне володіння та розпорядження своїм майном.

З представлених до матеріалів справи банківських виписок з рахунку позивача вбачається, що на рахунку №260061189893840 Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Юалекс дизайн Лтд» наявні грошові кошти в заявленій до стягнення сумі. Доказів списання залишку коштів з рахунку заявника матеріали справи не містять.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Юалекс дизайн Лтд» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів в сумі 188 312,50 дол.США. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, твердження відповідача про відсутність у банку підстав для виконання платіжного доручення, строк виконання якого закінчився, не спростовують висновків суду щодо задоволення позову, оскільки фактично предметом спору по справі є саме повернення залишку з рахунку позивача, а не виконання банком платіжного доручення клієнта.

Крім того, суд наголошує, що стягнення грошових коштів в іноземній валюті не суперечить нормам чинного законодавства. При цьому, законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Аналогічну позицію наведено в Інформаційному листі №01-08/369 від 29.06.2010р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Клопотання б/н від 29.07.2015р. Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зупинення провадження по справі №910/15280/15 до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача на ухвалу від 16.07.2015р. господарського суду про повернення зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Юалекс дизайн Лтд» про визнання недійсним договору №779 від 02.12.2014р. залишено судом без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог (п.3.16 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Іншим судом, про який йдеться у ст.79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтями 3 та 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи.

Отже, закон пов'язує можливість зупинення розгляду справи саме з фактом неможливості її розгляду до вирішення пов'язаної з нею справою.

Проте, як встановлено судом, апеляційну скаргу на ухвалу від 16.07.2015р. господарського суду було подано відповідачем лише 29.07.2015р., про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції.

Згідно з приписами ч.3 ст.91 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд у триденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою, а у випадках, що передбачені ст.106 вказаного Кодексу - копіями матеріалів справи, відповідному апеляційному суду.

Таким чином, станом на момент вирішення спору матеріали справи №910/15280/15 не направлені до Київського апеляційного господарського суду, що в повному обсязі відповідає приписам ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, а отже, у суду відсутні перешкоди для розгляду спору по суті в судовому засіданні 29.07.2015р.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, подання відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи з різних підстав та зупинення провадження у справі з урахуванням факту неналежного виконання Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» вимог суду може вказувати на фактичне вчинення вказаним учасником судового процесу всіх дій з метою затягування вирішення спору, що може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження по справі №910/15280/15 та відмову в задоволенні клопотання б/н від 29.07.2015р. Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з огляду на його необґрунтованість.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Юалекс дизайн Лтд», м.Миколаїв до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м.Київ про стягнення грошових коштів в сумі 188 312,50 дол.США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.60, ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Юалекс дизайн Лтд» (54020, Миколаївська область, м.Миколаїв, Заводський район, вул.Чигрина, буд.22, ЄДРПОУ 13872303) грошові кошти в сумі 188 312,50 дол.США. та судовий збір в сумі 73080 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.08.2015р.

Суддя М.О. Любченко