Постанова № 51828941, 21.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2012 № 55/359

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ільєнок Т.В.

суддів: Мартюк А.І.

ОСОБА_1

при секретарі

судового засідання: ОСОБА_2

за участі представників

сторін:

позивача: ОСОБА_3- дов. № 10 від 04.01.2012 р.;

відповідача: ОСОБА_4- дов. № 562 від 02.08.2011 р.;

третьої особи: ОСОБА_5- дов. № 049/12 від 21.06.2012 р..

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «Каштан»

на рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2012 р.

у справі № 55/359 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

третя особа, яка не

заявляє самостійні

вимоги на предмет спору

на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 23 021,35 грн..

ВСТАНОВИВ:

Позивач ВАТ «Страхова компанія «НОВА», звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача ПАТ «Страхова компанія «Каштан» про стягнення стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 23 021,35 грн., 903,81 грн. пені та 400,00 грн. вартість за проведення автотоварознавчого дослідження.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до Договору страхування від 10.07.2009 р. № 3565 було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 22 227,54 грн. шляхом укладення Угоди від 31.11.2010 р. № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог, внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 ЗУ Про страхування, ст.. 993 ЦК України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.12.2011 р. № 55/359 позовні вимоги задоволено частково, а саме:

- стягнуто з відповідача на користь позивача 21 717, 54 грн. основного боргу та 903,81грн. пені;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням, відповідач ПАТ «Страхова компанія «Каштан» звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2011р. № 55/359 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме, в розмірі страхового відшкодування у сумі - 16 457,04 грн..

Апеляційна скарга мотивована на тому, що судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного Рішення, було неправильно застосовано норми матеріального права, а зроблені висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою КАГС від 20.02.2012 р. № 55/359 суддя Ільєнок Т.В. ухвалила відновлення пропущеного строку апеляційного оскарження ПАТ «Страхова компанія «Каштан» на Рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2011р. № 55/359.

Ухвалою КАГС від 20.02.2012 р. № 55/359 колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В, судді Борисенко І.В., Шипко В.В. прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Каштан» на Рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2011р. № 55/359 та призначено її до рогляду.

17.04.2012 р. через канцелярію суду представником позивача було надано письмовий Відзив на апеляційну скаргу за яким позивач вважає доводи апеляційного оскарження безпідставними та необґрунтованими, в звязку з чим просить колегію суддів відмовити у її задоволенні, оскаржуване в апеляційному порядку Рішення суду першої інстанції залишити без змін.

13.04.2012 р через канцелярію суду представником позивача було надано письмовий Відзив на апеляційну скаргу за яким позивач вважає доводи апеляційного оскарження безпідставними та необґрунтованими, в звязку з чим просить колегію суддів відмовити у її задоволенні, оскаржуване в апеляційному порядку Рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалами КАГС від 19.04.2012 р. та від 29.05.2012 р. продовжувався строк розгляду даної справи за Клопотаннями сторін.

Розпорядженням Голови КАГС від 20.06.2012 р. № 01-22/3/2 змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В; судді: МартюкА.І., ОСОБА_1.

У останнє судове засідання призначене 21.06.2012 р. зявився представники усіх учасників судового процесу. Свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги залишили без змін.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ПАТ «Страхова компанія «Каштан», Рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2011 р. № 55/359 змінити, позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.07.2009 р. між позивачем - ВАТ "Страхова компанія НОВА та третьою особою ТОВ ІЛТА укладено генеральний договір страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, обєктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспорту засобу марки Peugeot , державний номер НОМЕР_1.

Предметом договору є страхування автомобіля марки Peugeot , державний номер НОМЕР_1 на випадок заподіяння шкоди третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначеного транспортного засобу.

08.07.2011 р. в м. Кіровограді на перехресті вул. Родімцева та пров. Експериментального було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Peugeot, державний номер НОМЕР_1, під управлінням власника ОСОБА_6. та автомобіля НОМЕР_2, під управлінням власника ОСОБА_7 а саме: ОСОБА_7 керуючи автомобілем НОМЕР_2 не дотримався безпечної дистанції, зіткнувся з автомобілем Peugeot, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_7 вимог ст.124 КпАП України, що підтверджується Постановою Кіровоградського райсуду м. Кіровограда від 09.08.2010р. по справі №3-2693/10, відповідно до якої ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до Висновку спеціаліста автотоварознавця (Звіт № 683), складеного 17.09.2010 р. ПП Візе, сума матеріального збитку, вчиненого власникові автомобіля автомобілем Peugeot, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 59 978, 26 грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 683 від 17.09.2010р. витрати на ремонт транспортного засобу автомобіля Peugeot (державний номер НОМЕР_1) становить 59 978,26 грн..

На підставі страхового акту № 3435, від 30.11.2010 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування № 3565 від 10.07.2009 р., сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 22 227, 54 грн., шляхом укладення Угоди №1 від 31.11.2010р. про проведення заліку взаємних однорідних вимог.

Статтею 27 ЗУ "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що до позивача перейшло в межах суми 22 227,54 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів вбачається, що транспортний засіб автомобіль НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди забезпеченому автомобілю Peugeot, державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_7.

Господарським судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_3 застрахована у відповідача ОСОБА_8 Страхова компанія Каштан на підставі Полісу № ВС/7774690, строк дії якого визначено періодом з 26.08.2009 р. (11:20) по 25.08.2010 р..

Відповідно до п. 4 Полісу № ВС/7774690 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована Полісом є - ОСОБА_7.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (Поліс № ВС/7774690) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (п. 2 Полісу).

Відповідно до ст. 12.1 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи визначені Полісом №ВС/7774690 розміри лімітів відповідальності та франшизи, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартісті відновлюваного ремонту транспортного засобу у розмірі 21 717, 54 грн. (22 227, 54 грн. - 510,00 грн. франшиза) є обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Із доводів апеляційного оскарження вбачається, що позивач - ПАТ «СК «Каштан» категорично не погоджується з таким висновком суду першої інстанції посилаючись на наступне.

Відповідно до ч. 5 Розділу 3 Звіту № 683 вартість відновлюваного ремонту автомобіля „Peugeot, державний номер НОМЕР_1 складає 59 978,26 грн. При цьому відповідно до ч. 3 Розділу 3 Звіту ринкова вартість автомобіля „Peugeot (державний номер НОМЕР_1) на момент перед пошкодженням складав 49 879,04 грн..

За висновком скаржника, при пошкодженні автомобіля „Peugeot, державний номер НОМЕР_1, при ДТП максимальна сума матеріального збитку не може перевищувати вартості автомобіля до ДТП.

З огляду на наведене, скаржник стверджує, що при визначенні суми матеріального збитку завданого власнику автомобіля „Peugeot, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, місцевий господарський суд дійшов до хибного висновку, що призело до неправильного вирішення спору по суті.

Колегія суддів, дослідивши наявні у справі документи, та заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно ст. 3 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.1. ст. 30 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування).

З огляду на те, що Звітом № 683 вартість відновлювального ремонту автомобіля „Peugeot (державний номер НОМЕР_1) значно перевищує його ринкову вартість до ДТП, то колегія суддів дійша висновку, що його ремонт, в силу вищевказаної норми Закону є економічно необгрунтованим.

Також ст. 30 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено, що якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Колегією суддів встановлено, що відповідо до поданого позивачем страхового ОСОБА_4 (остаточний) від 30.11.2010 р. № 3435 за справою від 15.07.2010 р. № УР-0004087 сума залишків автомобіля „Peugeot, державний номер НОМЕР_1 (вартість автомобіля після ДТП) становить 35 500,00 грн. (п. 4.7.).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач має відшкодувати позивачу лише різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати по евакуації автомобіля з місця ДТП з вирахуванням франшизи за полісом №ВС/7774690 виходячи з наступного розрахунку:

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 903,81 грн. пені, то колегія суддів вважає ці вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Законами України „Про страхування та „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч.2 ст.551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено апеляційним судом та не спростовано позивачем, письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені) між сторонами у справі не вчинявся, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 1981,66 пені.

Водночас, згідно з п. 37.2 ст. 32 Закону Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, положення п. 37.2 ст. 32 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 3 ст.549 ЦК України).

Однак, ані Цивільним кодексом України, ані Законами України „Про страхування та „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею), в звзку з чим позовна вимога про стягення нарахованої пені у розмірі 903,81 грн. задоволенню не підлягає як заявлена необгрунтовано.

Щодо відмови місцевого господарського суду у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 400,00 грн., то колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки чинним законодавством не передбачено стягнення в порядку регресу витрат на автотоварознавче дослідження.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що Рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2011 р. № 55/359 є таким, що прийнято з неправильним застосуванянм норм матеріального права, що відбулося при неповному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення для справи, а тому підлягає зміні, приймаючи нове судове рішення, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, а саме в загальній сумі 16 457, 04 грн..

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Каштан» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2011 р. № 55/359 змінити.

Прийняти нове судове рішення в наступній редакції:

„ Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - ПАТ Страхова компанія Каштан (ідентифікаційний код 32071894) на користь позивача ВАТ "Страхова компанія НОВА, м.Київ (ідентифікаційний код 31241449) 16 457 (шіснадцять тисяч чотириста пядтесят сім) грн. 04 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 164 (сто шісдесят чотири) грн. 57 коп. - витрати по сплаті державного мита та 168 (сто шісдесят вісім) грн. 71 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити

Стягнути з позивача ВАТ "Страхова компанія НОВА, м.Київ (ідентифікаційний код 31241449) на користь відповідача - ПАТ Страхова компанія Каштан (ідентифікаційний код 32071894) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. - судового збору за апеляційним оскарженням.

Господарському суду м. Києва видати відповідні накази.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р. № 55/359 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р. № 55/359 може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 55/359 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддяІльєнок Т.В.

СуддіМартюк А.І.

ОСОБА_1