Рішення № 51835683, 28.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.15р. Справа № 904/6081/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк", м. Дніпропетровськ

про стягнення 197356, 31 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 01\юр від 23.09.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник - дов. б/н від 08.09.2015р.

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство БУДВИРОБИ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (з урахування збільшення позовних вимог) 107 880,00 грн. - основного боргу, 32 290,15 грн. пені, інфляційних втрат 52 879,56 грн., 3% річних - 2 391, 88 грн. та збитків 24 799, 45 грн. за договором поставки № 14035т від 15.04.2014р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 14.07.2015р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача залучено Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк".

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що він не надав позивачеві письмової згоди на поставку продукції, тому у відповідності з п. 11.2. договору правові підстави вважати продукцію поставленою за договором поставки відсутні. Правові наслідки такого виконання позивачем договору полягають у виникненні у нього обовязків укласти з відповідачем договір відповідального зберігання та здійснити оплату за таке відповідальне зберігання по предявленому рахунку.

Третя особа у судові засідання не з'явилась, про дату, час та місце судових засідань повідомлена належним чином.

У судовому засіданні 11.08.2015р. розгляд справи відкладався до 14.09.2015р., 14.09.2015р. розгляд справи відкладався до 28.09.2015р.

Ухвалою суду від 14.09.2015р. продовжено строк розгляду справи до 28.09.2015р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 28.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі відповідач, замовник) та Товаритсвом з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби» (далі позивач, постачальник) був укладений договір поставки № 14035т (далі Договір), у відповідності з цим договором постачальник зобовязується поставити і передати у власність замовника товар, відповідно до Специфікації, а замовник зобовязується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору найменування товару: секції холодильника водяного тепловозів та матеріали для їх ремонту.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється зі складу постачальника (м. Дніпропетровськ, вул. Вінокура, 2а) згідно Інкотермс 2010 на умовах EXW.

У відповідності до п. 5.3. Договору датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару.

Згідно п. 6.1. Договору замовник оплачує товар за ціною, вказаною у специфікації.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі (п. 7.1. Договору).

Відповідно п. 7.2. Договору замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної.

Пунктом 16.2. Договору встановлено, що термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2014р. .

Цей договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2014р. строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію. Додатки до цього договору укладаються на визначений у такому додатку термін і не підписання нового додатку означає припинення дії договору (п. 6.1. Договору).

Сторонами 22.10.2013р. укладено додаткову угоду № 01 до договору поставки № PS-02-707/CR, відповідно до п. 1.1. якої, постачальник зобовязався поставляти товар, в тому числі торгової марки Crayola (далі товар), а покупець зобовязався приймати та оплачувати його вартість, на умовах та в порядку, визначеному договором та додатками до договору.

02.04.2014р. сторонами укладено додаткову угоду №2 про внесення змін та доповнень до договору поставки № PS-02-707/CR від 22.10.2013р., якою встановлено, що, якщо покупець не здійснює оплату поставленої йому партії товару протягом строків визначених в п. Умови розрахунків цього договору, покупець, на письмову вимогу постачальника, зобовязаний повернути постачальнику усі одиниці поставленої партії товару та розрахуватись за фактично проданий товар.

Відповідно до розділу умови розрахунків додатку № 2 до договору поставки № PS-02-707/CR від 22.10.2013р., покупець оплачує товар не пізніше ніж через 45 календарних днів з моменту фактичного отримання товару.

На виконання умов договору сторонами підписано Специфікацію № 1 (а.с. 28).

Позивач свої зобовязання за Договором виконав в повному обсязі здійснив поставку товару на загальну суму 137 880,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 248 від 15.10.2014р. (а.с. 31), яка підписана повноважними представниками сторін без зауважень.

Відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 30 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 33).

На підставі викладеного, сума боргу по Договору постачання № 141035т від 15.04.2014р. становить 107 880,00 грн.

Враховуючи, що відповідачем отриманий товар сплачено не в повному обсязі то позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З врахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 107 880,00 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 32 290,15 грн., за період з 12.01.2015р. по 12.07.2015р., 3 % річних 2 391,88 грн. за період з 12.01.2015р. по 09.09.2015р. та інфляційні втрати 52 879,56 грн. за період з 12.01.2015р. по 09.09.2015р.

Відповідно п. 11.4. Договору за несвоєчасне перерахування коштів згідно п. 7.2. договору замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що вона за період прострочення з 12.01.2015р. по 12.07.2015р. нарахова вірно та підлягає до стягнення у сумі 32 290,15 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 12.01.2015р. по 09.09.2015р. становить 2 391,88 грн. та підлягає до стягнення.

Також позивач просить стягнути з відповідача 52 879,56 грн. - інфляційних втрат за період з 12.01.2012р. по 09.09.2015р.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати підлягають до стягнення за період лютий серпень 2015 р. та становлять 23 818,64 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 29 060,92 грн. слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24 799,45 грн. збитків за несвоєчасну та неповну оплату поставлених згідно договору товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби» (далі Позивач, Позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Радабанк» (далі - Третя особо, Позичальник) 19.02.2013р. укладено Кредитний договір № 16.13/12Г/0 (далі Кредитний договір).

В подальшому сторонами укладено додаткові угоди: №6 від 04.11.2014р., №7 від 02.02.2015р., № 8 від 17.03.2015р.

Згідно п. 1.1. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 8 17.03.2015р. кредитор, за наявності вільних грошових коштів зобовязується на положеннях та на умовах цього договору, надати позивальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 2 500 000,00 грн. зі сплатою 28% процентів річних в розмірі та на порядку, визначеними даним договором, надалі за текстом - кредит.

Процентна ставка за даним договором є фіксованою.

Сторони погодили, що:

У разі невиконання позичальником п.п. 6.17, 6.18. цього договору банк має право, починаючи з 10 числа наступного місяця за місяцем виникнення порушень, підвищити проценту ставку за користування кредитом на 2% річних. У разі, якщо здійснено вказане підвищення процентної ставки, її зниження на 2% річних може бути здійснено за клопотанням клієнта лише у разі повного виконання ним зобовязань, передбачених умовами цього договору, протягом щонайменше двох місяців поспіль.

При цьому підвищення процентної ставки за вказані порушення не позбавляє банк права на застосування інших заходів, передбачених цим договором за неналежне виконання позичальником умов цього договору, в т.ч. права вимагати дострокового погашення кредиту.

Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, відкличності, повернення та плати за користування. Допускається надання кредиту частками.

Надання траншів кредиту (якщо покупець ПрАТ «Кримський ТИТАН»): - після отримання від ТОВ «Підприємство Будвироби» (постачальник) наступних документів: рахунку, накладна, транспортна накладна, сертифікат якості, акт радіаційної безпеки та вибухонебезпечності на кожну відвантажену партію товару.

Надання траншів кредиту (якщо покупець ТОВ «ФОРРУММЕТ» та поставка товару здійснюється автотранспортом): - після отримання від ТОВ «Підприємство Будвироби» (постачальник) наступних документів: акт приймання металів чорних (вторинних), документ, що засвідчує походження металобрухту (акт походження товару, акт списання); сертифікат якості, посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну і радіаційну безпеку, товаро-транспортну накладу на кожну відвантажену партію товару.

Надання траншів кредиту (якщо покупець ТОВ «ФОРРУММЕТ» та поставка товару здійснюється залізничним транспортом): - після отримання від ТОВ «Підприємство Будвироби» (постачальник) наступних документів: акт приймання металів чорних (вторинних), документ, що засвідчує походження металобрухту (акт походження товару, акт списання); сертифікат якості, посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну і радіаційну безпеку, товаро-транспортну накладу на кожну відвантажену партію товару.

Надання траншів кредиту (якщо покупець ПАТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» та поставка товару здійснюється автотранспортом): - після отримання від ТОВ «Підприємство Будвироби» (постачальник) в підтвердження закупівлі товарів наступних документів: акт про походження товару, посвідчення про вибухобезпеки, хімічної та радіаційної безпеки (додаток «Г» до ДСТУ 4121-2002), завіреним, встановленим порядком, товаро-транспортну накладу на кожну відвантажену партію товару.

Надання траншів кредиту (якщо покупець ПАТ «Інтерпайп Дніпропетровський Втормет» та поставка товару здійснюється залізничним транспортом): - після отримання від ТОВ «Підприємство Будвироби» (постачальник) в підтвердження закупівлі товарів наступних документів: акт про походження товару, посвідчення про вибухобезпеки, хімічної та радіаційної безпеки (додаток «Г» до ДСТУ 4121-2002), завіреним, встановленим порядком, товаро-транспортну накладу на кожну відвантажену партію товару.

Надання траншів кредиту (якщо покупець ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод»): - після отримання від ТОВ «Підприємство Будвироби» (постачальник) в підтвердження закупівлі товарів наступних документів: рахунок, накладна, сертифікат якості.

Позичальник зобовязується, не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем надання траншу по кредиту, надати в банк видаткову накладну, засвідчену підписами та скріплену печатками, з обох сторін, на товар, відвантажений у попередньому місяці, якщо в цьому місяці надавалися транші по цьому кредитному договору.

Частиною першою статті 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Як вбачається з умов п. 1.1. Крединого договору в редакції Додаткової угоди № 7 та № 8 він є таким, що укладена з відкладальною обставиною (отримання траншу повязано з укладанням договору поставки з Відповідачем).

Позивач в позові зазначає, що у звязку з несвоєчасною оплатою відповідачем за Договором поставки за отриманий товар, позивач не зміг погасити вчасно транш у звязку з чим поніс збитки в розмірі 13 008,96грн., що є відсотками, нарахованими банком за користування кредитом, та які просить стягнути з відповідача.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобовязаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобовязаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Правомірними є доводи позивача (з посиланням на положення ст. 614 ЦК України) про те, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому обовязок доведення відсутності вини покладається саме на вказану особу.

Отже, для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобовязання дійсно спричинило отримання кредитором збитків та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного звязку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини.

Разом з цим, позивач повинен довести збитки, котрі були заподіяні відповідачем, безпосередній причинний звязок між діями відповідача і заподіянням збитків їх розмір, та вжиття відповідних заходів щодо їх запобігання. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобовязання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Опосередковані збитки підпадають під поняття комерційного ризику, визначеного ст. 44 Господарського кодексу України та не підлягають відшкодуванню, оскільки є складовою підприємницької діяльності.

В даному випадку, позивач пояснює понесення ним збитків у вигляді сплати банку відсотків несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обовязків по оплаті отриманого товару.

Отже, в цій частині позову необхідною умовою для стягнення збитків, є доведення того факту, що порушення Позивачем умов Кредитного договору 16.13/12Г/0. від 19.02.2013р. в частині своєчасного погашення кредитного траншу, напряму залежить від невиконання Відповідачем зобовязань за Договором поставки № 14035т від 15.04.2014р.

Однак, відповідно до ст.617 ЦК України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст.617 ЦК України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (фізичними особами - споживачами послуг з теплопостачання) чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Більше того, відповідно до ст.ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За таких обставин, в період порушення відповідачем строків оплати поставленого товару позивача ніхто не міг примусити до залучення кредитних коштів від банківських установ, оскільки дії позивача з цього приводу ґрунтуються передусім на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сплата позивачем відсотків за кредитним договором не пов'язана з простроченням виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставленого товару та ніяким чином не залежала від дій чи бездіяльності останнього.

Отже, додаткові витрати, на які посилається позивач, не були вимушеною необхідністю, не обумовлені протиправною поведінкою відповідача та не перебувають з нею у безпосередньому причинному зв'язку, а стали наслідком управлінських рішень позивача, що є його комерційним ризиком.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з положень ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, обов'язок щодо доведення наявності складу цивільного правопорушення, наявність всіх елементів якого є обовязковою передумовою деліктної відповідальності, покладається на позивача.

Всупереч цьому, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що збитки в розмірі 24799,45грн., спричинені саме через неправомірні дії чи бездіяльність першого відповідача, доказів вжиття відповідних заходів щодо їх запобігання.

З наведених обставин суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 107 880,00 грн., пені 32 290,15 грн., 3% річних 2 391,88 грн. та інфляційних втрат 23 818,64 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби» (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 20248512) суму основного боргу - 107 880,00 грн. (сто сім тисяч вісімсот вісімдесят грн. 00 коп.), пеню 32 290,15 грн. (тридцять дві тисячі двісті девяносто грн.. 15 коп.), 3% річних 2 391,88 грн. (дві тисячі триста девяносто одна грн. 88 коп.), інфляційні втрати 23 818,64 грн. (двадцять три тисячі вісімсот вісімнадцять грн. 64 коп.), - витрат по сплаті судового збору - 2 495,71 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять грн. 71 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 01.10.2015р.

Суддя ОСОБА_3