Рішення № 51827082, 23.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/20022/15

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»доМоторного (транспортного) страхового бюро Українипростягнення 12 005,08 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Курочкін О.О.від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (надалі - ТДВ «СК «Індіго») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) про стягнення 12 005,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ «СК «Індіго» на підставі договору страхування наземного транспорту №206-00677-12 від 11.04.2012 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП») виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Mercedes-Benz E320, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, не була застрахована у встановленому чинним законодавством України порядку, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.08.2015 р.

Судове засідання, призначене на 31.08.2015 р., не відбулося та було перенесено на 09.09.2015 р.

В судовому засіданні 09.09.2015 р. судом оголошувалась перерва на 23.09.2015 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, в судовому засіданні 09.09.2015 р. надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що страховик, який здійснив виплату страхового відшкодування, не є потерпілою особою, а тому відповідач не має обов'язку здійснювати регламентну виплату в даному випадку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2012 р. між ТДВ «СК «Індіго» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір страхування наземного транспорту №206-00677-12 надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Mercedes-Benz E320, реєстраційний номер НОМЕР_1, зокрема, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

07.11.2012 р. о 15:50 год. в м. Києві на вул. Васильківській сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Mercedes-Benz E320, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9103778.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.11.2012 р. у справі №2601/21647/12, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження (звіту) №934, складеного 22.11.2012 р. суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Сальватор», вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz E320, реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 14 388,17 грн.

На підставі страхових актів №16545/206 від 12.04.2013 р. та №16473/206 від 12.04.2013 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 12 005,08 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 24.04.2013 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9103778 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Subaru Mercedes-Benz E320, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_3 та знаходився під його керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_2, не була застрахована у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до абз. 1 п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам; участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

У п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» міститься визначення забезпеченого транспортного засобу - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до п. 1.3 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженого рішенням президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 10.02.2005, 31.03.2005, протоколи №№ 121, 128, погодженого рішенням Координаційної ради Моторного (транспортного) страхового бюро України від 06.04.2005 протокол № 3, чинного на дату дорожньо-транспортної пригоди та виплату позивачем страхового відшкодування, Бюро за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, у разі заподіяння шкоди наземним транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (п.п. 1.3.2).

З наведених норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» випливає, що МТСБУ відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 16.08.2011 р. у справі № 47/48, від 15.04.2013 у справі № 5011-36/11439-2012 та від 23.04.2015 р. у справі №910/9212/14.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що у позивача виникло право вимоги до відповідача в межах обов'язкового ліміту відповідальності, а відтак позовні вимоги ТДВ «СК «Індіго» є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1; ідентифікаційний код 33831166) суму страхового відшкодування у розмірі 12 005 (дванадцять тисяч п'ять) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2015 р.

Суддя В.П. Босий