Рішення № 51833872, 23.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа № 910/19568/15 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія

"ОРАНТА"

про стягнення 25 332,46 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача: Петренко С.В. за довіреністю № Э.37.700/Д-971 від 20.01.2015

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 25 332, 46 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.09.2014 р. о 17 год. 30 хв. в м. Запоріжжі по вул.Калініна за участю транспортних засобів «DAEWOO Nexia», державний номер АЕ0346НК під керування Найдьонова Максима Сергійовича та транспортного засобу «DAIHATSU Sirion», державний номер АР5711АН під керування Прокопенко Віталія Євгеновича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № №910/19568/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.09.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи, також направлено запит до МТСБУ для витребування інформації.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 01.09.2015 р. від відповідача надійшов запит на позовну заяву, в якому він просив розглядати справу без участі представника Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» за наявними документами в матеріалах справи.

Також через відділ діловодства суду 06.08.2015 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та 12.08.2015 р. від МТСБУ надійшла інформація на судовий запит, яку залучено для матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.09.2015 р. представник позивача надав оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у дане судове засіданні 09.09.2015 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, визнав за доцільне відкласти розгляд відклав розгляд даної справи до 23.09.2015 р., повторно зобов'язав сторони надати суду певні документи та повторно викликав представників учасників судового процесу для участі у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23.09.2015 р. представник позивача надав усні пояснення та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 23.09.2015 р. не з'явився, про судове засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути спір на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 23.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

21.11.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (страховик) та ТОВ «АВТОКРЕДИТ-ПЛЮС» (страхувальник) було укладено договір № ZPH0CPS-13AL050 добровільного страхування наземного транспорту, за умовами якого застраховано ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки «DAEWOO Nexia», державний номер АЕ0346НК

За вказаним договором вигодонабувачем визначено страхувальника, страхова сума - 38170, 00 грн.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

30.09.2014 р. о 17 год. 30 хв. в м. Запоріжжі по вул. Калініна . сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «DAEWOO Nexia», державний номер АЕ0346НК під керування Найдьонова Максима Сергійовича та транспортного засобу «DAIHATSU Sirion», державний номер АР5711АН під керування Прокопенко Віталія Євгеновича що підтверджується довідкою № 9443632 від 07.11.2014 р. ВДАІ Комунарського РВ м.Запоріжжя (копія в матеріалах справи).

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки «DAEWOO Nexia», державний номер АЕ0346НК, зазнав пошкоджень.

Згідно з довідкою № 9443632 від 07.11.2014 р. виданої ВДАІ Комунарського РВ м.Запоріжжя, особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій Прокопенко Віталія Євгеновича, і його вина встановлена постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20.10.2014 р. у справі № 333/7753/14-п.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження суб'єкта оціночної діяльності ФОП Литвиненко Георгій Георгійович № 16602 від 06.10.2014 р, автомобіль «DAEWOO Nexia», реєстраційний номер АЕ0346НК, середня ринкова вартість 68 248,00 грн., потребував виконання відновлювально-ремонтних робіт, що з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становило 25 842, 46 грн.

23.10.2014 р. позивачем було складено страховий акт № И-2354, згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком складає 25 842, 46 грн.

На виконання умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Авто кредит Плюс» грошових коштів в розмірі 25 842, 46 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4496 від 24.10.2014 р. (копія в матеріалах справи).

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до полісу № АІ/1472030 Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «DAIHATSU Sirion» з державним номером АР5711АН.

Враховуючи наведене, Приватне акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» звернулося до господарського суду з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення 25 332, 46 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка була відшкодована позивачем страхувальнику.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «DAIHATSU Sirion» з державним номером АР5711АН зокрема, до відповідача у даній справі - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА».

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/8657818 встановлена франшиза у розмірі 510 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000, 00 грн.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» суми завданої шкоди в розмірі 25 332, 46 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (вул.Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081, ідентифікаційний код 00032945) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (вул.Набережна Перемоги, 32, м. Дніпропетровськ, 49094, ідентифікаційний код 33248430) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 25 332, 46 (двадцять п'ять тисяч триста тридцять дві) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 28.09.2015

Суддя І.О. Андреїшина