Ухвала суду № 51819882, 17.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Ратнківої В.М., Борисової О.В.

при секретарі Івановій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відшкодування збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відшкодування збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою повернути позовну заяву позивачеві.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що згідно ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання. Оскільки позов до нього стосується відшкодування моральної шкоди, що не передбачає альтернативної підсудності згідно ст. 110 ЦПК України, то, на думку апелянта, повинен розглядатися за місцем його проживання, що не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції повинен був відмовити у відкритті провадження по даній справі, на підставі п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили, заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, у відсутності не з'явившихся осіб.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до двох відповідачів, - ОСОБА_3 та ОСОБА_1

22 червня 2015 року суд першої інстанції, перевіривши позовну заяву на відповідність вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України, правомірно відкрив провадження у справі, виходячи з наступного.

Справа № 760/11751/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11146/2015Головуючий у суді першої інстанції: Демидовська А.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.Згідно ч.1 ст.109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Стаття 110 ЦПК України передбачає альтернативну підсудність деяких справ, за вибором позивача.

Так, зокрема, згідно ч.6 ст.110 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завданої шкоди.

Згідно ч.14 ст.110 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 113 ЦПК України, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до положень постанови №3 пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (частина перша статті 113 ЦПК).

Суди мають виходити з того, що таке правило підсудності зазвичай стосується позовних вимог, які випливають із однієї правової підстави та пред'являються до кількох осіб (наприклад, позов до кількох відповідачів про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю чи майну позивача їх спільними діями; позов до засобів масової інформації та автора поширеного ними матеріалу про спростування недостовірної інформації).

За змістом статті 109 і частини першої статті 113 ЦПК такий вибір підсудності поширюється лише на позови, для яких встановлено загальну територіальну підсудність. Отже, правило частини першої статті 113 ЦПК не змінює правила виключної підсудності. У зв'язку із цим якщо до кількох відповідачів пред'явлено позови, пов'язані між собою, на один з яких поширюється виключна підсудність, то щодо вимог, пов'язаних між собою, діють правила статті 114 ЦПК.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що правила ст.ст. 109, 113 ЦПК України не змінюють правила альтернативної підсудності, а тому суд першої інстанції, керуючись вимогами ч.6 ст.110 ЦПК України, правильно визначився з підсудністю справи Солом'янському районному суду м. Києва (за місцем завданої майну шкоди) та вірно відкрив провадження по справі.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був відмовити у відкритті провадження, на підставі п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили, заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року, про той самий предмет і з тих самих підстав, виходячи з наступного.

Згідно п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Апелянт, вважаючи, що у відкритті провадження слід було відмовити, посилається та надав копію заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з наданої суду копії заочного рішення, станом на 19.11.2013 року рішення не набрало законної сили.

Даних про те, що заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2013 року набрало законної сили матеріали справи не містили як на момент вирішення питання про відкриття провадження по справ, так і на момент розгляду апеляційної скарги, а тому колегія суддів не може взяти даний доказ до уваги та роз'яснює, що в ході судового розгляду, у разі набрання законної сили рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, наступають наслідки, передбачені п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, оскільки вона постановлена з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, ст. 307, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді