Рішення № 51826067, 28.09.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 р. Справа № 909/786/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., при секретарі судового засідання Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника прокурора м. Івано-Франківська, вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76000 в інтересах держави: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018 в особі Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул ОСОБА_1, 59-а, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39", вул. Гарбарська, 39, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 144422,34 грн.

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор прокуратури м. Івано-Франківська, (службове посвідчення № 024121 від 17.01.15);

від позивача ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго": ОСОБА_3 - юрисконсутьт 1-ї категорії юридичного відділу, (довіреність № 20/870 від 18.06.15)

від відповідача та Івано-Франківської міської ради представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави: Івано-Франківської міської ради в особі Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернувся в суд з позовом до Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39" про стягнення 144712,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 66 про постачання теплової енергії від 23.10.07 в частині оплати за використану енергію.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України, заступник прокурора в позовній заяві №85-199-15 від 14.07.15(вх.№7443/15 від 15.07.15) визначив на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що заступник прокурора з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

28.09.15 через канцелярію господарського суду від позивача - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та зменшення розміру позовних вимог (№20/1441 від 24.09.15; вх.№10146/15), відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 96 938, 68 грн. - основного боргу, 5 590, 59 грн. - пені, 38 973, 98 грн. - інфляційних втрат та 2 919, 09 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (№20/1441 від 24.09.15; вх.№10146/15 від 28.09.15) прийнята до розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог; при цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

Присутніми в судовому засіданні представником позивача та прокурором підтримано позовні вимоги, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, хоча про місце, час та дату судового розгляду повідомлений належним чином ухвалами суду.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням положень ст.75 ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2007 року між позивачем - Комунальним підприємством "Дирекція теплопостачання" (далі - виробник) та відповідачем (далі - споживач) укладено договір № 66 про постачання теплової енергії (а.с. 14-16).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договір № 66 про постачання теплової енергії від 23 жовтня 2007 року є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено. Сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

Відповідно до п. 1.1 Договору виробник зобов»язується постачати споживачеві теплову енергію (далі енергію) у відповідності з умовами договору, а споживач зобов»язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1. Договору, Енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до даного договору на опалення та підігрів води (постачання гарячої води).

Порядок розрахунків встановлений в розділі 7 Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору плата за енергію справляється:

а) за наявності приладів за їх показами згідно п. 10-13 Правил послуг;

б) за тарифами для населення для розрахунків за опалення житлових приміщень та місць загального користування та підігрів води (постачання гарячої води) мешканцям;

в) за тарифами для юридичних осіб - за опалення приміщень, що займають юридичні особи та за підігрів води (постачання гарячої води) юридичним особам.

Згідно п. 7.2. Договору, розрахунки за спожиту енергію проводяться у грошовій формі згідно графіків встановлених п.7.1 Договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 7.4 Договору, оплата послуг здійснюється відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках: з платежів поточного розрахункового періоду в 5-ти денний термін після дати одержання рахунків-фактури.

У відповідності до умов Договору виробник (позивач) свої зобов»язання виконував належним чином. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи, рахунками-фактурами (а.с. 22-33); в матеріалах справи також наявні докази вручення рахунків-фактур (а.с. 34-55).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за період з 01.11.12 по 30.05.15 у останнього виникла заборгованість в сумі 96938,68 грн.

ДМП «ІФТКЕ» на адресу відповідача направлено претензію №113 П -2/14 від 15.12.14 щодо погашення у семиденний термін заборгованості в розмірі 62818,88 грн., яка утворилася станом на 01.12.14; претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності до п. 7.5. договору у разу несплати в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються умовами договору, вимогами Правил, в частині припинення подачі енергії, а на суми невиконаного зобов»язання нараховується пеня в розмірі 0,1% за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Сума нарахованої пені включається в наступний платіжний документ.

Згідно приписів ч.3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб»єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

На підставі зазначеного пункту договору, Закону України «Про відповідальність суб»єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 5 590, 59 грн. - пені, 38 973, 98 грн. - інфляційних втрат, 2 919, 09 грн. - 3% річних.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Наведена правова норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував .

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати за використану енергію, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 96938,68 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.5. договору № 66 про постачання теплової енергії від 23.10.07 сторони узгодили розмір та порядок сплати штрафних санкцій за порушення грошового зобов"язання. Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобовязань пенею та погодили строк її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Позивачем нараховано 5 590, 59 грн. - пені, 38 973, 98 грн. - інфляційних втрат та 2 919, 09 грн. - 3% річних.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, інфляційних втрат і пені та встановлено, що наявний в матеріалах справи розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних вірний. З огляду на правильність та обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 38 973, 98 грн. - інфляційних втрат, 2 919, 09 грн. - 3% річних. підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені в сумі 5 590, 59 грн.слід зазначити наступне.

Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою калькулятора ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1584,38 грн.; щодо стягнення пені в сумі 4006,21 грн. слід відмовити.

В контексті викладеного, позов підлягає до задоволення частково.

За змістом ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам).

За таких обставин, судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог статті 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню в доход бюджету.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.121,124 Конституції України, ст. 11, 204, 207, 208, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629 ЦК України, ст. 173, 216, 230, 343 ГК України, керуючись ст.2, 4-7, 22, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст. 83 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави: Івано-Франківської міської ради в особі Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39" про стягнення 144422,34 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39", вул. Гарбарська, 39, м. Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРЮОФП 03346058) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул ОСОБА_1, 59-а, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 336235, п/р 26004081571 у ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», код ЄДРЮОФП 03346058, МФО 320843) 96 938, 68 грн. (дев»яносто шість тисяч дев»ятсот тридцять вісім гривень шістдесят вісім копійок) - заборгованості, 1584,38 (одну тисячу п»ятсот вісімдесят чотири гривень тридцять вісім копійок) - пені, 2 919, 09 грн. (дві тисячі дев»ятсот дев»ятнадцять гривень дев»ять копійок) - 3 % річних, 38 973, 98 грн. (тридцять вісім тисяч дев»ятсот сімдесят три гривні дев»яносто вісім копійок) - інфляційних втрат .

Стягнути з Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39", вул. Гарбарська, 39, м. Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРЮОФП 03346058) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; ОСОБА_1 отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 2801,80 ( дві тисячі вісімсот одну гривню вісімдесят копійок) - судового збору.

Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул ОСОБА_1, 59-а, м. Івано-Франківськ, 76000 (код ЄДРЮОФП 03346058) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; ОСОБА_1 отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 86,65 (вісімдесят шість гривень шістдесят п»ять копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову про стягнення 4006,21 (чотирьох тисяч шість гривень двадцять одна копійка) пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ ОСОБА_4 02.10.15