Рішення № 51825436, 29.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2015 Справа № 905/1135/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 67745,99 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_2 представник від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 30700,00 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 19486,29 грн, пені у розмірі 13668,10 грн та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 3891,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору банківського обслуговування №Б/Н від 03.06.2013 в частині своєчасної та повної оплати банківських послуг, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Місцезнаходженням відповідача є: 87553, Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Воздухофлотський, 27, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується матеріали справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

03.06.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як клієнтом (відповідач) та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (позивач) підписано заяву про відкриття поточного рахунку, за змістом якої клієнт просить банк відкрити поточний рахунок. При цьому в разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (в разі перевищення суми платежу над залишками власних коштів), банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт: банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів і в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на власний розсуд або в письмовій формі, або встановленими засобами електронного зв'язку банка та клієнта.

Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розміру процентної ставки за використання кредитного ліміту регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які розміщені на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою клієнта (заявою) складають договір банківського обслуговування.

З підписанням вищевказаної заяви клієнт погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі Умовами і Правилами надання кредитних послуг, розміщеними на сайті банку www.privatbank.ua, http://client-bank. privatbank.ua; Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів та відбитку печатки складають договір банківського обслуговування; приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - договору банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до п. 3.2.1.1.5 Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови) кредитний ліміт є сумою грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку.

За змістом п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах ліміту в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

За довідкою № 08.7.0.0.0/150613014441 від 13.06.2015 клієнту встановлено кредитний ліміт в наступних розмірах: 04.06.2013 30000,00 грн, 02.09.2013 32000,00 грн, 01.03.2014 32000,00 грн.

Встановлення кредитних лімітів відповідачем не спростовується, тому суд виходить з того, що сторони домовилися про встановлення зазначених лімітів і договір в цій частині є укладеним.

Проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема, в формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки (п.3.2.1.1.8 Умов).

Пунктом 3.2.1.2.2 Умов визначений перелік обов'язків клієнта, серед яких - сплатити відсотки за весь час користування кредитом (п.п. 3.2.1.2.2.2), здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку завершення періоду безперервного користування кредитом - період часу не більше 35 днів, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку (п.п.3.2.1.2.2.3, 3.2.1.1.11 Умов).

За змістом п. 3.2.1.2.2.8 Умов клієнт доручає банку списувати грошові кошти зі всіх своїх поточних рахунків, відкритих як на момент початку обслуговування банком ліміту клієнта, так і відкритих після цього, в валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту та відсотків за його користування. Відповідно до підпункту 4 п.3.2.1.2.1.4 за рахунок грошових коштів, які надійшли на поточний рахунок клієнта, в першу чергу здійснюється погашення заборгованості за відсотками, розрахованими відповідно до п.п.3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2 Умов.

Порядок розрахунку відсотків встановлений п.п. 3.2.1.4.1.1 Умов та правил надання банківських послуг. Так, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25 числа поточного місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), якщо дебетове сальдо утворилося з 1 по 20 (включно) числа поточного місяця або 25 числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо утворилося 21-го до кінця поточного місяця, розрахунок відсотків здійснюється за процентної ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню. В разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Згідно з п. 3.2.1.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

За умовами п. 3.2.1.4.1.3 при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Надавши правову кваліфікацію відносинам, що склались між сторонами, суд робить висновок, що вони повязані з овердрафтовим кредитуванням рахунку відповідача та підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст.ст. 345-346 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг на підставі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки позивачем здійснювалось кредитування рахунку відповідача. Проте, станом на момент вирішення справи судом, заборгованість по тілу кредиту відповідача становить 30700,00 грн.

З огляду на неналежне виконання клієнтом взятих на себе зобов'язань, банк звернувся до клієнта з претензією №30603МR57S07R від 02.04.2015, в якій повідомив про наявність заборгованості, яку запропонував терміново погасити. Зазначена претензія наразі клієнтом в повному обсязі не виконана, доказів протилежного під час судового розгляду справи № 905/1135/15 суду не надано.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 21.04.2015 склала: 30700,00 грн заборгованість за кредитом, 19486,29 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 3891,60 грн заборгованість по комісії за користування кредитом.

На вимогу суду позивачем до матеріалів справи № 905/1135/15 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують наявність у відповідача заборгованості у вищевказаних сумах.

Доказів повернення відповідачем одержаного кредиту, а також сплати належних за користування кредитом процентів у повному розмірі та в установлений строк суду не надано, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у розмірі 13668,10 грн.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.21.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.21.4.2, 3.2.1.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до 3.2.1.5.4 Умов сторони встановили та погодились, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 2.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом пеня нарахована позивачем за період з 03.03.2014.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому ОСОБА_3 Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому ОСОБА_3 Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону ОСОБА_3 Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Пунктом 1 Розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» встановлено, що на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до п.п. 20 розділу 1 включено м. Маріуполь (Маріупольська міська рада).

Розпорядженням ОСОБА_3 Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р дію розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» зупинено.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 49 Закону України «Про ОСОБА_3 Міністрів України» ОСОБА_3 Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (ч.1 ст. 49 Закону). ОСОБА_3 Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень ОСОБА_3 Міністрів України (ч. 3 ст. 49 Закону).

Зі змісту інших положень Закону України «Про ОСОБА_3 Міністрів України» вбачається, що до повноважень ОСОБА_3 Міністрів України не входять повноваження щодо зупинення своїх розпоряджень, прийнятих відповідно до ст. 49 цього Закону. Єдиним посиланням на можливість зупинення дії акта ОСОБА_3 Міністрів України є його зупинення Президентом України з підстав, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України.

Частинами 1, 2, 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України від 05.112014 № 1079-р про зупинення дії Розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р через те, що його прийнято в порушення положень Закону України «Про ОСОБА_3 Міністрів України», що не передбачає повноважень ОСОБА_3 Міністрів України на зупинення своїх розпоряджень.

На користь таких висновків суду може свідчити також і та обставина, що прийняття ОСОБА_3 Міністрів України Розпорядження від 05.11.2014 № 1079-р фактично призвело до зупинення дії положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», адже зупинення дії Переліку населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція позбавляє дієвості положень Закону, що визначає, зокрема, порядок нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, щодо осіб, що провадили свою діяльність на визначених Переліком територіях проведення АТО.

Отже встановлений абзацом третім пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» обовязок ОСОБА_3 Міністрів України у десятиденний строк затвердити перелік населених пунктів, на території яких проводилася АТО зумовлює висновок суду про невідповідність вимогам цього Закону Розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р, що за приписами ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позбавляє суд можливості застосування його (Розпорядження КМУ від 05.11.2014 року № 1079-р) положень до спірних правовідносин.

При цьому, невизначеність законодавства, що утворилася внаслідок зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р, через відсутність переліку населених пунктів де проводилася АТО, в силу приписів ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позбавляє суд можливості відмовити у розгляді справи, що в даному конкретному випадку слід розуміти, як відмову у застосуванні до спірних правовідносин положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», тобто спір має бути розглянутий з урахуванням положень цього Закону не зважаючи на видання ОСОБА_3 Міністрів Розпорядження від 05.11.2014 № 1079-р.

Дійшовши таких висновків, суд усвідомлює той факт, що станом на час прийняття судом цього рішення в провадженні адміністративних судів різних ланок перебувають справи про визнання не чинним означеного розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України, але, по-перше, суд, у межах розглянутої справи обмежений двомісячним строком розгляду справи, тобто справа має бути розглянута виходячи із законодавства, що діє станом на цей час, а жодних підстав для зупинення процесуального строку для розгляду справи, зупинення провадження по справі судом не встановлено. По-друге, висновки суду (адміністративного) будь-якого рівня, що вже викладено у відповідних процесуальних документах та будуть викладені у майбутньому, не позбавляють суд у межах розглядуваної справи можливості самостійно визначити законодавство, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин та не застосовувати положення актів державних органів, що, саме на його думку, не відповідають законодавству.

Крім того, при прийнятті цього рішення суд керується принципом розумності та справедливості, що в контексті розглядуваної справи та загальновідомого факту про проведення антитерористичної операції, зокрема на території міста Донецька дає суду підстави застосувати до спірних правовідносин положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», адже той факт, що місто Маріуполь, відноситься до населених пунктів, на території яких проводилася АТО жодних сумнівів не визиває та зволікання ОСОБА_3 Міністрів України із виконанням покладеного на нього Законом обовязку із нормативного визначення та затвердження згаданого Переліку, а також недотримання ОСОБА_3 Міністрів України встановлених законом процедур запровадження у дію вже затвердженого Переліку не може бути підставою для позбавлення судом відповідача гарантій, передбачених цим Законом, що з огляду на приписи ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України могло б бути кваліфіковано Європейським судом з прав людини, як порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Висновки суду про часткову відмову у задоволені позову в частині стягнення пені ґрунтуються в тому числі на положеннях інших вимог законодавства, що мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» до таких районів віднесено, зокрема, Донецьку область без будь-яких виключень, тобто факт проведення на території Донецької області в цілому антитерористичної операції є доведеним.

Крім того, при прийнятті цього рішення суд керується принципом розумності та справедливості, що в контексті розглядуваної справи дає суду підстави застосувати до спірних правовідносин положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», адже зволікання ОСОБА_3 Міністрів України із виконанням покладеного на нього Законом обовязку із нормативного визначення та затвердження згаданого Переліку, а також недотримання ОСОБА_3 Міністрів України встановлених законом процедур запровадження у дію вже затвердженого Переліку не може бути підставою для позбавлення судом відповідача гарантій, передбачених цим Законом, що з огляду на приписи ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України могло б бути кваліфіковано Європейським судом з прав людини, як порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене підставним можна вважати нарахування позивачем пені лише за період до 14.04.2014, отже позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню та підлягають стягненню за період з 03.03.2014 по 13.04.2014 року (включно) у розмірі 146,82 грн. Решта вимог про стягнення пені задоволенню не підлягає.

При цьому оскільки спір виник з вини відповідача, а позивач мав формальне право здійснити нарахування штрафних санкцій у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань з повернення кредитних коштів, а також керуючись принципом справедливості суд вважає, що вся сума судового збору, що сплачена позивачем за розгляд цієї справи у розмірі 1827,00 грн має бути покладена на відповідача, незалежно від того, що позовні вимоги в частині стягнення пені судом задоволено частково, що узгоджується із приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1827,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (87553, Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Воздухофлотський, 27, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 30700 (тридцять тисяч сімсот) грн 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 19486 (девятнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 29 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 3891 (три тисячі вісімсот девяносто одна) грн. 60 коп., пеню у розмірі 146 (сто сорок шість) грн 82 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 01.10.2015

Суддя М.В. Сажнева