Рішення № 51826978, 23.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/21323/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», м.Київ, ЄДРПОУ 25201716

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м.Київ, ЄДРПОУ 23510137

про стягнення 29 978,10 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Подолянко Т.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 29 978,10 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Державному підприємству «Український державний центр радіочастот» страхового відшкодування на підставі договору №218А від 01.03.2013р. страхування наземних транспортних засобів, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у судове засідання 23.09.2015р. не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03049, м.Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, буд.25.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 20.08.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було вручено адресату, що підтверджується поштовим повідомленням №0103035743450.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником судового процесу ухвали від 20.08.2015р., суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд наголошує, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 20.08.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 20.08.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось.

До того ж, за висновками суду, з 25.08.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 23.09.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 01.03.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» (страховик) та Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (страхувальник) було укладено договір №218А страхування наземних транспортних засобів, предметом якого відповідно до п.1.1 та додатку №2 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Land Rover Freelander,

реєстраційний номер: АА 4605 СР,

рік випуску: 2007р.

За змістом п.1.2 договору №218А від 01.03.2013р. страховим випадком є, в тому числі, пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У пункті 5.8 договору №218А від 01.03.2013р. встановлено нульовий розмір франшизи у разі настання означеного вище страхового випадку.

Договір діє з 01.03.2013р. та протягом одного календарного року (триста шістдесят календарних днів) (п.п.4.1, 4.2 договору №218А від 01.03.2013р.).

Територією страхування є Україна (п.4.3 договору №218А від 01.03.2013р.).

Виходячи зі змісту довідки №9185231 про дорожньо-транспортну пригоду, 14.04.2013р. о 00 годин 15 хвилин у Солом'янському районі міста Києва по проспекту Повітрофлотський відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.Volkswagen Jetta, державний номер 81775 ТС, який належав Зікєєву Євгену Олексійовичу, керування яким здійснював Тушак Ярослав Миколайович, та 2.Land Rover Freelander, державний номер АА 4605 СР, що належав Державному підприємству «Український державний центр радіочастот», керування яким здійснював Хаіров Євген Вікторович.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За умовами п.5.1 договору №218А від 01.03.2013р. у разі якщо після настання страхового випадку для відновлювального ремонту транспортного засобу необхідна заміна деталей, то сума страхового відшкодування не зменшується на величину зносу деталей (вузлів, агрегатів), що підлягають заміні.

Як свідчать матеріали справи, 15.04.2013р. Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» з повідомленням №23-2/6125 про настання страхового випадку.

На підставі заяви страхувальника страховиком було здійснено огляд транспортного засобу Land Rover Freelander, державний номер АА 4605 СР, під час якого визначено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.04.2013р. вказаному автомобілю завдано наступні пошкодження: задній бампер, заднє праве крило, задній лівий ліхтар, зірване кріплення заднього лівого ліхтаря, задня панель. За наслідками проведення огляду позивачем складено відповідний акт.

На підставі замовлення Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» було проведено оцінку автомобіля Land Rover Freelander, державний номер АА 4605 СР. Відповідно до звіту №8076 від 17.04.2013р. про оцінку вказаного транспортного засобу розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Land Rover Freelander, державний номер АА 4605 СР в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.04.2013р., становить 24 936,79 грн.

Відповідно до рахунку №СГВ-00000000000000019 від 22.04.2013р., виставленого станцією технічного обслуговування (Фізична особа-підприємець Слюсарчук Гела Володимирович), вартість відновлювального ремонту автомобіля Land Rover Freelander, державний номер АА 4605 СР складала 29 978,10 грн.

24.04.2013р. Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» звернулось до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування - Фізичної особи-підприємця Слюсарчук Гели Володимировича.

21.05.2013р. представниками Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №087, відповідно до якого страховиком прийнято рішення про виплату Державному підприємству «Український державний центр радіочастот» страхового відшкодування на підставі договору №218А від 01.03.2013р. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.04.2013р., в розмірі 29 978,10 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №109 від 21.05.2013р. вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» було виплачено страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування - Фізичної особи-підприємця Слюсарчук Гели Володимировича.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №218А від 01.03.2013р. страхування наземних транспортних засобів.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 07.05.2013р. Солом'янського районного суду міста Києва по справі №760/8202/13-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 14.04.2013р. о 00 годин 15 хвилин у Солом'янському районі міста Києва по проспекту Повітрофлотський за участю транспортних засобів 1.Volkswagen Jetta, державний номер 81775 ТС та 2.Land Rover Freelander, державний номер АА 4605 СР, визнано Тушака Ярослава Миколайовича.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки №9185231 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер 81775 ТС застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна».

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

З наявної в матеріалах справи довідки №7/2-28/24129 від 27.08.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України вбачається, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.04.2013р., цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного Volkswagen Jetta, державний номер 81775 ТС застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» за полісом №АС178419. Вказаним полісом встановлено франшизу в розмірі 500 грн. та ліміт відповідальності страховика в сумі 50 000 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності Тушака Ярослава Миколайовича, як водія транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер 81775 ТС, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 14.04.2013р. саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» є обґрунтованим.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно було бути враховано розмір франшизи, який визначено полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АС178419.

Як вказувалось вище, полісом №АС178419 передбачено, що франшиза у разі настання страхового випадку, складає 500 грн.

Проте, всупереч наведеному вище, заявником вказану грошову суму вирахувано не було, що свідчить про невірне визначення Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Київський страховий дім» суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна».

Як вказує позивач, Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» зверталось до відповідача з вимогою №1091 від 10.11.2014р. про сплату страхового відшкодування.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» вимоги заявника виконано не було, страхове відшкодування не сплачено.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалою від 20.08.2015р. було зобов'язано відповідача надати докази (у разі наявності) щодо виплати заявнику страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.04.2013р.

Однак, як зазначалось, відповідачем вимог суду виконано не було, свою правову позицію по суті спору не висловлено.

При цьому, за висновками суду, з 25.08.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було більш ніж достатньо часу для надання витребуваних судом документів.

Суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

При вирішенні питання стосовно розміру грошових коштів, які підлягають відшкодуванню Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна», Приватному акціонерному товариству «Київський страховий дім», суд враховує наступне.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Судом також зазначалось, що ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Одночасно, нормами вказаних нормативно-правових актів не передбачено обов'язку страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу лише на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Суд зауважує, що з системного аналізу наведених норм вбачається, що під належним чином оціненою шкодою розуміється шкода, оцінена насамперед страховою кампанією. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 17.02.2015р. Вищого господарського суду України по справі №922/3853/14.

Як вказувалось вище, 21.05.2013р. представниками Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування з урахуванням умов договору №218А від 01.03.2013р. та складено страховий акт №087, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику за наслідками настання 14.04.2013р. страхового випадку страхового відшкодування в сумі 29 978,10 грн.

Тобто, у даному випадку до позивача перейшло право вимоги до відповідача саме в межах фактичних витрат сумі 29 978,10 грн., а отже на таку суму у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» виникає обов'язок зі сплати страхового відшкодування.

Аналогічну правову позицію стосовно визначення обсягів права вимоги, яке переходить до страховика, який виплатив страхове відшкодування, до особи, що відповідальна за спричинення збитків, наведено у постановах від 15.04.2015р. Верховного Суду України по справі №3-50гс15 та від 30.06.2015р. Вищого господарського суду України по справі №910/27368/14.

При цьому, слід наголосити, що за приписами ст.11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

До того ж, господарським судом прийнято до уваги, що фактично заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування відповідає визначеному у полісі №АС178419 ліміту відповідальності Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна».

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позивачем не вірно було визначено заявлений до стягнення з відповідача розмір страхового відшкодування, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування в сумі 29 978,10 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 29 478,10 грн.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 29 978,10 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м.Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, буд.25, ЄДРПОУ 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.37-41, ЄДРПОУ 25201716) страхове відшкодування в сумі 29 478,10 грн. та судовий збір в розмірі 1796,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.09.2015р.

Суддя М.О. Любченко