Ухвала суду № 51823389, 17.09.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6587/15-к

Провадження № 1-кп/333/585/15

УХВАЛА

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого-судді Кулик В.Б.,

при секретарі Довгаль А.Г.,

за участю прокурора Фененко А.В.,

захисника обвинуваченого - адвоката Багаурі О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту, згідно з наказом № 447/07-07 від 08.10.2008 року ОСОБА_2 призначений на посаду головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - КВДВС ЗМУЮ).

Згідно із посадовою інструкцією головного державного виконавця КВДВС ЗМУЮ (далі - головний державний виконавець Відділу), затвердженою 08.07.2012 року, останній є державним службовцем (п. 1.1); зазначена посада відповідно до ст. 25 ЗУ «Про державну службу», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 333-р відноситься до VII категорії посад державних службовців (п. 1.2); особі, яка обіймає зазначену посаду, згідно зі ст. 26 ЗУ «Про державну службу» може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг державного службовця (п. 1.3).

Відповідно до п. 1.5 зазначеної посадової інструкції на посаду головного державного виконавця Відділу може бути призначена особа, яка має громадянство України, повну вищу юридичну освіту за освітньо- кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста та стаж роботи за фахом на державній службі на посаді провідного спеціаліста (старшого державного виконавця або державного виконавця) не менше 1 року або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше 3 років.

Згідно із другим розділом «Завдання та обов'язки» посадової інструкції на головного державного виконавця Відділу покладені наступні обов'язки:

- здійснювати примусове виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб), виконання яких відповідно до законів України покладено на державну виконавчу службу (п. 2.1);

- вивчати та узагальнювати роботу з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), вживати заходів до усунення причин порушення законів при здійсненні цієї роботи (п. 2.2);

- забезпечувати ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (п. 2.3);

- представляти інтереси Відділу в судових органах, інших органах, установах, організаціях (п. 2.7);

- забезпечувати взаємодію (під час виконання покладених завдань) з іншими структурними підрозділами відповідного управління юстиції, органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (п. 2.8);

- розглядати в межах своєї компетенції звернення громадян та юридичних осіб з питань виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), пов'язаних з роботою Відділу, виявляти та усувати причини, що породжують їх надходження (п. 2.9).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР від 24.03.1998 року (у редакції станом на 08.03.2011 року) державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

На підставі наказу ГУЮ у Запорізькій області № 1352/07-11 від 22.12.2014 року ОСОБА_2 звільнений із займаної посади за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

Таким чином, ОСОБА_2 в період часу з 08.10.2008 року по 22.12.2014 року відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України являвся службовою особою, яка постійно здійснювала функції представника влади.

ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 0827/1-168/12 від 24.02.2012 року відкрито виконавче провадження, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за № 34944711, боржником якого являвся ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, стягувачем - КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя».

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (у редакції станом на 19.11.2012 року) (далі - Закон № 606-XIV) у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 вказаного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

На підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.10.2012 року, винесеної ОСОБА_2, боржнику надано час для самостійного виконання рішення до 06.11.2012 року, про що його повідомлено у письмовій формі листом за № 53296/7 від 31.10.2012 року. До зазначеного часу ОСОБА_3 добровільно рішення суду не виконав.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 вказаного Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно із п. 12 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 606-XIV як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути менше двох.

На підставі зазначених норм 16.11.2012 року головний державний виконавець Відділу ОСОБА_2. виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесений реєстраційний запит щодо накладення обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_3 Вказаними заходами результатів щодо виконання виконавчого листа № 0827/1-168/12 від 24.02.2012 року досягнуто не було.

На виконання вимог стягувача 22.11.2012 року в період часу з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. ОСОБА_2, маючи намір на внесення службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, формально виконуючи вимоги Закону № 606-XIV щодо встановлення рухомого майна боржника, не перевіряючи в повному обсязі наявності у боржника ОСОБА_4 майна, на яке може бути звернено стягнення, знаходячись у своєму службовому кабінеті КВДВС ЗМУЮ по вул. Малиновського, 16, у м. Запоріжжі, вніс до затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року бланку акта державного виконавця неправдиву інформацію щодо перевірки у присутності доньки боржника - ОСОБА_5, понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, - наявності в квартирі АДРЕСА_2 у м. Запоріжжі, рухомого майна ОСОБА_4, вказавши, що воно відсутнє, після чого завірив вказаний акт своїм підписом та підписами понятих від їх імені, надавши тим самим йому статусу офіційного документа.

В дійсності головний державний виконавець ОСОБА_2 на адресу проживання боржника ОСОБА_4 жодного разу не приходив, опис майна у квартирі не проводив.

Після цього 25.09.2012 року ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 1-1047 від 18.09.2012 року відкрито виконавче провадження, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за № 34410216, боржником якого являвся ТОВ «Север-07», стягувачем - Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації.

Відповідно до вказаної постанови боржнику надано час для самостійного виконання рішення до 01.10.2012 року, про що його повідомлено у письмовій формі листом за № 46524/7 від 25.09.2012 року. До зазначеного часу ТОВ «Север-07» добровільно рішення суду не виконав.

04.10.2012 року головний державний виконавець Відділу ОСОБА_2. виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесений реєстраційний запит щодо накладення обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, власником якого є ТОВ «Север-07».

04.10.2012 року та 03.12.2012 року ОСОБА_2 винесені постанови про арешт коштів боржника, відповідно до яких на підставі рішення суду постановив накласти арешт на кошти боржника у межах суми 73600 грн. 80 коп. Вказаними заходами результатів щодо виконання виконавчого листа № 1-1047 від 18.09.2012 року досягнуто не було.

На виконання вимог стягувача 30.11.2012 року в період часу з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. ОСОБА_2, маючи намір на внесення службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, формально виконуючи вимоги Закону № 606-XIV щодо встановлення рухомого майна боржника, не перевіряючи в повному обсязі наявності у боржника ТОВ «Север-07» майна, на яке може бути звернено стягнення, знаходячись у своєму службовому кабінеті КВДВС ЗМУЮ по вул. Малиновського, 16, у м. Запоріжжі, вніс до затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року бланку акта державного виконавця неправдиву інформацію щодо перевірки у присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, - наявності в квартирі АДРЕСА_3 у м. Запоріжжі, рухомого майна ТОВ «Север-07», вказавши, що воно відсутнє, після

чого завірив вказаний акт своїм підписом та підписами понятих від їх імені, надавши тим самим йому статусу офіційного документа.

Після цього 19.10.2012 року ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 812/5601/12 від 09.10.2012 року відкрито виконавче провадження, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за № 34762041, боржником якого являвся ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, стягувачем - КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя».

Відповідно до вказаної постанови боржнику надано час для самостійного виконання рішення до 26.10.2012 року, про що його повідомлено у письмовій формі листом за № 51401/7 від 19.10.2012 року. До зазначеного часу ОСОБА_8 добровільно рішення суду не виконав.

11.12.2012 року головний державний виконавець Відділу ОСОБА_2. виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесений реєстраційний запит щодо накладення обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_8 Вказаними заходами результатів щодо виконання виконавчого листа № 812/5601/12 від 09.10.2012 року досягнуто не було.

На виконання вимог стягувача 10.12.2012 року в період часу з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. ОСОБА_2, маючи намір на внесення службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, формально виконуючи вимоги Закону № 606-XIV щодо встановлення рухомого майна боржника, не перевіряючи в повному обсязі наявності у боржника ОСОБА_8 майна, на яке може бути звернено стягнення, знаходячись у своєму службовому кабінеті КВДВС ЗМУЮ по вул. Малиновського, 16, у м. Запоріжжі, вніс до затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року бланку акта державного виконавця неправдиву інформацію щодо перевірки у присутності сусідки ОСОБА_9, понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, - наявності в квартирі АДРЕСА_4 у м. Запоріжжі, рухомого майна ОСОБА_8, вказавши, що воно відсутнє, після чого завірив вказаний акт своїм підписом та підписами понятих від їх імені, надавши тим самим йому статусу офіційного документа.

Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого Багаурі О.В. заявив клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та закриття кримінального провадження. Своє клопотання захисник мотивував тим, що на цей час злочин, у якому ОСОБА_2 обвинувачується перестав бути суспільно небезпечним, змінилася сама обстановка, що сприяла скоєнню злочину, а саме: 22.12.2014 року ОСОБА_2 на підставі наказу ГУЮ у Запорізькій області № 1352/07-11 від 22.12.2014 року звільнений з займаною посади за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). В даний момент ОСОБА_2 не є службовою особою, будь-які посади в органах державної чи виконавчої влади тощо не займає. Крім того, ОСОБА_2 свою вину у скоєному злочину визнає у повному обсязі, матеріальної шкоди його діями спричинено не було, він позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, злочин скоїв вперше, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

Прокурор не заперечувала проти задоволення клопотання захисника Багаурі О.В., зазначивши, що дійсно маються усі законні підстави для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст. 48 КК України.

Вислухавши думку обвинуваченого, прокурора, проаналізувавши заявлене захисником Багаурі О.В. клопотання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Частина 4 статті 286 КПК України передбачає, що у разі якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ст. 48 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільної небезпечною.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року відповідно до ст. 48 КК України передбачено два самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.

При цьому необхідно розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних та інших процесах у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства установи, організації та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначилися на її суспільній небезпечності.

Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

На час розгляду кримінального провадження, обвинуваченим та його захисником не доведено, що існує будь-яка зміна обстановки, яка свідчить про те, що вчинене ОСОБА_2 діяння, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, стало суспільно небезпечним, тому відсутня відповідна підстава для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України.

Разом із тим, на думку суду, факт перебування ОСОБА_2 на посаді державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції це саме та умова, яка значною мірою стала підставою для скоєння ОСОБА_2 злочину. 22.12.2014 року ОСОБА_2 на підставі наказу ГУЮ у Запорізькій області № 1352/07-11 від 22.12.2014 року звільнений з займаною посади за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). На теперішній час ОСОБА_2 не є службовою особою, будь-які посади в органах державної чи виконавчої влади тощо не займає. Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про зміну обстановки навколо ОСОБА_2 та виключають можливість скоєння останнім нових злочинів у службовій сфері.

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує поведінку обвинуваченого після скоєння злочину: визнання своєї вини у скоєному злочину та щире каяття.

Також, суд приймає до уваги характеризуючи особистість обвинуваченого обставини: позитивно характеризується за місцем проживання, має родину, виховує неповнолітню дитину - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, який є на утриманні у обвинуваченого, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 на цей час можливо визнати таким, що перестав бути суспільно небезпечним, тому що він сам та обстановка навколо нього зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення ним нового злочину.

З урахуванням зазначеного висновку та того факту, що ОСОБА_2 злочин вчинив вперше і злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 284 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє особу від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали суду прийняти процесуальне рішення за заявленим обвинуваченою клопотанням не встановлено.

Процесуальні витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи № 119 від 07.05.2015 року в розмірі 920 грн. 70 коп., судової почеркознавчої експертизи № 172 від 08.06.2015 року в розмірі 921 грн. 60 коп., судової почеркознавчої експертизи № 197 року від 26.06.2015 року в розмірі 921 грн. 60 коп., віднести на рахунок держави, у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України на користь держави стягуються документально підтверджені витрати на залучення експерта лише у разі ухвалення обвинувального вироку.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 12, 48 КК України, ч. ч. 2,6 ст. 284, ст. ст. 372, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника Багаурі Олександра Валерійовича про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та закриття відносно останнього кримінального провадження - задовольнити.

ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 48 КК України.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - закрити.

Процесуальні витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи № 119 від 07.05.2015 року, судової почеркознавчої експертизи № 172 від 08.06.2015 року, судової почеркознавчої експертизи № 197 від 26.06.2015 року - віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з моменту її оголошення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик