Рішення № 51833339, 29.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3493/14 29.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп»

До Фізичної особи - підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича

Про стягнення 19388, 17 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Кудрявченко О. С. (дов. 2/2014 від 30.12.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.04.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (далі по тексту - відповідач) про стягнення 19 388, 17 грн. заборгованості за договором № 730 поставки товару від 01.07.2012 року, з яких 19 002, 40 грн. основної заборгованості та 385, 77 грн. 3 % річних, а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3493/14, розгляд справи призначено на 01.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.04.2014 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, неповним виконанням позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі.

29.04.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано письмові пояснення по справі.

В судове засідання 29.04.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, надано оригінали документів по справі, для огляду судом в судовому засіданні, надав суду додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 730 поставки товару від 01.07.2012 року в частині оплати поставленого товару.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2012 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір № 730 поставки товару (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.4 договору, ціна, асортимент а інші характеристики товару, що постачається, відображається у накладній, яка має відповідати замовленню.

Пунктом 2.8. договору сторони погодили, що покупець має право повернути товар який не користується попитом чи товар термін придатності якого до споживання сплинув. Такий товар повинен бути вивезений постачальником протягом 5 діб з моменту отримання відповідного повідомлення покупця. При цьому в той самий термін постачальник повинен повернути кошти сплачені покупцем за товар який повертається.

Згідно п. 4.1. договору вартість партії товару визначається в накладних виписаних на підставі замовлення згідно з цінами затвердженими сторонами в специфікаціях.

Пунктом 4.2. договору сторони дійшли згоди, що покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 14 календарних днів з моменту продажу покупцем товару кінцевим споживачам.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19 002, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 70125 від 22.11.2013 року, № 70140 від 22.11.2013 року, № 78125 від 13.02.2013 року, № 78126 від 13.02.2013 року, № 78901 від 21.02.2013 року, № 79232 від 26.02.2013 року, № 79231 від 28.02.2013 року, № 79550 від 28.02.2013 року, № 80597 від 07.03.2013 року, які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками та штампами сторін.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, поставлений йому товар не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем вникла заборгованість за договором в розмірі 19 002, 40 грн.

Із наявних в матеріалах справи документів, а саме актів звірки взаєморозрахунків вбачається, що відповідач визнає свою заборгованість за договором в розмірі 19 002, 40 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією (копія наявна в матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 730 поставки товару від 01.07.2012 року є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 19 002, 40 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, при укладанні договору сторони погодили, що покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 14 календарних днів з моменту продажу покупцем товару кінцевим споживачам.

Відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач своїм правом на повернення товару, який не користується попитом чи термін придатності якого до споживання сплинув, встановленим п. 2.8. договору не скористався, і доказів іншого матеріали справи не містять, а також поставлений товар не оплатив, що свідчить про недобросовісне виконання ним своїх обов`язків, то суд приходить до висновку, що факт реалізації товару відбувся (є таким, що настав) станом на 30.06.2013 року. Доказів іншого суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 19 002, 40 грн. та/або доказів повернення поставленого товару позивачу, відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 19 002, 40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.2. договору та ст. 212 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 385, 77 грн. за загальний період прострочення з 30.06.2013 року по 03.03.2014 року ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку позивача. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, буд. 19, кв. 36; код ЄДРПОУ 2625110834; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» (03055, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 10/12-Д; код ЄДРПОУ 36126345) 19 002 (дев'ятнадцять тисяч дві) грн. 40 коп. основного боргу, 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 77 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.05.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко