Рішення № 51827010, 23.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/18247/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», Донецька обл., м.Дружківка, ЄДРПОУ 13494943

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», м.Київ, ЄДРПОУ 35265086

про стягнення 50 000 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Матушевська А.Є. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», Донецька обл., м.Дружківка звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 45 939,72 грн.

10.08.2015р. до господарського суду надійшла заява №923 від 03.08.2015р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» про збільшення позовних вимог, в якій заявник просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява №923 від 03.08.2015р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в останній.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Трусову Станіславу Борисовичу страхового відшкодування на підставі договору №057340 від 17.03.2014р. страхування, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у відзиві №3377 від 21.09.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що станом на момент звернення заявника до суду з розглядуваним позовом строк виплати страхового відшкодування, що передбачений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не закінчився, а отже, на думку Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», права позивача порушено не було. Одночасно, відповідачем наголошено на необґрунтованості заявленого до стягнення розміру страхового відшкодування та відсутності у позивача права вимагати його сплати саме від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».

У судове засідання 23.09.2015р., як і в попереднє засідання суду, відповідач не з'явився, представника не направиа, всіма правами, що передбачені чинним господарським процесуальним законодавством України, не скористався.

Проте, за висновками суду, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є: 01032, м.Київ, Шевченківський район, вул.Саксаганського, буд.119.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 26.08.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було вручено адресату, що підтверджується поштовим повідомленням №0103035744340.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником судового процесу ухвали від 26.08.2015р., суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд наголошує, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 26.08.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки сторін в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 26.08.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а у клопотанні №3379 від 22.09.2015р. відповідач просив здійснювати розгляд справи без участі представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 23.09.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового процесу не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 17.03.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» (страховик) та Трусовим Станіславом Борисовичем (страхувальник) було укладено договір №057340 страхування, предметом якого відповідно до п.1.1 є добровільне страхування майнових інтересів страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Кіа Rio,

реєстраційний номер: ВВ 1723 ВР,

рік випуску: 2013р.

За змістом п.3.1 договору №057340 від 17.03.2014р. страховим випадком є, в тому числі, пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У п.4.3 договору №057340 від 17.03.2014р. визначено нульовий розмір франшизи у разі настання вказаного вище страхового випадку.

Пунктом 6.2 договору №057340 від 17.03.2014р. передбачено, що останній діє протягом одного року.

За умовами п.6.3 вказаного правочину територією страхування є територія України.

Виходячи зі змісту довідки №9483153 про дорожньо-транспортну пригоду, 27.12.2014р. о 15 годині 11 хвилин на дорозі М-05 Київ-Одеса 459 км 1 м відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Chevrolet Авео, державний номер АА 5418 МІ, який належав Мустенко Сергію Григоровичу, керування яким здійснював Алі Рустам Ревшанович, та 2. Кіа Rio, державний номер ВВ 1723 ВР, який належав Трусову Станіславу Борисовичу, керування яким здійснювала Пастухова Олеся Сергіївна.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За умовами п.10.2 договору №057340 від 17.03.2014р. розмір понесених внаслідок настання страхового відшкодування збитків визначається на підставі звіту про оцінку транспортного засобу.

При настанні страхового випадку розмір страхового відшкодування визначається в розмірі ремонтно-відновлювальних робіт, вартості використовуваних матеріалів та деталей, вузлів, агрегатів, що підлягають заміні, за вирахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000020 від 12.01.2015р., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Кіа Rio, державний номер ВВ 1723 ВР складала 71 538,70 грн.

Як свідчать матеріали справи, 21.01.2015р. Трусов Станіслав Борисович звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» з заявою про виплату за договором майнового страхування. У вказаній заяві страхувальник просив перерахувати страхове відшкодування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал».

24.01.2015р. на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» суб'єктом оціночної діяльності Гончаровим Максимом Сергійовичем (кваліфікаційне свідоцтво №6409 від 18.10.2008р.) було складено звіт №14/0-239 про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу. Згідно наведеного звіту вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу Кіа Rio, державний номер ВВ 1723 ВР внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.12.2014р., становить 45 939,72 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 53593,41 грн. В межах здійснення оцінки колісного транспортного засобу Гончаровим Максимом Сергійовичем було проведено огляд автомобіля Кіа Rio, державний номер ВВ 1723 ВР, під час якого встановлено, що останньому завдано наступні пошкодження: облицювання заднього бамперу, накладка декоративна заднього бамперу, світловідбиваючі елементи, кришка багажника, підсилювач бамперу, крило заднє, ліхтарі задні, замок кришки багажника, петлі кришки багажника, облицювання панелі задку, кронштейн кріплення заднього бамперу, рамка ліхтаря, задня панель, дно багажного відділення, лонжерон задній, тощо.

27.01.2015р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №17/15, відповідно до змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату Трусову Станіславу Борисовичу страхового відшкодування на підставі договору №057340 від 17.03.2014р. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.12.2014р., в розмірі 45 939,72 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №19 від 29.01.2015р. на суму 45 939,72 грн. вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» було виплачено страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал».

29.07.2015р. Трусов Станіслав Борисович звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» з заявою про виплату за договором майнового страхування, в якій останній просив здійснити виплату страхового відшкодування за приховані пошкодження.

Суд вважає за необхідне зауважити, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази вчинення дорожньо-транспортних пригод за участю транспортного засобу Кіа Rio, державний номер ВВ 1723 ВР у період після 27.12.2014р. та до 29.07.2015р., тобто до моменту звернення до страховика з заявою про сплату додаткового страхового відшкодування.

За твердженнями позивача, вартість відновлювального ремонту з урахуванням прихованих недоліків була визначена позивачем на підставі звіту №30226120 від 05.02.2015р., складеного суб'єктом оціночної діяльності Гончаровим Максимом Сергійовичем (кваліфікаційне свідоцтво №6409 від 18.10.2008р.). Відповідно до означеного звіту вартість відновлювального ремонту прихованих пошкоджень становили 7082,63 грн.

29.07.2015р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» було складено страховий акт №17/15/2 про сплату страхового відшкодування в сумі 7082,63 грн. шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал».

Згідно платіжного доручення №2190 від 29.07.2015р. заявником було перераховано грошові кошти в сумі 7082,63 грн. на рахунок станції технічного обслуговування, що в повному обсязі відповідає змісту заяви Трусова Станіслава Борисовича.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджується виплата Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» на підставі договору №057340 від 17.03.2014р. страхового відшкодування Трусову Станіславу Борисовичу за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.12.2014р., на загальну суму 53 022,35 грн.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №057340 від 17.03.2014р. страхування.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 24.02.2015р. Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/578/15-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 27.12.2014р. о 15 годині 11 хвилин на дорозі М-05 Київ-Одеса 459 км 1 м за участю транспортних засобів 1. Chevrolet Авео, державний номер АА 5418 МІ та 2. Кіа Rio, державний номер ВВ 1723 ВР, визнано Алі Рустама Ровшановича.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки №9455206 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Chevrolet Авео, державний номер АА 5418 МІ було застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» за полісом №АІ4225813.

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

З наявної в матеріалах справи довідки №7/2-28/20993 від 24.07.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України вбачається, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.12.2014р., цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного Chevrolet Авео, державний номер АА 5418 МІ застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» за полісом №АІ4225813. Вказаним полісом встановлено нульовий розмір франшизи та ліміт відповідальності страховика в сумі 50 000 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності Алі Рустава Ровшановича, як водія транспортного засобу Chevrolet Авео, державний номер АА 5418 МІ на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 27.12.2014р. саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» з розглядуваним позовом саме до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» є обґрунтованим.

Наразі, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на приписи ст.1194 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), в якості обгурнтування відсутності у відповідача обов'язку сплатити страхове відшкодування заявнику.

При цьому, суд зауважує, що наведеною нормою ніяким чином не нівелюється обов'язок особи, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу, що визнана винною у спричиненні шкоди, особі, здійснити таке відшкодування , а лише вказує на те, що у разі недостатності виплаченої суми постраждала особа може звернутись безпосередньо до заподіювача шкоди.

Тобто, страховик після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування має право вимоги до страховика, з яким винна особа уклала договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в межах здійснених ним фактичних витрат та в межах лімітів відповідальності страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності, встановленої у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу і втрату вартості автомобіля у разі їх наявності відшкодовує володілець джерела підвищеної небезпеки, що винний у дорожньо-траспортній пригоді. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 01.04.2015р. Вищого господарського суду України по справі 910/20396/14.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що на момент звернення позивача до суду визначений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 90-денний строк розгляду претензії та прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування не сплив, господарський суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Саме наведеними нормами матеріального права регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому, Трусову Владиславу Борисовичу за договором №057340 від 17.03.2014р., отримав від останнього право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», яке застрахувало відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія Алі Рустама Ровшановича.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство ««Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» реалізувало своє право вимоги шляхом пред'явлення позову до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», оскільки за договором страхування відповідальності, який оформлено полісом №АІ4225813, відповідач надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Разом із тим, за правилами ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону України, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, здійснити одну з дій, наприклад, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до переходу до страховика, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, права вимагати його відшкодування у особи, відповідальної за завдану шкоду. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 04.11.2014р. Верховного Суду України по справі №3-165гс14 та постанові від 19.03.2015р. Вищого господарського суду України по справі №910/21238/14.

Крім того, за позицією Конституційного суду України, викладеною в рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002р. у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містять застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до ст.8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина 4 ст.13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеної в Інформаційному листі №01-06/1398/2012 від 09.10.2012р. «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, і не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Таким чином, твердження відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю порушеного права заявника, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Твердження Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про необґрунтованість заявленого до стягнення страхового відшкодування суд також вважає доказово необґрунтованими та такими, що не спростовують правомірності заявленого позову. При цьому, суд виходить з наступного.

Як вказувалось, позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування у відповідності до умов укладеного між ним та страхувальником договору №057340 від 17.03.2014р., а саме на підставі звітів суб'єктів оціночної діяльності.

Тобто, у даному випадку до позивача перейшло право вимоги до відповідача саме в межах фактичних витрат сумі 53 022,35 грн., а з огляду на встановлений ліміт відповідальності, що визначений у полісі №АІ4225813 в сумі 50 000 грн. у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» виникає обов'язок зі сплати страхового відшкодування.

Аналогічну правову позицію стосовно визначення обсягів права вимоги, яке переходить до страховика, який виплатив страхове відшкодування, до особи, що відповідальна за спричинення збитків, наведено у постановах від 15.04.2015р. Верховного Суду України по справі №3-50гс15 та від 30.06.2015р. Вищого господарського суду України по справі №910/27368/14.

При цьому, слід наголосити, що за приписами ст.11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Одночасно, посилання відповідача на звіт №12200 від 16.06.2015р. про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Кіа Rio, державний номер ВВ 1723 ВР, суд до уваги не приймає, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що наведений звіт складено суб'єктом оціночної діяльності. Крім того, суд ще раз вертає увагу відповідача, що у відповідності до правової позиції Верхового Суду України до страховика, який здійснив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, що відповідальна за спричинення збитків, в межах фактичних витрат.

Крім того, посилання відповідача на звернення Пастухової Олесі Сергіївни до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» з заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.12.2014р., не нівелюють у даному випадку обов'язку відповідача виплатити позивачу страхове відшкодування, оскільки, наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази, виплати такого відшкодування відповідачем безпосередньо Пастухової Олесі Сергіївні.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, враховуючи, що позивачем було обмежено суму страхового відшкодування, яка заявлена до стягнення у відповідності до ліміту відповідальності страховика, що визначений полісом № АІ4225813, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення страхового відшкодування в сумі 50 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги під час вирішення спору по суті як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», Донецька обл., м.Дружківка до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 50 000 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м.Київ, Шевченківський район, вул.Саксаганського, буд.119, ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Леніна, буд.37, ЄДРПОУ 13494943) страхове відшкодування в сумі 50 000 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.09.2015р.

Суддя М.О. Любченко