Рішення № 51827165, 23.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/20293/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 6 418,55 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Пироженко Л.П.- представник за довіреністю № 03/13 від 20.01.15

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 23.09.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 418,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.03.2012 між сторонами було укладено договір поставки товару № 891/21.03.2012, на підставі якого позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов'язався примати та оплачувати товар на умовах викладених у договорі. За доводами позивача, ТОВ «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» належним чином виконало зобов'язання за договором та у період з 21.02.2012 по 31.07.2015 поставило відповідачу товар на суму 328 632,10 грн. Відповідач в свою чергу було повернуто частину товару на суму 58 956,32 грн та оплачено товар на суму 263 746,65 грн, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 6 418,55 грн., з яких: 5 929,13 грн. - основна заборгованість та 489,42 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.08.2015 порушено провадження у справі № 910/20293/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 23.09.2015.

У судове засідання, призначене на 23.09.2015, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав документи, що були долучені до матеріалів справи та заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку просив прийняти до розгляду. В обґрунтуванні поданої заяви зазначається, що відповідачем після порушення провадження у справі було оплачено основну суму боргу у розмірі 5 929,08 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ПН680503 від 07.09.2015 р., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 489,42 грн. - 3% річних та понесені судові витрати.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач в судове засідання 23.09.2015 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0318618301150, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 17.08.2015.

Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» (надалі - позивач, постачальник) Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки товару № 891/21.03.2012 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору асортимент та ціна товару зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Вартість партії товару визначається в накладних виписаних на підставі замовлення згідно з цінами затвердженими сторонами в специфікації (п. 4.1. договору).

Покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 21 банківських днів з моменту отримання товару (п. 4.2. договору).

За доводами позивача, ТОВ «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» належним чином виконало зобов'язання за договором та у період з 21.02.2012 по 31.07.2015 поставило відповідачу товар на суму 328 632,10 грн. Відповідач в свою чергу було повернуто частину товару на суму 58 956,32 грн та оплачено товар на суму 263 746,65 грн, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 5 929,13 грн, станом на момент подачі позову до суду.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем неодноразово направлялися претензії на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість. Вказані претензії залишені з боку відповідача без реагування, борг не погашено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

В процесі розгляду справи відповідачем, було погашено борг у сумі 5 929,08 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ПН680503 від 07.09.2015 р., у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 489,42 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2. договору Покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 21 банківських днів з моменту отримання товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 263 746,65 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи). Відповідач в свою чергу було повернуто частину товару на суму 58 956,32 грн та оплачено товар на суму 263 746,65 грн, що також підтверджується матеріалами справи. Борг у сумі 5 929,13 грн сплачено позивачем після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.2. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент подачі позову до суду настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 489,42 грн за обґрунтованим розрахунком позивача з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором, а тому позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03186, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» (18008, м. Черкаси, вул.. Смілянська, буд. 122/1, ідентифікаційний код 37400134) 3 % річних у розмірі 489 (чотириста вісімдесят дев'ять) грн 42 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.