Рішення № 51827424, 18.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2015

Справа №910/17697/15

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузанівка»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістрой»

про

стягнення 10016 грн. 42 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістрой» про стягнення 10016 грн. 42 коп., з яких 8355 грн. 60 коп. основного боргу, 541 грн. 17 коп. 3% річних та 1119 грн. 65 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 527 поставки продукції ПАТ «ІДС-Груп» від 03.07.2012 не здійснив оплату за поставлену позивачем продукцію за видатковою накладною № ЛРН00202910 від 14.07.2012, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 8355 грн. 60 коп. Крім того, у зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання (оплати за поставлений товар), позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 541 грн. 17 коп. за період з 29.07.2012 по 24.09.2014 та інфляційні втрати у розмірі 1119 грн. 65 коп. за період з 29.07.2012 по 24.09.2014 (з серпня 2012 року по серпень 2014 року).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 порушено провадження у справі № 910/17697/15; розгляд справи призначено на 31.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 18.09.2015.

Представник позивача у судове засідання 18.09.2015 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20882459 від 16.07.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень (вручене адресату особисто).

Представник відповідача у судове засідання 18.09.2015 не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20882463 від 16.07.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 18.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полістрой» (покупець) укладено Договір № 527 поставки продукції ПАТ «ІДС-Груп», відповідно до умов якого продавець зобов’язаний протягом строку дії даного Договору передавати покупцю у власність для наступної реалізації, а покупець – приймати та оплачувати товар на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціни на товар встановлюються на договірній основі і вказуються у заявці (накладній), яка є невід’ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору, продавець може здійснювати поставку за домовленістю з покупцем у формі товарного кредиту; в такому випадку покупець здійснює розрахунок не пізніше 14 календарних днів з моменту відвантаження вказаного у накладній (рахунку-фактурі) товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця або шляхом внесення у касу підприємства.

Відповідно до п. 2.3 Договору, сума Договору визначається як сума всіх партій продукції, яка поставлена протягом дії даного Договору.

Згідно з п.п. 3.1, 4.1 Договору, товар поставляється в асортименті, за цінами і у кількості, вказаними у накладній (рахунку-фактурі), яка складена відповідно до заявки покупця.

Відповідно до п. 4.2 Договору, передача товару продавцем покупцю здійснюється на підставі товарно-супровідних документів.

Згідно з п. 8.1 Договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє протягом 3 років.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на підставі заявки покупця ЛЗК00199786 від 13.07.2012 (про що зазначено у видатковій накладній) позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на суму 8355 грн. 60 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ЛРН00202910 від 14.07.2012, в якій також міститься посилання на укладений між сторонами Договір № 527 поставки продукції ПАТ «ІДС-Груп» від 03.07.2012 (копія долучена до позовної заяви; оригінал оглянуто у судовому засіданні 31.07.2015).

Крім того, у судовому засіданні 31.07.2015 представник позивача долучив до матеріалів справи податкову накладну, яка підтверджує факт здійснення господарської операції на суму 8355 грн. 60 коп. (поставки товару відповідачу за Договором № 527 поставки продукції ПАТ «ІДС-Груп» від 03.07.2012).

У судовому засіданні 31.07.2015 представник позивача надав пояснення щодо того, що у нього не збереглась заявка покупця на поставку товару за видатковою накладною № ЛРН00202910 від 14.07.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з п. 2.2 Договору, продавець може здійснювати поставку за домовленістю з покупцем у формі товарного кредиту; в такому випадку покупець здійснює розрахунок не пізніше 14 календарних днів з моменту відвантаження вказаного у накладній (рахунку-фактурі) товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця або шляхом внесення у касу підприємства.

Відповідно до пояснень представника позивача у судовому засіданні 31.07.2015, поставка за видатковою накладною № ЛРН00202910 від 14.07.2012 здійснювалась саме на умовах п. 2.2 Договору, та між сторонами було досягнуто згоди щодо оплати поставленого товару не пізніше 14 календарних днів з моменту відвантаження.

Таким чином, з огляду на те, що останній день строку виконання відповідачем свого обов’язку з оплати за поставлений товар припадає на вихідний день (субота, 28.07.2012), суд дійшов висновку, що відповідно до положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший робочий день – понеділок, 30.07.2012.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістрой» у розмірі 8355 грн. 60 коп. підтверджується наявним в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 8355 грн. 60 коп., у зв’язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістрой» основного боргу у розмірі 8355 грн. 60 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання (оплати за поставлений товар), позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 541 грн. 17 коп. за період з 29.07.2012 по 24.09.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок виникнення прострочення виконання відповідачем зобов’язання з оплати за поставлений товар.

Так, обґрунтованим початком періоду нарахування 3% річних є 31.07.2012, оскільки, як встановлено судом, свій обов’язок з оплати за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № ЛРН00202910 від 14.07.2012 відповідач повинен був виконати не пізніше 30.07.2012.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування):

№ видаткової накладної

Сума боргу

Період прострочення

Сума 3% річних за період прострочення, грн.

№ ЛРН00202910 від 14.07.2012

8355,60 грн.

31.07.2012

31.12.2012

105 грн. 47 коп.

№ ЛРН00202910 від 14.07.2012

8355,60 грн.

01.01.2013

31.12.2013

250 грн. 67 коп.

№ ЛРН00202910 від 14.07.2012

8355,60 грн.

01.01.2014

24.09.2014

183 грн. 37 коп.

Всього:

539 грн. 51 коп.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістрой» 3% річних у розмірі 541 грн. 17 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 539 грн. 51 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1119 грн. 65 коп. за період з серпня 2012 року по серпень 2014 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв’язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістрой» інфляційних втрат у розмірі 1119 грн. 65 коп. підлягають задоволенню у повному розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістрой» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 49-А; ідентифікаційний код: 32594663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» (65102, Одеська обл., м. Одеса, пляж Лузанівка; ідентифікаційний код: 22481842) суму основного боргу у розмірі 8355 (вісім тисяч триста п’ятдесят п’ять) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 539 (п’ятсот тридцять дев’ять) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 1119 (одна тисяча сто дев’ятнадцять) грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 70 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.09.2015

Суддя І.М. Отрош