Рішення № 51827123, 21.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2015Справа №910/18850/15

За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДепартамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провиселення з орендованого майна

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Гайдай Т.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Захарчук К.П. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ :

Комунальним підприємством "Київський метрополітен" заявлено позов про виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 26,0 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро "Святошино" (східний вестибюль №1), а також про демонтування тимчасових огороджуючих конструкцій, що належать ФОП ОСОБА_1 та знаходяться за адресою станція метро "Святошино" (східний вестибюль №1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки строк дії укладеного між сторонами Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №526 від 20.07.2012 припинив свою дію, орендодавець повідомив відповідача про відмову від продовження дії договору оренди та просив звільнити займану частину приміщення, однак ФОП ОСОБА_1 продовжує користуватись об'єктом оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 порушено провадження у справі №910/18850/15, розгляд справи призначено на 07.09.2015, а також на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

25.08.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

03.09.2015 відповідач через відділ діловодства суду подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечила з підстав того, що вона належним чином виконувала свої обов'язки за договором оренди, а позивач не повідомляв її про намір використовувати об'єкт оренди для власних потреб. Тому, оскільки ФОП ОСОБА_1 повідомляла позивача про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору найму, в позові необхідно відмовити.

07.09.2015 третя особа через відділ діловодства суду подала письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи в судове засідання, розгляд справи відкладено до 21.09.2015.

Представник позивача в судове засідання 21.09.2015 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні також підтримав позовні вимоги.

Незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, відповідач у засідання господарського суду свого представника не направив, втім подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необґрунтованістю.

Так, у пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Вказані обставини подання суду необґрунтованих належним чином клопотань в сукупності з тривалим ненаданням письмових пояснень у справі та заперечень проти заявлених позовних вимог, а також витребуваних судом документів, можуть свідчити про зловживання відповідачем процесуальними правами.

Вищий господарський суд України в Інформаційному листі №01-08/140 від 15.03.2010 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснив, що матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

При цьому суд виходить з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар), а також Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (підприємство) укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №526, відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 12.06.2012 №121 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря; далі - об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: станція метро "Святошин" (східний вестибюль №1), Б/Н, для торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.1. договору).

За умовами пункту 2.1. договору об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», загальною площею 26,0 кв.м. та зазначена в викопіюванні з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.4. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен".

Пунктом 4.15. договору сторони визначили обов'язок орендаря після припинення дії договору оренди протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству.

Згідно з п. 8.5.6. договору у разі припинення дії цього договору, орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Святошин" в термін, визначений п. 4.15. договору від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, підприємство самостійно, на власний розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 до 29.03.2015 (п. 9.1. договору).

В пункті 9.7. договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов даного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування частину переходу, що перебуває на балансі КП "Київський метрополітен", загальною площею 26,0 кв.м. та розташована за адресою: м. Київ, станція метро "Святошин" (східний вестибюль №1), про складено Акт приймання-передачі нерухомого майна від 20.07.2012.

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №062/07/17-1005 від 02.02.2015 повідомило орендаря та балансоутримувача про припинення договору оренди №526 від 20.07.2015 з 29.03.2015, а також про необхідність повернення об'єкту оренди за актом-приймання-передавання.

Також, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" направило на адресу ФОП ОСОБА_1 №91-НДД від 02.03.2015 про необхідність звільнити та повернути орендодавцю та балансоутримувачу за актом приймання-передачі об'єкт оренди в строк до 29.03.2015, а також безпосередньо сам акт приймання-передачі. Даний лист та акт отримано відповідачем 05.03.3015, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, після закінчення строку дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №526 від 20.07.2012, об'єкт оренди ФОП ОСОБА_1 за актом приймання-передачі повернутий не був, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №526 від 20.07.2012 за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 291 ЦК України).

Таким чином можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї зі сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

Як роз'яснено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судом встановлено, що орендодавець листом №062/07/17-1005 від 02.02.2015 повідомляв орендаря та балансоутримувача про припинення спірного договору оренди з 29.03.2015, а також про необхідність повернення об'єкту оренди за актом-приймання-передавання.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №526 від 20.07.2012 припинив свою дію з 29.03.2015.

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в п. 4.15. договору погодили, що орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на припинення дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №526 від 20.07.2012 у зв'язку із закінченням строку, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем комунальним майном.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про припинення користування орендованим майном після закінчення строку дії спірного договору.

Доводи ж відповідача щодо повідомлення Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про намір скористатися переважним правом на укладення договору найму, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Виходячи зі змісту даної норми, поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому набуття переважного права на укладення договору на новий термін не є беззаперечним в разі виконання орендарем належним чином своїх обов'язків та, не в останню чергу, залежить також від досягнення сторонами домовленості щодо умов договору.

Разом з тим, із матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено досягнення домовленості між сторонами щодо умов договору, як підстави для набуття орендарем переважного права на укладення договору на новий термін.

Відтак, оскільки з припиненням договору відповідач втратив статус орендаря і, враховуючи, що жодних доказів на підтвердження права користування орендованою частиною приміщення відповідач не надав, то вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" про виселення ФОП ОСОБА_1 із займаного приміщення підлягають задоволенню.

Як наслідок, вимога позивача про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що належать відповідачу та знаходяться за адресою станція метро "Святошино" (східний вестибюль №1) також підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 26,0 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро "Святошино" (східний вестибюль №1).

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: станція метро "Святошино" (східний вестибюль №1).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 35; ідентифікаційний код 03328913) 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 28.09.15

Суддя О.А. Грєхова