Рішення № 51825409, 29.09.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" вересня 2015 р. Справа № 906/1248/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

- за участю секретаря судового засідання Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_1 дов. №78/8 від 13.05.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Коростишівгаз" (м. Коростишів)

про стягнення 30370,76 грн.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) просить стягнути з ПАТ "Коростишівгаз" (м. Коростишів) 25182, 68 грн. пені, 151, 56 грн. інфляційних втрат та 5036, 52 грн. - 3% річних з підстав неналежного виконання відповідачем свого договірного зобов'язання щодо належної та вчасної сплати коштів за поставлений природний газ згідно умов укладеного Договору №26-7/12-Н на купівлю-продаж природного газу від 30 березня 2012р.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 193, 231 ГК України.

Ухвалою від 13.08.2015р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, передбачені ст.ст. 64-65 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 25.08.2015р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача підтвердив той факт, що підприємство здійснювало розрахунки за поставлений природний газ з простроченням у їх оплаті, оскільки причиною тому були несвоєчасні розрахунки за спожитий природний газ населенням.

В судових засіданнях 25.08.2015р. та 29.09.2015р. представник відповідача просив задовольнити клопотання про зменшення розміру пені до 50 відсотків, в обґрунтування якого доводив, що розрахунки за придбаний природний газ для населення фактично здійснюються самим населенням відповідно до Постанови КМУ від 26 березня 2008р. № 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевого бюджетів", а тому підприємство не вбачає своєї вини у простроченні виконання грошового зобов'язання.

Представник позивача в засіданні суду 25.08.2015р. в усній формі заперечив проти зменшення розміру пені, з тих підстав, що позивач є збитковим підприємством внаслідок порушення покупцями природного газу, в том числі, і відповідачем , виконання зобов'язання з оплати придбаного газу.

Ухвалою від 25.08.2015р. господарський суд зобов'язав позивача письмово викласти заперечення по суті заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 50%, однак на дату розгляду справи 29.09.2015р. вимоги ували суду позивачем в цій частині не виконано.

Оскільки, відповідно до ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в засіданні суду 29.09.15р., представнику відповідача оголошено вступну та резолютивну частину рішення про часткове задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2012р.між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (покупець, відповідач) укладено Договір № 26-7/12-Н купівлі-продажу природного газу (надалі за текстом - Договір №26-7/12-Н).

За умовами п.1.1 договору, позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ, виключно для подальшої реалізації населенню, а відповідач в свою чергу взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Кількість та якість газу, порядок та умови передачі газу, порядок обліку газу сторони визначили у розділах 2-4 Договору №26-7/12-Н.

Ціни на газ сторони визначили у розділі 5 Договору №26-7/12-Н.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30-го числа наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2. Договору №26-7/12-Н).

Відповідальність сторін сторони обумовили у розділі 7 Договору №26-7/12-Н, відповідно до п. 7.2. якого передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2. цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк дії Договору №26-7/12-Н, відповідно до п. 11.1. якого - до 31 грудня 2012р., а в частині розрахунків - до повного здійснення.

Факт поставки позивачем природного газу для потреб населення підтверджується актами приймання-передачі від 31.06.2012р. б/н на суму 939843,13грн., від 30.04.2012р. б/н на суму 470943,74грн, від 31.05.2012 б/н на суму 164204,62грн, від 30.06.2012 б/н на суму 146039,42грн, від 31.07.2012 б/н на суму 235538,20грн, від 31.08.2012 б/н на суму 220402,08грн, від 30.09.2012 б/н на суму 300002,46грн, від 30.10.2012 б/н на суму 539648,34грн, від 30.11.2012 б/н на суму 886545,32грн, від 31.12.2012 б/н на суму 1481436,89грн.

Станом на дату звернення позивача з цим позовом до суду, зобов'язання відповідача за Договором №26-7/12-Н щодо розрахунків за придбаний природний газ для населення відсутнє.

Однак позивач, посилаючись на п. 6.2. Договору №26-7/12-Н щодо строку розрахунків за фактично переданий газ, доводить факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, який є підставою для стягнення пені в сумі 25182, 68 грн., 151, 56 грн. інфляційних втрат та 5 036, 52 грн. 3% річних з простроченої суми відповідно до п. 7.2. цього Договору та ст. 625 ЦК України.

Відповідач в ході розгляду спору власні розрахунки суми пені, інфляційних втрат та 3% річних не подав, однак заявленим клопотанням просить зменшити розмір пені до 50%.

Дослідивши матеріали справи, здійснивши їх правову оцінку у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку позов задовольнити частково, з огляду на наступне.

Договір №26-7/12-Н купівлі-продажу природного газу від 30.03.2012р. відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання сторонами.

Умову Договору щодо продажу природного газу в період з лютого по грудень 2012р. позивач виконав належним чином. Відповідач, прийнявши товар своєчасно та належним чином, зобов'язання з його оплати виконав з простроченням.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549-552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків оплати за фактично переданий газ, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 25 182, 68 грн.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується (п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 253, ч.5 ст. 254 , ст. 255 ЦК України, оскільки інше не передбачено Договором №26-7/12-Н.

При цьому, виходячи із змісту ч. 6 ст. 232 ГК України, судом прийнято до уваги, що період нарахуванням пені у календарних днях не повинен перевищувати 183 дні.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З огляду на викладене, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, судом здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасно проведені розрахунки за спожитий природний газ та встановлено, що обґрунтованим розміром цієї позовної вимоги є сума 24118, 83 грн., тому у стягненні 1063, 85 грн. суд відмовляє.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% господарський суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

В свою чергу, право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Здійснення судом цього права безпосередньо визначається дефініціями ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 статті 551 ЦК України, про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зокрема, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю наступних обставин, які мають істотне значення: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У зв'язку з цим, господарський суд приймає до уваги, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу в розмірі 5 384 640, 20 грн. до звернення позивача з цим позовом до суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, господарський суд враховує також наступні обставини справи.

Придбаний за Договором №26-7/12-Н природний газ використаний відповідачем виключно для реалізації населенню, які є кінцевими споживачами.

Відповідач ПАТ "Коростишівгаз" займається ліцензійними видами діяльності, які регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (ліцензії серії АГ №507397 від 15.04.2011р. та серії АГ №507398 від 15.04.2011р.), що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а відтак зобов'язаний використовувати саме встановлені тарифи для споживачів, неухильно дотримуватись принципу цільового використання отриманих коштів за напрямками згідно з затвердженою структурою тарифів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. за №247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" кошти, які надходять на рахунки товариства із спеціальним режимом використання, не можуть бути використані відповідачем на власний розсуд.

Натомість, заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв'язку з тим, що населення не в повному обсязі та у строк здійснювало розрахунки за отриманий газ.

Як передбачено у п.6.2 Договору №26-7/12-Н оплата за газ здійснюється з поточного рахунку відповідача із спеціальним режимом використання на поточний рахунок позивача із спеціальним режимом використання відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Згідно абз. цього пункту Договору за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця .

Зазначена умова Договору фактично зобов'язує відповідача розраховуватися за придбаний для населення природний газ власними коштами.

У зв'язку з цим, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" діяльність суб'єктів ринку природного газу провадиться , зокрема , на принципах: недопущення дій, спрямованих на спричинення збитків іншим суб'єктам ринку та забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу.

Як передбачено у ч.4 ст. 10 цього Закону потреби населення у природному газі задовольняються з ресурсів природного газу, видобутого газодобувними підприємствами, що зазначені у частині першій статті 10 цього Закону, а в разі їх недостатності - з інших ресурсів газу суб'єкта, уповноваженого на формування ресурсу природного газу для населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.5 цієї статті Закону реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно ч. 6 цієї статті Закону суб'єкт, уповноважений Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, та його дочірні підприємства мають право експортувати товарний природний газ в обсязі, визначеному прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу в Україні, у порядку , встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі.

Посилаючись у позові на п.1.1 Договору №26-7/12-Н стосовно поставки відповідачу протягом березня-грудня 2012року імпортованого природного газу виключно для подальшої реалізації населенню, позивач не довів цей факт , а також дотримання вимог ч. ч. 4-6 ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Тим самим, позивач не довів, що відповідач вчинив дії, спрямовані на спричинення йому збитків шляхом несвоєчасних розрахунків за придбаний для населення саме імпортований природний газ .

У ч. 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що постачальник має право обмежити або припинити постачання природного газу споживачам у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі не проведення розрахунків за спожитий природний газ згідно з умовами договорів.

Відсутність у Договорі №26-7/12-Н умови про право позивача обмежити або припинити постачання природного газу відповідачу , на думку, суду, пояснюється тим, що кінцевим споживачем останнього є населення.

Як вже судом мотивовано, діяльність позивача та відповідача як суб'єктів ринку природного газу провадиться на принципі забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами, відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням - його постачальником природного газу.

Тому, при здійсненні права на зменшення розміру пені, суд враховує не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору.

Окрім того, наявність у відповідача фінансової можливості використання власних коштів для проведення розрахунків з позивачем за придбаний для населення природний газ у 2012-2013 роках не встановлена, натомість наявними у справі доказами підтверджується фінансова збитковість відповідача у поточному 2015році.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд вважає, що в даному спорі мають місце ті виняткові обставини, які дають суду можливість скористатися правом та зменшити розмір пені на 50% від із обґрунтованого її розміру 24118, 83 грн. до суми 12059, 42 грн.

У стягненні решти 50% пені в сумі 12059, 26 грн. суд відмовляє. Загалом суд відмовляє у стягненні пені на суму 13123, 26 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч.2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовується за наявності порушення будь-якого грошового зобов'язання (п.6.2 Постанови ВГСУ від 17.12.13року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові ( п.4.1 Постанови № 14).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів ( п.3.1 Постанови № 14).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція (абз. 3 п. 3.2. Постанови №14).

Позивач просить стягнути з відповідача 151,56 грн. інфляційних втрат.

Господарський суд, перевіривши розрахунки інфляційних втрат позивача, дійшов висновку, що він є арифметично правильним, відтак визнає його в повному обсязі на суму 151, 56 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5036, 52 грн.

Господарський суд, перевіривши розрахунки 3% річних позивача, здійснивши власний розрахунок 3% річних з простроченої суми та дійшов висновку що обґрунтованим розміром цієї позовної вимоги є сума - 4823, 76 грн., тому у стягненні 212, 76 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, позивач довів обґрунтованість позовних вимог в частині не спростованій відповідачем та визнаній судом.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 43, 49, ст. 82, п.3 ч.1 ст. 83, ст.ст. 84 -85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 50% із суми пені 24118,83 грн. до суми 12059,42 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Коростишівгаз" ( 12501, Житомирська область, м. Коростишів вул. Більшовицька, 55, код ЄДРПОУ 20413052) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720):

- 12059,42 грн. пені;

- 151,56 грн. інфляційних втрат;

- 4823,76 грн. 3% річних;

- 1750,20 грн. судового збору.

Видати наказ.

4. Відмовити у стягненні 13123,26 грн. пені, 212,76 грн. 3% річних з простроченої суми.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.10.2015р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу , 2- позивачу (рек. з повід) , 3- відповідачу (простою)