Постанова № 51829081, 29.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа№ 910/14599/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Мальченко А.О.

при секретарі: Захарчук Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидорук Н.В. (довіреність № 671/18 від 12.03.2015)

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Стаднюк Ю.М. (довіреність б/н від 28.07.2015), Малій М.І. (директор)

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2015р.

у справі № 910/14599/15 ( суддя: Пукшин Л.Г.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до 1) приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Арматех-сервіс"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 13164, 59 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 13164, 59 грн.

У серпні 2015 року, позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача-1 матеріальні збитки в сумі 13 164,59 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі №910/14599/15 припинено провадження в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Арматех-Сервіс", позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" задоволено: стягнуто з приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" страхове відшкодування в сумі 13 164 грн. 59 коп.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 215350Га\13к-03 від 14.08.2013 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача-1 як особи, відповідальної за завдані збитки. Зазначив також, що за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АС\7976757) передбачена франшиза 0 грн., отже з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування 13 164, 59 грн. (сума виплаченого позивачем 59 695,67 грн. - часткова оплата 46 531,08 грн.)

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. у справі № 910/14599/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" недоплачене страхове відшкодування в розмірі 1 463,36 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 вказав на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги, що відповідно до звіту № 2630/94727 від 28.07.2015 з оцінки транспортного засобу вартість відновлювального ремонту автомобіля, з урахуванням зносу, становить 47994,44 грн., ПрАТ "Просто-Страхування" виплатило страхове відшкодування по даному страховому випадку в розмірі 46531,08 грн., таким чином борг відповідач-1 складає 1463,36 грн, який ним і визнається. При цьому, на думку відповідача-1, при розрахунку розміру матеріального збитку, у даному випадку, має застосовуватись коефіцієнт фізичного зносу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" та призначено справу № 910/14599/15 до розгляду.

15.09.2015р. через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін в зв'язку з тим, що коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля "Renault", державний номер АІ 5303 ЕА, 2012 року випуску, дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП строк його експлуатації не перевищує двох років.

21.09.2015р. через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи, що відповідно до звіту № 8375 від 07.03.2014 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Renault", державний номер АІ 5303 ЕА, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю.

29.09.2015 року представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача 1, за наявними у справі доказами

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до довідки № 9351966 про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2014 року у справі № 569/2052/14-п, 17.02.2014 року в м. Бориспіль на перехресті вул. Київський шлях - Ленінградська, Шутько Юрій Агатолійович, керуючи автомобілем "Peugeot Boxer", д.н. АА 1884 КХ, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "Renault", д.н. АІ 5303 ЕА (а.с.38).

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2014 року у справі № 569/2052/14-п (а.с.39), Шутько Юрія Агатолійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Renault", д.н. АІ 5303 ЕА.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № №215350Га/13к-03 від 14.08.2013р. (а.с.17).

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку № 8375 від 07.03.14, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Renault", державний номер АІ 5303 ЕА, в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складає 60 885,08 грн. (а.с. 52)

Відповідно до рахунку № 1400 від 21.02.2014 року сума відновлювального ремонту (реальних збитків) автомобіля "Renault", державний номер АІ 5303 ЕА, в результаті його пошкодження при ДТП склала 60 520,67 грн. (а.с.74)

Як видно з матеріалів справи, транспортним засобом - "Peugeot Boxer", д.н. АА 1884 КХ, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю "Renault", д.н. АІ 5303 ЕА, керував Шутько Юрій Анатолійович, вина останнього встановлена у судовому порядку. Отже, Шутько Юрій Анатолійович є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю "Renault", д.н. АІ 5303 ЕА, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Цивільно-правова відповідальність Шутька Ю.А. застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідача -1 приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» за полісом АС\7976757 (а.с.40)

Як вбачається з страхового акту №1.002.14.00885/VESKO7784 від 18.03.2014 року, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування на загальну суму 59 695,67 грн.(а.с.76). Зазначені кошти в розмірі 59 695,67грн. позивачем були виплачені, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 96 736 від 19.03.2014 року (а.с.79).

Позивач звернувся з позовними вимогами на підставні того, що 03.10.2014 року звертався до відповідача 1 з заявою № 8505/26 про відшкодування в порядку регресу шкоди, проте, відповідач-1 кошти в добровільному порядку не сплатив (а.с.80).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля "Peugeot Boxer", д.н. АА 1884 КХ була застрахована в ПрАТ "ПРОСТО-Страхування", про що між останнім, як страховиком, та ТОВ «Арматех-Сервіс» (відповідач-2) з відповідача-1 підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 13164,59 грн., з урахуванням часткової оплати в розмірі 46 531,08 грн. зазначивши, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача-1 саме в межах фактичних витрат, тобто в розмірі фактично сплаченого страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, передбачено, що завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як передбачено ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стттею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Аналізуючи зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача-1 саме в межах фактичних витрат, тобто, в розмірі фактично сплаченого страхового відшкодування, отже, саме на таку суму у відповідача 1 виникає обов'язок зі сплати страхового відшкодування.

Необґрунтованими є посилання відповідача-1 на необхідність вирахування коефіцієнту фізичного зносу для визначення суми, що підлягає виплаті позивачу, так як останній не надав доказів того, що автомобілю "Renault", державний номер АІ 5303 ЕА потрапляв в іншу дорожньо-транспортну пригоду та відповідно вартість матеріального збитку повинна обраховуватись з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, оскільки складові ДТЗ мають сліди попередніх аварій, відновлювального ремонту або корозійного руйнування.

Аналогічну правову позицію стосовно визначення обсягів права вимоги, яке переходить до страховика, який виплатив страхове відшкодування до особи, що відповідальна за спричинення збитків, наведено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015р. по справі № 910/7163/14.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, сума відновлювального ремонту автомобілю "Renault", державний номер АІ 5303 ЕА, згідно рахунку № 1400 від 21.02.2014 року - 60 520,67 грн., після вирахування суми франшизи, передбаченої договором добровільного страхування наземного транспорту №215350Га/13к-03 від 14.08.2013р., яка складає 825,00 грн., сума відновлювального ремонту становить 59 695,67 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в разі незгоди з розміром витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом, скаржник не був позбавлений права звернутись з клопотанням про призначення судово-технічної експертизи, у відповідності до ст. ст. 41, 79 ГПК України.

Зважаючи на викладене, колегія судів погоджується висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 13 164 грн. 59 коп. (59 695,67 (розмір виплаченого страхового відшкодування з урахуванням франшизи мінус 46 531,08 грн. страхове відшкодування, сплачене відповідачем-1).

Також, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження в частині позовних вимог до відповідача -2 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач ,подавши заяву про уточнення позовних вимог у серпні 2015 року відмовився від позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі № 910/14599/15, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі № 910/14599/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі № 910/14599/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14599/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

А.О. Мальченко