Рішення № 51835897, 01.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.15р. Справа № 904/8169/15

За позовом Комунального підприємства "Швидкісний трамвай", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 1860 грн 93 коп. заборгованості за договором № I-85/201У про надання експлуатаційних послуг від 20.03.2013.

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: провідний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність №1567 від 05.12.2014;

від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

09.09.2015 Комунальне підприємство "Швидкісний трамвай" (далі КП "Швидкісний трамвай", позивач) звернулось до господарського суду Державної області з позовом до Дніпропетровської інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області (далі Держсільгоспінспекція", відповідач) про стягнення боргу в сумі 1860 грн, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № про постачання електричної енергії від 25.07.2002 викладеного в редакції додаткової угоди № I-85/201У про надання експлуатаційних послуг, укладеного між сторонами від 20.03.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, через що у останнього перед позивачем і виник борг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.10.2015.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені вимоги та надав до суду витребувані ухвалою документи.

Відповідач відзив на позов не надав, участь свого повноважного представника не забезпечив у судове засідання, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 49101, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд. 28-а.

Від відповідача повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 16.09.2015 ухвали суду особою Бражко.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 10.09.2015 була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористалися своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2012 між Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області (далі - орендар) та Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) був укладений договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № I-85/201, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (далі об'єкт оренди) нежитлове приміщення, вбудоване у 4 поверх адміністративної будівлі загальною площею 39 м2, розташованого за адресою: майдан Праці, 1 для використання під розміщення службового приміщення Держсільгоспінспекції балансоутримувачем якого є Комунальне підприємство "Швидкісний трамвай" (далі - балансоутримувач). Об'єк оренди облаштований водопостачанням, водовідведенням, центральним опаленням, електромережею, тощо. Використання орендованого комунального майна не за призначенням забороняється (п.1.1 договору).

20.03.2014 між Комунальним підприємством "Швидкісний трамвай" (далі -виконавець) та Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області (далі - замовник) було укладено договір № I-85/201-У про надання експлуатаційних послуг, за умовами п.1.1 якого виконавець зобов'язується надавати замовнику орендареві нежитлового приміщення експлуатаційні послуги, зокрема, прибирання території об'єкта оренди, а замовник зобов'язується вчасно здійснювати оплату за споживання й користування послугами на умовах даного договору.

Характеристика об'єкта надання послуг: площа в нежитловому приміщенні 39 м2 у спорудженні, розміщеному за адресою: майдан Праці, 1 (окремо) для використання під розміщення установи (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони домовились, що загальна сума договору за надані послуги на момент укладення договору складає 2481,24 грн (у т.ч. ПДВ 20%), відповідно до розрахунку плати за експлуатаційні послуги.

Відповідно до п.2.2 договору розрахунок плати за експлуатаційні послуги є невід'ємною частиною договору. Розрахунковим періодом оплати послуг є один календарний місяць. Термін внесення платежів не пізніше пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним (п. 3.1 договору).

На виконання вказаних умов договору позивач надавав відповідачу послуги на загальну суму 2481,24 грн, що підтверджується, підписаними обома сторонами, актами виконаних робіт за період з січня 2013 року до грудня 2013 року, які відповідач оплатив частково на суму 620,32 грн, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 1860,93 грн, за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, до яких відноситься і договір № I-85/201-У від 20.03.2013, одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання позивачем послуг відповідачеві підтверджується матеріалами справи, в т.ч. актами наданих послуг та відповідачем не оспорений.

Строк дії договору встановлено до 31.12.2013 і до матеріалів справи не надано будь-яких документів, які б свідчили про його дострокове припинення.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений п.3.1 договору № I-85/201-У від 20.03.2013 строк оплату в повному обсязі не здійснив.

Крім того, позивач 24.09.2014 звертався до відповідача з претензією №1250 від 22.09.2014 (а.с.14), яку останнім залишена без відповіді.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1860,93 грн та про її задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зайво сплачена сума судового збору повертається за заявою сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 627, 629, 901 та 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Швидкісний трамвай" до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області про стягнення 1860 грн 93 коп. заборгованості за договором № I-85/201У про надання експлуатаційних послуг від 20.03.2013 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, пр. Кірова, б.28-а, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 37986760, на користь Комунального підприємства "Швидкісний трамвай", м-н Праці, б.1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ідентифікаційний код 30950099, борг у сумі 1860 грн 93 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1218 грн 00 коп., про що видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 02.10.2015.

Суддя В.Д. Воронько