Рішення № 51825661, 16.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.2015р. Справа № 905/1338/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д.,

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Сиса А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “ 100ШИН”, м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕКО ІНВЕСТ”, м. Донецьк

про стягнення: 47 915,40 грн.

за участі уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ 100ШИН”, м. Одеса, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕКО ІНВЕСТ”, м. Донецьк, суми основного боргу у розмірі 18 756,83 грн., 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 501,55 грн., інфляційних витрат у розмірі 7 671,36 грн., пені у розмірі 7 238,21 грн., штрафу у розмірі 13 747,45 грн. (Всього 47 915,40 грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № Л00024183 від 15.09.2014 року в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

14 вересня 2015 року позивачем подана заява вх. № 10996/15 про уточнення позовних вимог, яка за своєму суттю э заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 501,55 грн., інфляційних витрат у розмірі 7 671,36 грн., пені у розмірі 7 238,21 грн., штрафу у розмірі 13 747,45 грн. (Усього 29 158,57 грн.). Оскільки після прийняття судом позовної заяви до розгляду, відповідач визнав позов та сплатив основний борг у розмірі 18 756,83 грн. по платіжним дорученням № 247 та № 248.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію видаткових накладних № 6953 від 27.10.2014 року, № 4811 від 15.09.2014 року, № 4953 від 17.09.2014 року, № 5447 від 25.09.2014 року, акт звірки взаєморозрахунків.

Позивач у засідання суду не з’явився, подав клопотання вх. № 10997/15 від 14.09.2015 року про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання без пояснення причин не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників належним чином повідомлених сторін не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ 100ШИН”, м. Одеса, (надалі по тексту - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛЕКО ІНВЕСТ”, м. Донецьк, (надалі по тексту - Покупець) укладений договір поставки № Л00024183, згідно умов якого постачальник зобов’язався передати, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України (далі: ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки № Л00024183 від 15.09.2014 року, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного Кодексу України (далі: ЦК України) та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, що регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно п.4.3. договору, покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 7 (сім) днів від дати поставки.

Пунктом 9.1. договору вказано, що договір набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині виконання грошових зобов’язань – до їхнього повного виконання. Якщо за 14 днів до закінчення терміну дії договору, жодна зі сторін не заявить про його розрив, даний договір вважається пролонгованим на термін в один рік на тих же умовах.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

У відповідності до вище вказаного договору, за видатковими накладними № 4739 від 15.09.2014 року, № 4852 від 17.09.2014 року, № 5236 від 25.09.2014 року, № 6342 від 27.10.2014 року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 55 024,00 грн.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов’язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Станом на 06.08.2015 року частково відповідач оплатив одержаний товар на суму 27 068,00 грн. та повернув позивачу товар на загальну суму 9 199,17 грн. Отже основний борг становить 18 756,83 грн. 14 вересня 2015 року позивачем подана заява про сплату відповідачем основного боргу у сумі 18 756,83 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 247 від 21.08.2015 року на суму 5 000 грн. та № 248 від 31.08.2015 року на суму 13 756,83 грн.

Разом з цим, у зв’язку з тим, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобов’язання позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені за період з 29.08.2014 року - 06.08.2015 року у розмірі 7 238,21 грн., 3% річних у розмірі 501,55 грн., інфляційні витрати у розмірі 7 671,36 грн. та штрафу у розмірі 13 747,45 грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов’язку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що при порушенні термінів оплати , покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від неоплаченої вартості партії товару за кожний день прострочення оплати.

Отже, сторонами самостійно узгоджено розмір пені та здійснений позивачем розрахунок, який не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну, а також який не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ.

У відповідності до представленого позивачем розрахунку пеня складає 7 238,21 грн.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, з огляду на прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати вартості поставленої продукції, вимоги позивача до відповідача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, наданий арифметично обґрунтований розрахунок інфляційних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 7 671,36 грн. інфляційних за період з 06.10.2014 року по 06.08.2015 року в повному обсязі.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. 4.3. договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 501,55 грн. 3% річних в повному обсязі.

Згідно п.6.2. договору, при простроченні оплати більше ніж на 14 днів, кріс пені покупець сплачує штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченої партії товару, за кожен випадок такої несплати.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 13 747,45 грн. задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок суми, який не суперечить діючому законодавству.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 546, 549, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ 100ШИН”, м. Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІКО ІНВЕСТ”, м. Донецьк, про стягнення 29 158,57 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІКО ІНВЕСТ”, м. Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ 100ШИН”, м. Одеса, 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 501,55 грн., інфляційні витрати у розмірі 7 671,36 грн., пеню у розмірі 7 238,21 грн., штраф у розмірі 13 747,45 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.09.2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2015 року.

Суддя Л.Д. Подколзіна