Рішення № 51826949, 23.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/17564/15

За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. КиєвадоКиївського виробничо-аграрного підприємства «Агротехнік»простягнення 2 554,24 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Турченко Д.Л.

від відповідача:Добруцький С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - КП УЖГ Дніпровського району м. Києва) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київського виробничо-аграрного підприємства «Агротехнік» (надалі - КВАП «Агротехнік») про стягнення 2 554,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №596 від 13.11.2012 р. позивач надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 720,01 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 734,44 грн. та 3% річних у розмірі 99,79 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.09.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав додаткові докази та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явився, вимоги ухвал суду виконав частково, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що послуги, які є предметом договору №596 від 13.11.2012 р., відповідачу не надавались, що виключає можливість здійснення оплати.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2012 р. між КП УЖГ Дніпровського району м. Києва (виконавець) та КВАП «Агротехнік» (споживач) було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №596 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є забезпечення виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території у житловому будинку №4 на вул. Краківська м. Києва, в якому знаходиться нежиле приміщення загальною площею 84,10 кв.м, та яке займає споживач, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати послуг за встановленим тарифом, у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що виконавець своєчасно нараховує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ пропорційно займаній площі та до 20 числа поточного місця надає споживачу платіжну вимогу-доручення.

За змістом п. 2.2 Договору плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ перераховується споживачем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3-х банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору позивачем надавалися, а відповідачем приймалися та частково оплачувалися послуги.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 720,01 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач вказує, що у період з червня по грудень 2013 року ним були надані відповідачеві послуги, які останні належним чином не оплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 1 720,01 грн.

Суд відзначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару є акти прийняття робіт (послуг). Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В ст. 34 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту підписання сторонами будь-яких актів про приймання-передавання наданих послуг.

При цьому, відсутність підписаного двостороннього акта приймання-передачі не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права, у разі, якщо суд, на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів, встановить факт виконання позивачем відповідних зобов'язань - щодо виконання певної роботи.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2013 р. у справі № 18/48пд/2011.

В той же час суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту надання послуг за Договором згідно додатку №2 до Договору.

Більш того, частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом п. 2.2 Договору плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ перераховується споживачем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3-х банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом 3-х банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення.

Таким чином, сторони досягли згоди щодо настання у відповідача обов'язку по розрахунку з позивачем за Договором можливо лише після отримання відповідних платіжних вимог-доручень, виставлених позивачем.

Тобто термін виконання зобов'язання визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, та підлягає виконанню з настанням цієї події (п. 2 ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України), а обов'язку відповідача розрахуватися за надані йому послуги має передувати виконання позивачем обов'язку по виставленню платіжних вимог-доручень (ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 20.03.2013 р. у справі №5011-23/5116-2012.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, факту виставлення позивачем відповідних платіжних вимог-доручень, а також факту отримання їх відповідачем.

За таких обставин суд приходить до висновку, що враховуючи недоведеність отримання Підприємством платіжних вимог-доручень, як підстави для проведення оплати за надані послуги згідно Договору, то відповідно у відповідача не настав договірний обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

При цьому, на момент звернення позивача до суду ним не доведено як факту надання відповідачу послуг, так і факту настання строку оплати таких послуг відповідачем, а відтак порушеного права позивача по сплаті відповідачем заборгованості у розмірі 1 720,01 грн. як на момент подання заяви, так і на момент розгляду даної справи по суті, не існувало.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог КП УЖГ Дніпровського району м. Києва про стягнення з КВАП «Агротехнік» заборгованості у розмірі 1 720,01 грн. необхідно відмовити, оскільки позов подано до суду передчасно.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу, підстави для задоволення позову в частині стягнення інфляційних у розмірі 734,44 грн. та 3% річних у розмірі 99,79 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у суду відсутні.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2015 р.

Суддя В.П. Босий