Рішення № 51828943, 01.10.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 р. Справа № 923/1427/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

про стягнення 5 872 грн. 90 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Колганова Ю.М., представник за довіреністю № 01-4/56 від 31.12.2014р.;

від відповідача - ОСОБА_3, представник за довіреністю від 01.09.2015р.

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5 872 грн. 90 коп. за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 471 від 04.10.2013р., укладеного сторонами на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 26.06.2014 року по справі № 923/686/14, яке набрало законної сили 06.07.2014р.

В засіданні суду позивач позовні вимоги підтримав в повному розмірі.

08 вересня 2015 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 818,62 грн., 3% річних в сумі 56,78 грн. та пені в сумі 953,41 грн., оскільки вважає дані вимоги необґрунтованими та незаконними.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що ним надсилались відповідачу листи про встановлення нових тарифів на спожиту теплову енергію, надав до суду копії листів від 18.12.2014р. № 06-1/2817 та № 06-1/654 від 18.03.2015р., однак доказів направлення цих листів відповідачу позивач до суду не надав. Відповідач зазначені листи не отримував. В підтвердження спожитого обсягу теплової енергії відповідачем, позивач надав до суду "відомості-звіти" про використання теплової енергії та параметрів теплоносія по показанням тепло лічильника за листопад 2014р.-березень 2015р., однак відповідач з даними документами ознайомлений не був, його підпису про отримання цих відомостей та ознайомлення з ними на даних документах не має.

Позивач надав до суду копії рахунків за спожиту теплову енергію за листопад 2014р. - березень 2015р. та копії супровідних листів до цих рахунків, однак відповідач рахунків не отримував та про суми вартості спожитої теплової енергії повідомлений не був, а здійснити розрахунок вартості спожитої теплоенергії самостійно відповідач не мав можливості, оскільки не знав тарифів та обсягів спожитої теплової енергії. Позивач надав до суду копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення на ім'я ПП ОСОБА_1, на деяких з яких поставлені номера супровідних листів до рахунків, однак такого повідомлення не має на лист № 06-1/372 від 13.02.2015р., а також на цих повідомленнях відсутня відмітка та підпис відповідача або його представника про отримання цих листів. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач вважає, що в нього не було можливості здійснити оплату за спожиту в листопад 2014р. - березень 2015р. теплоенергію, оскільки позивач не повідомив його про обсяги, ціну та вартість спожитої теплової енергії, тому відповідач не прострочив виконання умов договору по оплаті та застосовувати ст. 625 ЦК України та нараховувати індекс інфляції до суми вартості теплоенергії та 3% річних до відповідача позивач не має законних підстав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

ПАТ "Херсонська ТЕЦ" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств". Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії.

Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії; підігрів води.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат рентабельності, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.

Господарським кодексом України, Законом України "Про ціни та ціноутворення", іншими законодавчими актами встановлено, що в Україні діють вільні та регульовані ціни. Наведені норми свідчать, що вартість послуг з постачання теплової енергії відноситься до сфери регульованих цін і встановлюється уповноваженим державним органом.

Частиною шостою статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Крім того, ПАТ "Херсонська ТЕЦ" направляло відповідачу лист повідомлення щодо зміни тарифів. Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувались ПАТ "Херсонська ТЕЦ" у листопаді 2014 року затверджена постановою № 595 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 23.05.2014р., протягом грудня 2014 - лютого 2015 року постановою № 618 від 28.11.2014р., протягом березня 2015 року постановою № 282 від 27.02.2015 року.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Херсонської області від 26.06.2014р. по справі № 923/686/14 було визнано укладеним договір № 471 від 04.10.2013р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль", на умовах поданого ПАТ "Херсонська ТЕЦ" проекту договору, який викладеного в рішенні господарського суду Херсонської області від 26.06.2014р., яке набрало законної сили 06 липня 2014 року.

Відповідно до пункту 1 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до вказаного договору об'єктом надання послуг є приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Херсон, вул.Перекопська, б.163/2 (66), площею 40,5 кв.м.

Виконання позивачем умов договору підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, в тому числі у приміщенні відповідача, за листопад, грудень 2014р., за січень, лютий, березень 2015р., що знаходяться у матеріалах справи (а.с.28-32), розрахунком спожитої теплової енергії за період листопад 2014р. - березень 2015р., що знаходяться у матеріалах справи (а.с.26-27), відомістю-звітом про спожиту теплову енергію та параметрах теплоносія за показаннями тепло лічильника з листопада 2014 року по березень 2015 року (а.с.34-38).

Наказом від 20 жовтня 2011 року ОСОБА_4 призначено відповідальною за збереження пломб, зняття показів тепло лічильника та надання їх у теплопостачальну організацію в узгоджені строки.

Згідно з п. 8 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги позивача не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Відповідно до п.15 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки №№ 0-126 за листопад 2014р. на суму 771 грн. 42 коп., за грудень 2014р. на суму 888 грн. 74 коп., за січень 2015р. на суму 217 грн. 99 коп., за лютий 2015р. на суму 754 грн. 60 коп., за березень 2015р. на суму 1 411 грн. 34 коп., які вручались відповідачу особисто під підпис, що підтверджується копіями цих рахунків, супровідними листами та поштовими повідомленнями про направлення рахунків за відповідний період (а.с.39-52).

Позивачем направлялись відповідачу вимога про сплату заборгованості від 25.05.2015р. № 06-1/1120. Крім того, із супровідним листом від 07.07.2015р. № 06-1/1409 направлено акт звірки взаєморозрахунків від 07.07.2015р. Відповіді на зазначені листи відповідачем на надано, другий примірник акту звірки розрахунків не повернуто.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 4 044 грн. 09 коп.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 4 044 грн. 09 коп. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4 044 грн. 09 коп. є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 12 Договору, відповідно до якого за несвоєчасне внесення плати зі споживача стягується в безспірному порядку, крім суми основної заборгованості, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати, сума інфляційних втрат за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми заборгованості. Пунктом 18 Договору визначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим Договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати в безспірному порядку, крім суми основної заборгованості, передбачених п.12, штрафні санкції, інфляційні витрати та 3% річних.

Крім того, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм закону та Договору позивачем за прострочення виконання зобов'язань по оплаті спожитих послуг з теплопостачання нараховано:

- 56 грн. 78 коп. - 3% річних;

- 818 грн. 62 коп. - інфляційних збитків;

- 953 грн. 41 коп. - пені.

Зазначене підтверджується детальним розрахунком заборгованості по договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 471 від 04.10.2013р. (а.с.60-65).

Суд, перевіривши розрахунок нарахованих сум інфляційних втрат наведений позивачем, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення зазначених сум підлягають частковому задоволенню в сумі 779 грн. 62 коп. з огляду на наступне.

При нарахуванні втрат від інфляції кредитор має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце дефляція), а отже сума боргу в цей період зменшується.

В рекомендаціях Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначено, що сума, внесена в період з 01 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Листом Вищого господарського суду від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" роз'яснено, що при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15-й день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, інфляційні в сумі 38,99 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, інші реквізити суду не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м.Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771, р/р № 26036303006572 в ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) суму заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 471 від 04.10.2013р. в сумі 4 044 грн. 09 коп.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, інші реквізити суду не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771, р/р № 26006300006572 в ХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) суму 3% річних в розмірі 56 грн. 78 коп., суму пені в розмірі 953 грн. 41 коп., суму інфляційних в розмірі 779 грн. 63 коп. та 1 814 грн. 21 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.10.2015р.

Суддя В.В.Литвинова