Рішення № 51826627, 18.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2015Справа №910/19629/15

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 48 376,63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 48 376,63 грн. відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 12.11.2014 № 28-0197-14-00130.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач надіслав заяву з проханням розглянути справу за відсутності його представника.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 03.08.2015, яка була надіслана за адресою вказаною в позовній заяві, а також повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103317420386, згідно якого ухвала суду від 03.08.2015 була отримана відповідачем 11.08.2015.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог статті 75 ГПК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 12.11.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0197-14-00130, предметом якого є страхування автомобіля марки "Toyota Avensis", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску.

05 лютого 2015 року у м. Києві на перехресті пр-ту. Оболонському - вул. Північній відбулася дорожньо - транспортна пригода, далі ДТП, учасниками якої стали, зокрема:

Ш автомобіль марки "Toyota Avensis", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2;

Ш автомобіль марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3.

Факт встановлення вини у скоєнні ДТП ОСОБА_3, за ознаками пункту 124 КУпАП підтверджено постановою Оболонського районного суду міста Києва від 01.04.2015 по справі № 756/2042/15-п, яке в розумінні вимог статті 35 ГПК України є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для справи.

Вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу "Toyota Avensis" склала 46 338,05 грн., що підтверджується страховим актом від 27.02.2015 № ДККА-42647 та розрахунком суми страхового відшкодування від 27.02.2015 і 2 548,58 грн., що підтверджується страховим актом від 19.03.2015 № ДККА-42647/1 та розрахунком суми страхового відшкодування від 19.03.2015. Однак, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 36 163,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.02.2015 № 4148 та у сумі 2 548,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.03.2015 № 5507.

Згідно полісу АІ/4533107 наданого МОТОРНИМ (ТРАНСПОРТНИМ) СТРАХОВИМ БЮРО УКРАЇНИ, цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу автомобілю марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем з лімітом по майну в 50 000 грн. та франшизою 500 грн.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача матеріальної шкоди в сумі 46 338,05 грн., завданої власнику транспортного засобу "Toyota Avensis", згідно страхових актів від 27.02.2015 № ДККА-42647 та від 19.03.2015 № ДККА-42647/1.

Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Рішення суду з цивільної справи (постанова Оболонського районного суду міста Києва від 01.04.2015 по справі № 756/2042/15-п), що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Складова шкоди доведена позивачем, а вина ОСОБА_3 установлена постановою суду про адміністративне правопорушення у цивільної справі, і є фактом, який не потребує доказуванню.

Позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування від 23.04.2015 в сумі 48 886,63 грн., відповідач суму страхового відшкодування позивачу не відшкодував, що і було підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та охоронювальних законом інтересів.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю "Toyota Avensis", реєстраційний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, в тому числі докази відсутності вини у заподіяних позивачеві шкоди.

Позивачем доведений факт заподіяння шкоди в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, однак до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги лише в межах фактичних затрат. Оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 36 163,25 грн. та в розмірі 2 548,58 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 27.02.2015 № 4148 та від 19.03.2015 № 5507, таким чином, до позивача перейшло в межах суми 38 711,83 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Приписи ст. 9 Закону України "Про страхування" та ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють поняття франшиза, а саме частину збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Згідно полісу АІ/4533107 цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу автомобілю марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" з франшизою 500 грн.

За такими обставинами, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягають задоволенню частково в розмірі 38 211,83 грн.

В іншій частині позову слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно вимог частини 5 статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.09.2015, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 16, 27 Закону України "Про страхування", ст. 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 35, ч.3 ст. 43, ч. 5 ст. 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код ЄДРПОУ 22945712, на користь:

- Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", 03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32А, код ЄДРПОУ 30859524, суму виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 38 211,83 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 443,11 грн., видавши наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 23.09.2015 року

Суддя Ю.О.Підченко